Загальновідомо, що заповідачу гарантовано право на встановлення легату. Який характер притаманний вигоді, що охоплена таким розпорядженням?
Станом на сьогоднішній день, офіційна доктрина спадкового права охоплює велику кількість дискусійних питань. Зокрема наразі в юридичній літературі присутні дві протилежних за своєю суттю концепції щодо чіткого з’ясування характеру, який притаманний предмету легату. Про що саме йде мова?
Як зазначає В. Васильченко, вигода, якає предметом заповідального відказу, може бути майновою та немайновою. Доцільність вказаної наукової концепції даний вчений норовиться обґрунтувати за допомогою таких доводів.
Сучасний інститут заповідальних відказів вміщує в собі чимало недоліків. Зокрема він допускає надання на користь особи, яка є конкретно визначеною, тільки майнової вигоди. Водночас інститут заповідальних відказів, що існував в Стародавньому Римі, не мав вказаної прогалини. Більше того, він допускав надання згаданій особі вигоди й немайнового характеру [1, с. 139].
Окрім В. Васильченка, концепцію про те, що вигода, яка охоплена легатом, може мати майновий та немайновий характер, в своїх наукових дослідженнях схвалюють окремі вчені. До когорти вказаних вчених, наприклад, належать: М. Хвостов [2, с. 493] та деякі інші фахівці цивільного права.
Але далеко не всі дослідники погоджуються з вищенаведеною точкою зору. Зокрема, як вказує Ю. Заіка, вигода, що є предметом заповідального відказу, може бути виключно майновою. Доцільність зазначеної наукової концепції даний вчений намагається підтвердити за допомогою таких доводів.
Цивілістична доктрина на базі сформулювала досить широкий перелік дій майнового характеру на користь відказоодержувача, обов’язок вчинення яких можна покласти в заповіті на спадкоємця. Зокрема такими зобов’язаннями є: а). передача відповідної речі у власність чи за якимось іншим речовим правом; б). спеціальне придбання будь-якої речі, яка не належить до складу спадщини, та її подальша передача; в). передача відповідної грошової суми одноразово чи у вигляді здійснюваних періодично виплат; г). надання права користування житловим будинком, квартирою та іншим рухомим або нерухомим майном; д). прошення боргу; е). виконання певної роботи; є). надання певних послуг; ж). виконання інших зобов’язань [3, с. 132].
Окрім Ю. Заіки концепцію про те, що вигода, охоплена легатом, може мати тільки майновий характер, в своїх наукових працях підтримують окремі вчені. До когорти вказаних дослідників, наприклад, належать: З. Мозжухіна [4, с. 46], В. Наден [5, с. 182], В. Серебровський [6, с. 134] та інші фахівці цивільного права.
На нашу думку, вигода, яка охоплена легатом, може бути тільки майновою. Доцільність такої думки ми спробуємо довести завдяки таким доводам.
По-перше, вказаному розпорядженню притаманні різні за своєю суттю риси. Зокрема у відповідності до норми, яка закріплена ч. 1 ст. 1238 ЦК України, предметом заповідального відказу може бути передання відказоодержувачеві у власність чи за іншим речовим правом майнового права або речі, що входить чи не входить до складу спадщини. Звідси випливає, що далеко не кожне благо заповідачу дозволено охопити згаданим розпорядженням на користь легатарія. Іншими словами, вигода, яка охоплена легатом, є виключно майновою.
По-друге, та або інша зміна, яка торкнеться юридичної природи, властивій вказаному розпорядженню, обумовить неминучу появу відповідних наслідків. Не є якимось винятком з такого правила й охоплення заповідальним відказом вигоди, якій притаманний немайновий характер. Така думка пояснюється тим, що зникне істотна різниця між окремими розпорядженнями. Іншими словами, легат, охоплюючи надання майнових та немайнових благ конкретним особам, водночас стане дуже подібний до покладення, яке в свою чергу передбачатиме надання ідентичних благ невизначеним особам.
ЛІТЕРАТУРА
1. Васильченко В. В. Рецепція римського спадкового права в сучасному спадковому праві України: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 // Київський ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 1997. – 175 с.
2. Хвостов В. М. Система римского права. М.: Спарк, 1996. – 552 с.
3. Заіка Ю. О. Спадкове право в Україні: Становлення і розвиток: Монографія, 2-ге вид. – К.: КНТ, 2007. – 288 с.
4. Мозжухина З. И. Наследование по завещанию в СССР. М., Гос. изд-во юридической литературы, 1955. – 52 с.
5. Надьон В. В. Обов’язки спадкоємців, що виникають у заповідальному відказі, «покладенні», заповіті з умовою (порівняльно-правовий аналіз) // Теорія і практика правознавства. – 2016. – Вип. 1. – С. 180-185.
6. Серебровский В. И. Очерки советского наследственного права. – М.: Изд.-во АН СССР, 1953. – 237 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
