Право в загальному вимірі виявляється, щонайменше, у двох основних площинах: як природне і позитивне. Природне право відображає суб’єктивну сторону права, його духовний зміст. Позитивне ж право є вираженням предметної (об’єктивної) сторони права і становить собою систему юридичних норм. Релігійні ж норми набувають властивостей норм позитивного права через: а) визнання державою, б) характер суспільних відносин, в) потреби вірян [1, с. 131-132].
Отже, актуальність цієї теми полягає в тому, що, по-перше, поряд із правом релігія є важливим соціальним регулятором поведінки людей; по-друге, значущість місця і ролі віросповідного компонента в державному і громадському житті суспільства визначає необхідність, з погляду юриспруденції, концептуально визначити сферу впливу релігійних норм на процеси правотворення в сучасному світі, вдосконалення чинного законодавства України, що стосується віросповідної політики, свободи совісті, діяльності релігійних організацій з урахуванням сучасних вимог законодавчого регулювання цих питань; по-третє, актуальність теми зумовлена процесами, що відбуваються нині в державі, які й привели до потреби звернутися до теоретико-правового дослідження впливу християнських норм (як чинника правоутворення) на позитивне право [6]. Передусім це стосується проблеми підвищення ефективності правотворчої діяльності, а також її результатів (правових норм). Формуючи норму права, законодавець повинен відображати в ній найбільш значущі соціальні зв’язки, що існують у суспільстві. Джерелом же правової норми не може бути тільки воля законодавця, а в контексті посилення ролі релігій у сучасному світі неможливо залишити без належної уваги їх вплив і на ідеї права, чинне законодавство. По-четверте, вивчення християнських засад позитивного права набуває особливої значущості в умовах спільної діяльності релігійних організацій і держави в галузі правотворчої і виховної політики держави.
Окреслена проблематика ставала предметом дослідження таких науковців як Р. Папаян, В. Пастернак, Р. Пирог та ін.
Право як складне суспільне явище формується під впливом багатьох чинників. Одним з найважливіших із них є релігійний, що визначає історико-ментальну специфіку системи права конкретної держави. Християнські засади, як і право, – явище багатоаспектне, складне, зокрема й соціально-історичне. Ціннісна характеристика християнських засад позитивного права визначається науковим інтересом до феномену Церкви; принципами організації та функціонування церкви, а відповідно і правового регулювання; формуванням сучасних правових систем під безперечним впливом та за принциповою участю Церкви [2, с. 134]. Одна з найпоширенішої та правильної класифікації християнських засад позитивного права, згідно з якою диференціація здійснюється за сферою їх дії поділяється на такі види: 1) загальні християнські засади позитивного права, що поширюються на всю систему права та визначають його характер і зміст (справедливості, верховенства права, рівності, законності, свободи, правосуддя); 2) міжгалузеві християнські засади позитивного права, що охоплюють дві або більше галузі права (рівності перед законом та судом, досудового вирішення спорів, мирової угоди); 3) галузеві християнські засади позитивного права, що мають значення лише для конкретної галузі права (забезпечення раціонального використання й охорони земель; забезпечення прав та інтересів спадкоємців; побудова сім’ї на взаємній любові, повазі,дружбі, взаємодопомозі в регулюванні сімейних відносин за домовленістю (договором)); 4) інституціональні християнські засади, що поширюють свою дію на окрему групу суспільних відносин у межах певного правового інституту (належне виконання цивільних обов’язків) [3, с. 131]. Християнські засади позитивного права становлять систему, яка містить такі універсальні засади: справедливість; верховенство права; рівність; законність; свобода; правосуддя; визнання людини, її життя і здоров’я, честі і гідності найвищою соціальною цінністю; непорушність прав і свобод людини; презумпція невинуватості; непорушність права власності тощо. Водночас цей перелік християнських засад позитивного права не є вичерпним. Моральні підвалини позитивного права, в основу яких покладено принцип справедливості, є способом встановлення етичних засад у суспільстві. Принцип справедливості не тільки не заперечує ролі держави і закону, але й створює легітимне підґрунтя для їх дії [4, с. 18].
Для найбільш повного забезпечення реалізації християнських засад позитивного права потрібна їх безпосередня формалізація в текстах нормативно-правових актів. Чільне місце в ієрархії джерел релігійно-правових систем займають положення, викладені у священних книгах релігії, на доктрини якої опирається ця система.
