Боротьба зі злочинністю може бути ефективною тільки якщо вживаються дієві заходи профілактичного характеру. Профілактика – це система заходів економічного, соціально-культурного та правового характеру, які застосовують державні органи та громадські організації з метою боротьби зі злочинністю, усунення причині умов вчинення злочинів, запобігання їм [1, с. 75]. Профілактична робота повинна займати важливе місце у діяльності експертних установ.
Питання експертної профілактики досліджувалися такими науковцями-криміналістами України та країн СНД як І.А. Алієв, Р.С. Бєлкін, Ф.Є. Давудов, В.Ф. Колмаков, Ю.Г. Корухов, Ю.К. Орлов, Б.І. Пінхасов, І.Я. Фрідман, А.Р. Шляхов та ін. Однак варто зазначити, що наукових праць, безпосередньо присвячених основним принципам профілактичної діяльності експерта, останнім часом не публікувалося.
До основних принципів експертної профілактичної діяльності відносять: планування, забезпечення контролю за здійсненням профілактичних заходів, взаємодія експертних установ із слідчими та оперативними службами, доцільність профілактичних рекомендацій [2, с.196].
Планування є необхідною складовою частиною успішної організації будь-якої роботи. Профілактична діяльність експертної установи передбачає таку організацію, яка б надавала можливість:
а) визначати на початковому етапі вивчення матеріалів можливості використання спеціальних знань для попередження правопорушень;
б) отримувати максимальну інформацію профілактичного характеру за допомогою досвіду дослідника;
в) методично вірно та повно фіксувати отримані відомості;
г) організовувати ефективний облік профілактичної роботи;
д) координувати профілактичну роботу з іншими експертними установами;
є) проводити наукову розробку питань щодо попередження злочинів;
та ін. [3, с.17-18].
Профілактична робота повинна проводитися систематично та цілеспрямовано, необхідно передбачати конкретні профілактичні заходи в планах роботи інститутів. Результати роботи слід відображати у річних звітах [3, с.23].
Принцип забезпечення контролю за здійсненням профілактичних заходів, на жаль, не має під собою законодавчого ґрунту. Законодавець не визначає обов’язок слідчого чи суду відсилати у експертні заклади копію подання, підготовленого на основі експертних профілактичних пропозицій, а також сповіщати про заходи, що були прийняті відповідними організаціями та установами з метою усунення обставин, що сприяли скоєнню правопорушень. Для регламентації цього питання доцільно було б прийняти спільні інструкції зацікавлених відомств, які б зобов’язували суди та слідчих сповіщати експертні установи про хід реалізації їх профілактичних пропозицій [3, с.70]. Також у кожному із документів, що відправляється з питань профілактики або у супроводжувальному документі до нього повинне бути прохання сповістити про прийняті заходи [3, с.20].
Важливою умовою успішного здійснення спеціальних заходів попередження правопорушень є взаємодія експертних установ із слідчими та оперативними службами. Систематична, цілеспрямована взаємодія експертних установ з правоохоронними органами дозволяє більш чітко планувати заходи по знищенню умов, що сприяють скоєнню окремих правопорушень, більш широко використовувати спеціальні знання в попереджувальній роботі, а також підвищувати ефективність профілактики правопорушень в цілому. Взаємодія в сфері профілактики правопорушень може бути здійснена при вирішенні ряду завдань: активізації діяльності всіх суб’єктів взаємодії в сфері профілактики правопорушень, об’єднання їх зусиль, забезпечення конкретності профілактичної діяльності, усунення дублювання [3, с.68].
Науковці визнають, що успішній взаємодії експертних закладів з органами розслідування та судами щодо попередження правопорушень сприяло б удосконалення правового регулювання профілактичної діяльності. Доцільним було б створення Координаційної ради із профілактики правопорушень. Ця рада організовувала б діяльність правоохоронних органів та експертних установ з питань реалізації профілактичних пропозицій, здійснювала б методичне керівництво та координацію профілактичної роботи різних експертних установ [4, с.119].
Принцип доцільності профілактичних рекомендацій тісно пов’язаний з попереднім принципом. І.Я. Фрідман відзначав, що аналіз пропозицій з попередження правопорушень, розроблених в експертних установах, показує, що не всі вони достатньо обґрунтовані та економічно доцільні. Подібних недоліків можна було б уникнути, якщо був би налагоджений систематичний обмін інформацією, що стосується тих фактичних обставин, які могли бути предметом дослідження в установах судової експертизи. Обмін інформацією дозволив би уникнути дублювання [4, с.119].
Ю.С. Сушко також звертає увагу на те, що профілактичні рекомендації не повинні коштувати дорого, а також не перешкоджати виробничому процесу на підприємстві. Він підкреслює, що встановлені експертом порушення, недоліки слід викладати у висновку чітко, конкретно і переконливо. Вони повинні мати документальне, нормативне обґрунтування та логічну послідовність [5, с.27].
На нашу думку, ретельна аргументація запропонованих заходів щодо попередження правопорушень – одна з важливих умов успішної реалізації рекомендацій експерта. Якщо сутність, економічна доцільність, технічна можливість здійснення та інші пропозиції експерта не зрозумілі слідчому та суду, це може ускладнити виконання експертних рекомендацій [6, с.78-79].
Профілактична робота – один із важливих напрямків діяльності експертних установ. Раніше у цій роботі експертні установи України займали провідне місце, а тепер вона майже зовсім не проводиться [7, с. 56 - 57]. Це істотно впливає на стан профілактичної роботи державних органів взагалі, тому проблеми експертної профілактики вимагають особливої уваги.
Література:
1. Криміналістика (криміналістична техніка): Курс лекцій / П.Д. Біленчук, А.П. Гель, М.В. Салтевський, Г.С. Семаков. – К.: МАУП, 2001.- 216с.
2. Зинин А.М., Майлис Н.П. Судебная экспертиза. – М.: Право и закон, 2002. – 318с.
3. Профилактическая деятельность экспертных учрежде6ний системы Министерства юстиции СССР (методическое пособие для судей, следователей и судебных экспертов). – М., 1980. – 186 с.
4. Фридман И.Я. Актуальные проблемы теории и практики профилактической деятельности экспертных учреждений // Вопросы судебной экспертизы. Вып. № 16. Баку, 1973. – С. 114 - 121.
5. Сушко Ю.С. Використання спеціальних знань судових експертів – економістів для профілактики правопорушень в сфері економіки // Право України, 1997, № 7. – С.25 -29.
6. Фридман И.Я. Использование данных судебной экспертизы для предупреждения правонарушений. К., РИО МВД УССР, 1972. – 168 с.
7. Фрідман І.Я. Попередження злочинів у криміналістиці та судовій експертизі // Теорія та практика судової експертизи та криміналістики: Збірник науково-практичних матеріалів (до 55-річчя видання роботи С.М. Потапова «Введение в криминалистику») / Міністерство юстиції України; Харківський НДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса – Харків: Право, 2001. – С. 51-59.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
