Зміст права, яким наділений суб’єкт, визначає міру можливої (дозволеної) поведінки, тобто можливість діяти визначеним державою способом. Зокрема таку можливість отримують фізичні особи. Проте одна лише можливість стати носієм права по суті нічого не означає. Для перетворення такої можливості на дійсність необхідно, щоб суб’єкт права був наділений здатністю мати це право і можливістю розпоряджатися ним. Саме тому в юридичній літературі та законодавстві й існують взаємопов’язані правові категорії «правоздатність» та «дієздатність». Окремі аспекти визначення поняття та обсягу дієздатності розглядалися у працях таких українських вчених, як Я. М. Шевченко, О. В. Дзера, Н. С. Кузнецова, О. А. Пушкін, В. М. Самойленко, О. А. Підопригора, А. С. Довгерт, Д. В. Боброва. Серед закордонних науковців, які приділяли увагу питанням дієздатності, необхідно назвати: В. В. Ба - туренка, Є. А. Васильєва, В. В. Зайцева, А. А. Костіна, В. С. Солодченка, Г. М. Котова, І. А. Зеніна, С. Ю. Пятіна. Однак у роботах зазначених авторів питання, пов’язані з дієздатністю неповнолітніх та її обсягом, окремо не висвітлювались. Правове положення фізичної особи як суб’єкта цивільного права визначається певним обсягом правосуб’єктності, яка являє собою сукупність правоздатності та дієздатності. Відповідно до законодавства України громадяни України наділені цивільною правоздатністю та дієздатністю. Правоздатність являє собою здатність мати цивільні права та обов’язки, якими наділені фізичні особи, у тому числі й неповнолітні, оскільки правоздатність виникає з моменту народження і припиняється в момент смерті. Для того щоб самостійно створювати для себе цивільні права та обов’язки, фізична особа має бути не тільки правоздатною, а й дієздатною. У спрощеному вигляді дієздатність являє собою здатність особи своїми діями набувати для себе прав та обов’язків. Відповідно до ст. 30 Цивільного кодексу України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Відповідно до цивільного законодавства цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи визначається виключно Цивільним кодексом України і може бути обмежений на підставах і у порядку, чітко визначених у законі. Зміст дієздатності містить у собі такі складові частини: здатність особи своїми діями набувати цивільні права та створювати для себе цивільні обов’язки; здатність самостійно здійснювати цивільні права та виконувати обов’язки; здатність нести відповідальність за цивільні право-порушення. За загальним правилом, згідно з чинним законодавством України, громадянин України може самостійно здійснювати свої права та обов’язки в повному обсязі з 18 років — це положення закріплюється нормою ст. 34 ЦКУ. В більшості зарубіжних країн вік, з якого особа стає повністю дієздатною, збігається з віком повноліття українських громадян. Відповідно до параграфу 828 Німецького цивільного кодексу та ФЦК (ст. 448) повноліття настає в день закінчення 18-го року життя, тобто в день, який передує дню народження; за правом Англії — з першого дня, коли виповнилося 18 років, тобто в день народження; у США це питання регулюється законами окремих штатів; у різних штатах повноліття досягається з виповненням 18—21 років. В Японії особа стає повнолітньою і повністю дієздатною у 20 років.
Література:
1.Дзера О.В., Кузнецова Н.С., Майданик Р.А. Цивільне право України : підручник. Особлива частина. – К. : Юрінком Інтер, 2014.
2. Договірне право України. Особлива частина: навч. посіб. / Т.В. Боднар, О.В. Дзера, Н.С. Кузнецова та ін.: за ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 1200 с.
______________________________
Науковий керівник: Голобородько Наталія Володимирівна, викладач II категорії, Таращанський державний технічний та економіко-правовий коледж
|