Закріплення християнських засад позитивного права у правових приписах значно полегшує їх використання в процесі застосування права, даючи змогу уникнути неоднозначних трактувань закону. Закріплення християнських засад позитивного права є гарантією їх дотримання на рівні зі законом. Законодавче закріплення цих традиційних морально-етичних категорій є показником культури й гуманізації всього права. Християнські засади, які містяться в релігійних нормах, на відміну від усіх інших соціальних норм, викладені в книгах Святого Письма. Справді, особливе значення для кожного християнського релігійного об’єднання мають приписи священної книги – Біблії [7, с. 20].
Окремі норми встановлюють відповідальність за злочин проти особи, приватної власності тощо, виконання яких забезпечується правовими засобами. Наприклад, встановлено жорстку санкцію покарання смертю для тих, хто «вдарить батька чи матір свою» (Вих. 21, 15, 17; Лев. 20:9). Таку ж кару встановлено за вбивство, ворожіння, статевий зв’язокі з рідними тощо. Християнські засади позитивного права не мають уніфікованого й системного характеру, а відображені в різних положеннях Старого й Нового Завіту. Наприклад, у книгах П’ятикнижжя Мойсея акцентовано на різних галузевих засадах і нормах права. У другій книзі Мойсея «Вихід» відображено засади й норми кримінального права, у книзі «Левіт» – цивільного права, а в книзі «Числа» – шлюбносімейного права. У Посланні Петра до филип’ян наголошується, що «усе, що лиш правдиве, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що шанобливе, коли якась чеснота чи що-будь похвальне, – про те думайте! Чого ви навчилися, що прийняли, що почули та бачили в мені – те чиніте, і Бог миру буде з вами» (Фил. 4:8; 4:9) [5, с. 234]. Із цього положення вбачаємо необхідність використання й застосування міжнародних стандартів у всіх сферах права (права людини, верховенства права, судочинства тощо). Фактично усі основні засади права (свобода, відповідальність, справедливість) у своїй ціннісній основі є християнськими проблемами. Правові погляди завжди пов’язані з моральними ідеалами. Справедливість є первинною вимогою професійної діяльності будь-якого юриста [8, c. 24].
Таким чином, християнські засади позитивного права становлять систему, яка містить такі універсальні засади, як: справедливість; верховенство права; рівність; законність; свобода; правосуддя; визнання людини, її життя і здоров’я, честі і гідності найвищою соціальною цінністю; непорушність прав і свобод людини; презумпція невинуватості тощо. Водночас наведений перелік християнських засад судочинства не є вичерпним. Щодо джерел, то за своїм змістом Біблія є джерелом християнських засад позитивного права. Також вплив християнських норм на позитивне право, а заразом і на правову систему держави, може відбуватися двома шляхами – прямим та непрямим. Прямий вплив полягає в тому, що поруч із позитивними поглядами і догмами (доктринами) створюється ідеологічна основа сучасної правової системи країни, релігійно-етичний фундамент правотворчості. Непрямий вплив – це вплив підсистеми релігійного права на позитивне право з уваги на існування та функціонування християнських норм.
Література:
1. Пастернак В. М. Вплив християнських засад на право та мораль. Підприємництво, господарство і право. 2009. № 8. С. 130-132.
2. Пастернак В. М. Відображення християнських засад позитивного права в основних правах людини / Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи: матер. першої звіт. наук. конф. (2 березня 2007 р.). Львів: ЛьвДУВС, 2007. С. 133-135.
3. Пастернак В. М. Християнське розуміння справедливості – як духовної основи права / 300 років Конституції Гетьмана України Пилипа Орлика: проблеми становлення і розвитку українського державотворення: матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (14 травня 2010 р.). Львів: ЛьвДУВС, 2010. С. 112-115.
4. Пирог Г. В. Ціннісна природа релігії (аксіологічний аналіз християнства): автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. філос. наук: / Г. В. Пирог; Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України. Київ, 2009. С. 18.
5. Папаян Р. А. Христианские корни современного права. Москва: Издательство НОРМА, 2002. 416 с.
6. Ухач В. З. Історія держави і права України: Навчальний посібник (конспекти лекцій). Тернопіль: Вектор, 2011. 378 с.
7. Ухач В. З. Кодифікації канонічного права католицької та східних католицьких церков: порівняльний аналіз / Соціально - правовий розвиток: досягнення, перспективи та проблеми. Мат-ли міжнар. наук.-практ. Інтернет-конференції. Тернопіль, 2010. С. 18-22.
8. Ухач В. З. Канонічно - правовий звичай як джерело церковного права / Верховенство права у процесі державотворення. Мат-ли міжнар. наук.-практ. інтернет-конференції. Тернопіль, 2010. С. 22-26.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
