:: LEX :: МІСЦЕ ПОРУШЕНЬ ЗАКОНІВ ТА ЗВИЧАЇВ ВІЙНИ В СИСТЕМІ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ

:: LEX :: МІСЦЕ ПОРУШЕНЬ ЗАКОНІВ ТА ЗВИЧАЇВ ВІЙНИ В СИСТЕМІ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ

Main page

How to take part in a scientific conference?

Calendar of conferences

Editorial board. PA «Naukova Spilnota»

Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu

Archive

Actual researches of legal and historical science (Issue 68)

Date of conference

14 January 2025

Remaining time to start conference 19

Scientific conferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Actual researches of legal and historical science (Issue 9) (07.02.2019)

Actual researches of legal and historical science (Issue 10) (05.03.2019)

Actual researches of legal and historical science (Issue 11) (04.04.2019)

Actual researches of legal and historical science (Issue 12) (08.05.2019)

Section 1. Theory of the state and law. Philosophy of law

Section 2. Constitutional law. Constitutional judicial law. International law. Administrative law. Administrative judicial law. Custom and tax law. Municipal law

Section 3. Civil and domestic law. Civil judicial law. Commercial law. Housing right. Obligation law. International private law. Labour law and public guarantee law

Section 4. Criminal law. Criminal judicial law. Criminalistics. Criminology. Criminal-executive law. Medical law. Judicial and law enforcement institutions. Advocacy

Section 5. Arbitration law. Arbitration judicial law. Environmental law. Land law. Agrarian law. Financial law. Banking law

Section 6. Law of intellectual ownership and his defence. Informative law. Information Technology

Section 7. History of the state and law. History of political and legal studies

Section 8. History of establishing of Ukrainian statehood

Section 9. History of the world and international relations

Actual researches of legal and historical science (Issue 13) (13.06.2019)

Actual researches of legal and historical science (Issue 14) (10.07.2019)

Actual researches of legal and historical science (Issue 15) (16.09.2019)

Actual researches of legal and historical science (Issue 16) (15.10.2019)

Actual researches of legal and historical science (Issue 17) (12.11.2019)

Actual researches of legal and historical science (Issue 18) (11.12.2019)

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

Conference 2013

Conference 2012

Conference 2011

Conference 2010

Conference 2009

Conference 2008

Conference 2007

Conference 2006

Useful legal internet resources

Useful references

	Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
	Юридичний форум
	Законодавство України
	Єдиний державний реєстр судових рішень

Counters

Our bottun

www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

МІСЦЕ ПОРУШЕНЬ ЗАКОНІВ ТА ЗВИЧАЇВ ВІЙНИ В СИСТЕМІ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ

20.04.2019 16:20

Author: Доменішин Олександр Андрійович, студент магістратури Хмельницького університету управління та права

[Section 4. Criminal law. Criminal judicial law. Criminalistics. Criminology. Criminal-executive law. Medical law. Judicial and law enforcement institutions. Advocacy]

В Кримінальному кодексі України ст. 438 «Порушення законів та звичаїв війни» віднесена до розділу XX «Злочини проти миру, безпеки людства і міжнародного правопорядку». Разом з тим, Розділ XX включає в себе надзвичайно різноманітні за своїми складами злочини, які можна визначити як міжнародні злочини й умовно їх можна поділити на наступні групи: злочини проти миру; злочини проти безпеки людства; злочини проти міжнародного правопорядку [1].

Утвердження поняття міжнародних злочинів цілком виправдано пов’язують із закінченням Другої світової війни та проведенням Нюрнберзького і Токійського трибуналів. Проте з часом в доктрині міжнародного права сформувалась думка про необхідність розмежування понять міжнародних злочинів та злочинів міжнародного характеру.

