Author: Довгополик Олексій Петрович, ад’юнкт кафедри кримінального процесу Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка
Огляд місця події – це найбільш складна слідча дія. Вона часто провадиться як першочергова після порушення кримінальної справи. В чинному законодавстві термін “місце події” не роз’яснюється, тоді як в науковій літературі місце події частіше всього визначається як певна територія або приміщення, в межах яких відбулася сама подія злочину або знайдено його наслідки. При цьому припускається, що по одному злочину можливе існування декількох місць подій [1, с. 160; 2, с. 554]. Згідно ст. 190 КПК України “огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до порушення кримінальної справи. В цих випадках, при наявності для того підстав, кримінальна справа порушується негайно після огляду місця події” [3, с. 160].
Огляд місця події є невідкладною слідчою дією. Такої думки дотримуються Р.С. Бєлкін, В.Ю. Шепітько, В.В. Назаров, Г.М. Омельяненко, Ю.П. Аленін, В.Т. Маляренко та інші. Невідкладність полягає у необхідності вчасного проведення огляду місця події з метою виявлення і фіксації важливої для слідства інформації, виявлення та вилучення речових об’єктів зі слідами злочину, які мають значення для встановлення істини. Затримка щодо проведення цієї слідчої дії може призвести до втрати слідів злочину й іншої важливої інформації.
Водночас, деякі вчені вважають невідкладними лише слідчі дії, які провадяться одразу після порушення кримінальної справи, тобто на першому етапі досудового слідства [4, с. 190]. Така думка досить поширена серед російських науковців (С.Л. Масльонков, Б.А. Лукічев). Вона навіть знайшла своє відображення в нормах кримінально-процесуального кодексу Російської Федерації (ст. 5 КПК), згідно з якими невідкладні слідчі дії – це дії, що здійснюються органом дізнання після порушення кримінальної справи, по якій провадження попереднього слідства обов’язкове, з метою виявлення і фіксації слідів злочину, а також доказів, що потребують закріплення, вилучення та дослідження без затримки [5].
Відповідно до змісту визначення, огляд місця події не буде вважатися невідкладною слідчою дією, якщо його проведено до порушення кримінальної справи. На нашу думку, термін “невідкладні слідчі дії” має більш широке значення.
В тлумачних словниках “невідкладний” (-а, -е) визначається як терміновий; такий якого не можна відкладати; якого треба здійснювати, розв’язувати негайно [6].
Невідкладність огляду місця події цілком очевидна. З цього приводу А.Свенсон і О.Вендель зазначають: “Місце скоєння злочину – найбільш рясне джерело усілякого роду відомостей, і у більшості випадків розкриття злочинів цілком залежить від того, чи в повній мірі використано це джерело. Воно дає слідству важливі докази. Правоохоронці, які перші прибули на місце, зобов’язані потурбуватися про врахування кожного з них, щоб жодне не було пропущене внаслідок недбалості або легковажності. Якщо таке трапилось, втрачене не можна відновити; відновлення втрачених доказів неможливе” [7, с. 13].
На невідкладність цієї слідчої дії також вказує закріплений в кримінально-процесуальному законодавстві принцип, який визначає швидке та повне розкриття злочинів, як завдання кримінального судочинства (ст. 2 КПК України). При цьому швидке розкриття злочину означає мінімально можливий часовий проміжок між появою підстави до порушення кримінальної справи (коли стає відомо про скоєний злочин) і моментом розкриття злочину (коли набирає сили остаточне рішення по справі). Повне розкриття злочину вказує на встановлення всіх обставин, що входять у предмет доказування [8, с. 15]. Вказаний принцип зобов’язує правоохоронні органи негайно (невідкладно) приступати до збору інформації, що має значення для правильного вирішення справи, одним із засобів якого є провадження огляду місця події.
Враховуючи вищевказане можна зробити висновок, що огляд місця події належить до невідкладних слідчих дій, при цьому невідкладною ця дія буде за будь-яких обставин (незалежно від того порушена кримінальна справа чи ні).
Література:
1. Шепітько В.Ю. Криминалистика: Курс лекций. Издание третье. – Х. – 2006. – 368 с.
2. Бєлкін Р.С. Криминалистика, учебник для вузов. – М. – 2001. – 990 с.
3. Казарінова Л.В. Производство неотложных следственных действий сотрудниками оперативных подразделений уголовно-исполнительной системы: Автореф. дис. … канд. юрид. наук.: 12.00.09. – Владимир, 2007. – 22 с.
4. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право: Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Істина, 2007. – 456 с.
5. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации, прийнятий Державною Думою 22.11.2001 р. (в ред. Федерального закону від 06.12.2007 № 335-ФЗ) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.consultant.ru/popular/upkrf/
6. Великий тлумачний словник сучасної української мови. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.slovnyk.net/
7. Свенсон А., Вендель О. Раскрытие преступлений. Современные методы расследования уголовных дел. – М., 1957. – 475 с.
8. Уголовно-процессуальный кодекс Украины: Научно-практический комментарий / под общей редакцией В.Т. Маляренко, Ю.П. Аленина. – Х.: ООО Одиссей, 2007. – 1008 с.
e-mail: Aleksiy8100@yandex.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
