На сьогоднішній день процесуальне законодавство України пройшло етап реформування, пов’язаного з прийняттям та введенням в дію нових редакцій процесуальних кодексів, які запроваджують чимало нових, раніше не відомих національному законодавству, інститутів. Так, з 15.12.2017 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 р. № 2147-VIII [1], яким, з метою врегулювання процесуальних механізмів, які мають забезпечити ефективний, справедливий, неупереджений захист прав свобод особи в суді, було запроваджено нового учасника процесу – експерта з питань права, положення щодо правового статусу якого знайшли відображення у новій редакції Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) [2].
Особливостям правового статусу експерта з питань права присвячені дослідження науковців і практикуючих юристів, а саме: М. В. Шепітько [3], І. А. Бутирської [4], О. Кармаза, Д. Кушерця [5] та інших. Проте питання щодо доцільності участі експерта з питань права в господарському процесі залишається дискусійним.
Вищенаведене обумовлює актуальність обраної теми дослідження, метою якого є обґрунтування напрямів удосконалення процесуального законодавства щодо регулювання правовідносин, які виникають в процесі участі експерта з питань права в господарському процесі.
Зміст слова «експерт» (від лат. Expertus – досвідчений) у тлумачних словниках розкрито як фахівець, що робить експертизу [6]. У юридичних словниках «експерт» - це особа, що володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, якій слідчим органом, суддею чи судом доручено провести експертизу й за її результатами подати висновок [7]. Тобто, основне призначення експерта з питань права в судовому процесі – це надання правової допомоги в межах і в спосіб, визначений в ГПК України, у питаннях, вирішення яких потребує спеціальних знань у сфері права.
Хоч і даний інститут є новим для України, проте вже тривалий час застосовується в міжнародному праві. Найбільш відомим прикладом є так звані amicus curiae, що дослівно означає «друг суду». Це особа (до того ж не тільки фізична), яка не є процесуальною стороною у справі, володіє виключними юридичними або професійними знаннями з важливої теми, що має місце в конкретній справі, і водночас бере участь в її розгляді з метою сприяння ухваленню справедливого судового рішення. У результаті своєї роботи такі «друзі суду» надають суду, що розглядає конкретну справу, аmicus curiae brief, тобто свою думку, погляд, звіт. Особливо розповсюджена така форма правової експертизи у США та Великій Британії, однак інколи вона застосовується і в країнах з правовими системами континентального права. Дещо схожою формою правової експертизи є інститут генеральних адвокатів, який діє у структурі суду Європейського Союзу (Європейський суд справедливості, Люксимбурґ) та адвокати якого надають допомогу суддям, пишучи необов’язкові письмові висновки, які в подальшому є рекомендаціями по розгляду конкретної справи [8].
Чинне законодавство не містить визначення поняття та вимог до експерта з питань права. У відповідних положеннях лише зазначено, що «як експерт з питань права може залучатися особа, яка має науковий ступінь та є визначеним фахівцем у галузі права» (ст. 70 ГПК України). Проте невирішеним залишається питання про те, який науковий ступінь повинен бути в такої особи, кого саме слід вважати «визнаним факівцем в галузі права» та чи має право така особа давати висновки в іншій галузі права ніж та, в якій отримано науковий ступінь.
Практичні проблеми виникають під час процедури залучення експерта з питань права до участі в судовому процесі. Оскільки аналіз норм чинного законодавства говорить про те, що: «Рішення про допуск до участі в справі експерта з питань права та долучення його висновку до матеріалів справи ухвалюється судом». Проте, хто повинен заявити таке клопотання та в яких випадках воно має бути задоволене в законодавстві не визначено.
Аналіз судової практики свідчить і про те, що поки не сформовано єдиного підходу до формального викладення інформації про експерта з питань права в судових рішеннях.
Так, ухвалами Господарського суду Луганської області від 19.03.2018 у справі №913/982/17 [9] та Господарського суду міста Києва від 27.03.2018 у справі №910/22855/17 [10] задоволено клопотання позивача про допуск до участі у справі експертів в галузі права. Варто зазначити, що у наведених ухвалах не зазначено інформації про залучених експертів: ні наукового ступеня, ні вченого звання, ні місця їх роботи.