Так, на думку М. А. Баймуратова слід виокремлювати міжнародні злочини – дії осіб, які втілюють злочинну політику держави, ніби персоніфікують міжнародні злочини держави; і злочини міжнародного характеру – дії, які посягають на інтереси кількох держав і внаслідок цього також становлять міжнародну небезпеку, але вчиняються особами поза зв’язком з політикою якої-небудь держави, задля досягнення власних протиправних цілей. Суб’єктами міжнародних злочинів є держави, їхні керівники, вищі посадові особи. Це такі злочини, як знищення груп людей за расовою, релігійною і національною ознакою; забруднення навколишнього середовища з тяжкими глобальними наслідками; злочини проти миру і безпеки людства (агресія, геноцид) [2, c. 134].

В свою чергу, класифікація міжнародних злочинів фактично вперше проведена в Статуті Нюрнберзького трибуналу (ст. 6), в якому виділені міжнародні злочини за трьома основними групами: злочини проти миру, воєнні злочини й злочини проти людяності й дає їм вичерпне визначення:

1) Злочини проти миру: планування, підготовка, розв'язання або ведення агресивної війни або війни в порушення міжнародних договорів, угод або обіцянок;

2) Воєнні злочини: Порушення законі та звичаїв війни. До цих злочинів відносяться: вбивства, катування, віддання у рабство або для інших цілей цивільного населення окупованої території, вбивства чи мордування військовополонених, вбивства заручників, пограбування суспільної або приватної власності, безглузде руйнування міст і сіл, руйнування, не виправдане військовою необхідністю, і інші злочини;

3) Злочини проти людяності: вбивства, винищення, та інші жорстокості, що вчиненні у відношенні цивільного населення до або під час війни, або переслідування за політичними, релігійними мотивами з метою здійснення або у зв'язку з будь-яким злочином, що підлягає юрисдикції Трибуналу, незалежно від того, чи були ці дії порушенням внутрішнього права країни, де вони були вчинені, чи ні. [3].

Однак цю класифікацію не можна назвати бездоганною. В ній немає чіткого позначення окремих форм злочинів проти миру, воєнних злочинів і злочинів проти людяності. Отже, на міжнародному рівні поки ще немає остаточної класифікації злочинів проти миру й безпеки людства, що породжує певні труднощі для держав при прийнятті ними національного кримінального законодавства.

Що, в свою чергу, відобразилось і в Кримінальному кодексі України, який, з одного боку містить Розділ XIX «Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)», а з іншого Розділ XX –«Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку». Аналізований склад злочині «Порушення законів та звичаїв війни» включений як раз до злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а не військових злочинів, що породжує певну колізію з міжнародно-правовим розумінням.

Що стосується безпосередньо Розділу XX, то вже з самої його назви вбачається необхідність класифікації передбачених у ньому злочинів за об’єктом злочину. В літературі до злочинів проти миру зазвичай відносяться ті, відповідальність за які передбачена ст.ст. 436, 437, 438 КК; до злочинів проти безпеки людства – 439, 440, 441, 442 КК; до злочинів проти міжнародного правопорядку – ст. ст. 443, 444, 445, 446 КК [4, с. 520].

Не викликає сумнівів віднесення до злочинів проти миру діянь, що передбачені ст. 436 та ст. 437 КК. Проте, віднесення до цієї категорії злочинів порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 КК) викликає заперечення, на чому зокрема вказує В. О. Миронова [5, с. 21].

Передбачені диспозицією цієї статті діяння, а саме: жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розгарбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів і звичаїв війни, передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, віддання наказу про вчинення таких дій [1], по-перше, вчинюється після того, як мир вже був порушений іншими діями, а по-друге, можуть вчинюватися і без порушення миру в ході, наприклад, визвольної війни. Але, якою би війна не була – агресивною чи визвольною, учасники війни повинні додержуватися тих міжнародних угод, які регулюють порядок ведення війни та збройних конфліктів.

Тому, вважаємо, передбачені ст. 438 КК дії слід відносити не до злочинів проти миру, а до злочинів проти міжнародного правопорядку і варто зупинитись на наступній їх класифікації:

1) злочини проти миру (ст.ст. 436, 437 КК);

2) злочини проти безпеки людства (ст.ст. 439, 440, 441, 442 КК);

3) злочини проти міжнародного правопорядку (ст.ст. 438, 443, 444, 445, 446, 447 КК).

