Органи юстиції у сфері правосуддя відіграють важливу роль, а у демократичних країнах виходять на першу позицію, будучи головним елементом державності – основи державної влади. Саме в істинно демократичних країнах такі юридичні органи як суд, прокуратура, пенітенціарна система, міграційна служба, нотаріат, адвокатура, державна виконавча служба і органи державної реєстрації актів цивільного достатку діють під егідою юстиції і складають фундамент державної влади.
На органи юстиції покладено низку важливих напрямів державно-владної діяльності, зокрема щодо формування та реалізації правової політики держави.
Дослідженням питань організації органів юстиції займалися: Тюрін, С.Є., Феделеш М.М., Козуліна С.О., Р. В. Будецький., Микульця І.І., Предместніков О.Г., Федькович О.В., Бондаренко К., Железняк Н.А., Козуліна С.О., Станік С.Р., Цвєткова В.В., Шемшученка Ю.С та багато інших вітчизняних та зарубіжних вчених.
Термін юстиція (лат. justitia – справедливість, законність, неупередженість від лат. jus – право) варіюється, як правило, від сукупності, системи судових установ, судового відомства до діяльності цих установ, форми судової державної діяльності [1].
Також під юстицією в енциклопедичній юридичній літературі розуміють систему судових і пов’язаних з їх діяльністю установ. Крім судів, до цієї системи включають прокуратуру, органи слідства, адвокатуру, нотаріат тощо. Об’єднальними засадами для них є їх покликання служити торжеству правосуддя, законності і справедливості, забезпеченню прав громадян. Органами управлін ня в галузі юстиції є міністерства юстиції, які в різних країнах мають свої особливості щодо структури та повноважень. Спільними для них є організація роботи відповідних установ у забезпеченні правосуддя та правопорядку в країні [2].
Органи юстиції України є складною та широкою розгалуженою системою органів управління, уповноважених здійснювати державну правову політику. Кожен з них має відповідний правовий статус, займає чітко визначене місце в ієрархії та здійснює певне коло завдань, які є характерними виключно для установ цієї ланки [3].
Пропонується ряд прогресивних положень щодо організації діяльності та основних функцій органів юстиції, правових форм діяльності органів юстиції України такими структурно-функціональними напрямками:
1) законодавче закріплення статусу органів юстиції, а саме, необхідність кодифікації всіх існуючих нормативно-правових актів, регулюючих діяльність органів юстиції України та прийняття “статутного” Закону України “Про органи юстиції”, обумовлюється тим, що правовідносини, які складаються під час виконання Міністерством юстиції України та його територіальними органами функцій із реалізації державної правової політики, спрямованої на захист прав та інтересів людини, в значній частині регулюються нормативно-правовими актами законодавчого рівня;
2) визначення чіткої системи органів юстиції як підсистеми органів виконавчої влади;
3) законодавче врегулювання правових та організаційних форм діяльності органів юстиції з урахуванням необхідності конкретного та чіткого окреслення кола їх повноважень.
Література:
1. Онопчук І.Ю. Юстиція: до визначення поняття / І.Ю. Онопчук // Правове регулю- вання економіки : зб. наук. праць / М-во осві- ти і науки України, ДВНЗ «Київ. нац. екон. 75 Феделеш М.М. - Проблеми системності органів міністерства юстиції України ун-т ім. В. Гетьмана» ; відп. ред. В. Ф. Опришко. – 2008. – № 8. – С. 99–107.; 2. Популярна юридична енциклопедія.
2. Шемшученко, Ю.С. Юстиція / Юридична енциклопедія. – К.: Українська енциклопедія імені М.П. Бажана. – 2004. – Т. 6, Т-Я. – С.499.
3. Тюрін С.Є. Поняття й ознаки взаємодії органів юстиції України / С.Є. Тюрін // Право і безпека. – 2013. – №2 (49). – С. 100-105
___________________________
Науковий керівник: Єщук Ольга Михайлівна, доктор юридичних наук, доцент кафедри адміністративного і господарського права та правоохоронної діяльності Херсонського державного університету
|