Актуальність даного дослідження зумовлена тим, що злочинна діяльність, зазвичай, носить характер соціальної діяльності, часто навіть у наукових публікаціях можна зустріти вказівку на те, що це «вид соціальної діяльності», і тому вона має таку ж саму структуру.
Метою даної публікації є розгляд сутності злочинної діяльності, її структури та принципів, а також формування окремих рекомендацій спрямованих на попередження, профілактику та запобігання таким протиправним проявам.
Діяльнісний підхід не є новим для криміналістики [1]. Питання злочинної діяльності вже вирішувалися в теорії криміналістики, ця тема є досить поширена серед науковців, її досліджували Н. С. Карпов [2], А. Ф. Зелінський та М. Й. Коржанський [3], С. В. Євдокіменко [4] та інші автори.
Незважаючи на увагу, яку приділяють злочинній діяльності науковці, є ще питання, які потребують вирішення. Суперечки здебільшого виникають щодо визначення об’єкта вивчення криміналістики – чи то «злочинна діяльність», чи то «механізм злочинної діяльності». Крім того, немає єдиної думки стосовно визначень цих термінів.
Зазвичай, злочинну діяльність визначають як заздалегідь сплановану та реалізовану систему дій особи (або організованої групи осіб) з підготовки, вчинення та приховування злочинів, а також дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, досягнення постійних злочинних результатів, а також розраховану на тривалий життєвий час. [5].
Принципи і засоби злочинної діяльності це свого роду знаряддя праці для здійснення своїх протиправних намірів. У структурі злочинної діяльності знаряддями праці є засоби вчинення злочину, які можуть бути матеріальними і нематеріальними, спеціально пристосованими і непристосованими.
Головними елементами структури злочинної діяльності визначають: 1) суб’єкт, 2) засоби; 3) предмет; 4) сліди такої діяльності.
Підсумовуючи, зазначимо, що діяльнісний підхід набув поширення в ході дослідження окремих криміналістичних понять; науковці-криміналісти не визначилися з об’єктом науки криміналістики, використовуючи в його якості як «злочинну діяльність» так і «механізм злочинної діяльності». На нашу думку, точніше використовувати термін «механізм злочинної діяльності», і визначати його як систему взаємопов’язаних елементів, внаслідок взаємодії яких утворюється «слідова картина», яку слідчий пізнає під час розслідування конкретного злочину.
Література
1. Старушкевич А. В. Діяльнісний підхід у криміналістиці. Теорія та практика судово-експертної діяльності: матеріали круглого столу, присвяченого пам’яті З. С. Меленевської (Київ, 28 лютого 2018 року). Київ: ННІ № 2 НАВС. С. 156-160.
2. Карпов Н. С. Злочинна діяльність ; ред. В. П. Бахін ; Національна академія внутрішніх справ України. Київ : вид-во Семенко Сергія, 2004. 310 с.
3. Зелінський А. Ф., Коржанський М. Й. Корислива злочинна діяльність. Київ: Генеза, 1998. 139 с.
4. Євдокіменко С. В. Злочинна діяльність: сутність та криміналістичні аспекти боротьби з нею : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 ; Національна академія внутрішніх справ України. Київ, 2002. 219 арк.
5. Борідько О. А, Оржинська Е. І. Злочинна діяльність у криміналістичній науці: визначення та колізії. Криміналістичний вісник. 2013. № 1. С. 37-42.
_________________________
Науковий керівник: Старушкевич Анатолій Володимирович, кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри фінансових розслідувань факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції Національного університету державної фіскальної служби України
|