Проте внаслідок наявних протиріч до розуміння воєнних злочинів і злочинів проти миру, безпеки людства і міжнародного правопорядку, що мають місце в міжнародного праві і нашому кримінальному законодавстві маємо ситуацію, за якої відповідальність за насильство над військовополоненими та цивільним населенням встановлена як у ст. ст. 433, 434 (Розділ XIX КК України) так і в ст. 438 (Розділ XX КК України).

Проте, така законодавча конструкція створює значні проблеми з кваліфікацією цих злочинних дій, тому ми погоджуємось з тими авторами [5, с. 22], які пропонують виключити з Кримінального кодексу України статті 433 та 434, що дозволить кваліфікувати всі ці дії виключно за ст. 438 КК України, яка відповідно до міжнародних норм передбачає кримінальну відповідальність за порушення законів та звичаїв війни.

Література:

1. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 21. – Ст. 920.

2. Баймуратов М. А. Міжнародне публічне право: підручник / М. А. Баймуратов. 2-е вид., перероб. и доп. Харьків : Одіссей, 2007. 704 с.

3. Статут Міжнародного військового трибуналу для суду та покарання головних військових злочинців європейських країн від 08.08.1945 р. (Статут Нюрнберзького трибуналу). Верховна Рада України. Законодавство України. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998_201

4. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник. За ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. 4-те вид., переробл. і допов. Х. : Право, 2010. 608 с.

5. Миронова В. О. Проблеми кримінальної відповідальності за порушення законів та звичаїв війни: монографія. За заг. ред. д-ра юрид., наук, проф. В.П. Ємельянова. Харків: Право, 2007. 152 с.

________________________________

Науковий керівник: Налуцишин Віктор Володимирович, доктор юридичних наук, доцент, Хмельницький університет управління та права

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції
	ПОНЯТТЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗЛОЧИНІВ В УКРАЇНІ 22.04.2019 13:59
	СПОСІБ ВЧИНЕННЯ ЯК ОДИН ІЗ НАЙБІЛЬШ ЗНАЧИМИХ ДЛЯ РОЗСЛІДУВАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ВИМАГАННЯ 13.05.2019 19:12
	СПОСІБ ВЧИНЕННЯ ФІКТИВНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ЯК ОСНОВНИЙ ЕЛЕМЕНТ ЙОГО КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ 10.04.2019 14:58
	ОСОБЛИВОСТІ ПРИЗНАЧЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ РІДИН, ЩО МІСТЯТЬ СПИРТ ПРИ ДОСУДОВОМУ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ОБІГУ АЛКОГОЛЬНИХ НАПОЇВ 10.04.2019 14:45
	ОЗНАКИ ПРИНЦИПІВ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ: АНАЛІЗ ДОКТРИНАЛЬНИХ ПІДХОДІВ 09.05.2019 10:36
	СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ СУДОВОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ 09.05.2019 10:26
	КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНЦІВ, ЯКІ ВЧИНЯЮТЬ ПРАВОПОРУШЕННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ПАЛИВНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ 09.04.2019 15:49
	ДЕЯКІ ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ (ПЕРЕШКОДИ) РЕАЛІЗАЦІЇ АДВОКАТАМИ ПРАВА НА АДВОКАТСЬКИЙ ЗАПИТ ТА ЙОГО ЗАДОВОЛЕННЯ 08.05.2019 21:34
	МОНОПОЛІЯ АДВОКАТУРИ В КОНТЕКСТІ ОБМЕЖЕННЯ ПРАВА НА ПРАВНИЧУ ДОПОМОГУ 08.05.2019 21:19
	РЕФОРМУВАННЯ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СИСТЕМИ : ПРАВОВІ ШЛЯХИ ВДОКСКОНАЛЕННЯ 08.05.2019 20:38

© 2006-2024 All Rights Reserved

At use of data from the site, the reference to the www.lex-line.com.ua is obligatory!

Наукова спільнота - інтернет конференції

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія

Голосування