В судовій практиці наявні і приклади відмови у залученні експерта з питань права, про що свідчить постанова Київського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 у справі №910/4501/17, в які, зокрема, йдеться про відмову у задоволені відповідного клопотання відповідача[11]. Варто звернути увагу, що у постанові містяться відомості про місце роботи, посаду та почесні звання, експерта з питань права, натомість інформація про науковий ступінь і вчене звання відсутня.
ГПК України чітко розмежовує правовий статус експерта та експерта з питань права. Так, цим учасникам присвячені різні статті в ГПК України: ст. 69 регламентує статус експерта, а ст. 70 – статус експерта з питань права.
На законодавчому рівні закріплені вимоги до висновку експерта, а саме те, що предметом висновку експерта не можуть бути питання права (ст. 98 ГПК України). Тобто, висновок експерта є доказом у справі, на підставі якого суд встановлює певні обставини, що входять до предмета доказування та мають значення до справи. В свою чергу, висновок експерта в галузі права є результатом дослідження визнаного фахівця у галузі права щодо застосування аналогії закону, аналогії права або змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими. З огляду на це, висновок експерта у галузі права не є доказом у справі та має допоміжний (консультативний) характер і не може бути обов’язковим для суду (ч. 1 ст. 109 ГПК України).
Отже, перелік питань, які можуть бути поставлені перед експертом з питань права є вичерпним, тобто стосується лише застосування аналогії закону та аналогії права, а також змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі та не може стосуватися питань застосування будь-яких норм права.
Деякі науковці висловлюють думку, що висновки експертів з питань права не є новелою українського законодавства, оскільки Верховний Суд та Конституційний Суд України враховують при прийнятті рішень висновки фахівців у сфері права щодо застосування норм права. Підготовкою таких висновків займаються Науково-консультативні ради, що діють при вказаних судах [12]. Проте не слід ототожнювати статус експерта з питань права із статусом Науково-консультативних рад. Так, експерт з питань права є самостійним учасником судового процесу та бере безпосередню участь у справі, тоді як Науково-консультативна рада є органом, утвореним при суді і учасники процесу не мають жодного відношення щодо залучення даного органу до справи. Крім цього різними є і джерела їхнього фінансування.
Дискусійним є і питання чи не замінять експерти з питань права суддю, оскільки професійний суддя є юристом, тобто по суті він і сам є експертом з правових питань і повинен краще за будь-яких спеціалістів самостійного їх вирішувати.
Таким чином, запровадження у господарський процес експерта з питань права як нового учасника судового процесу є важливим кроком, який дає змогу суду отримувати фахову думку з вузькопрофільних юридичних питань. З метою удосконалення процесуального законодавства щодо регулювання правовідносин, які виникають в процесі участі експерта з питань права в господарському процесі пропонується конкретизувати положення ГПК України шляхом визначення:
- вимог до наукового ступеню особи, яка може бути залучена в якості експерта з питань права;
- кола осіб, якими може бути залучено експерта з питань права для участі в справі;
- алгоритму вирішення питання про допуск до участі в справі експерта з питань права та долучення його висновку до матеріалів справи.
Література:
1. Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів: Закон України від 03 жовтня 2017 р. № 2147-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2017. № 48. Ст. 436. (Із змінами).
2. Господарський процесуальний кодекс України: Закон України від 06 листопада 1991р. № 1798-XII. Відомості Верховної Ради України. 1991. № 6. Ст. 56. (Із змінами).
3. Шепітько М. В. Про процесуальний статус судового експерта та експерта з питань права: матеріали круглого столу з нагоди 100 – річчя від дня народження М. В. Салтевського (Харків, 30 жовтня 2017 р.). Харків: Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого, 2017. С. 74-76.
4. Бутирська І. А. Правовий статус експерта з питань права у господарському процесі. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Ужгород: Право, 2018. С. 108-111.
5. Кармаза О. Експерт з питань права в судовому процесі: новели законодавства України / О. Кармаза, Д. Кушерець. Підприємництво, господарство і право. 2017. №10. С. 32-36.
6. Словник української мови: в11т. – К.: Наукова думка, 1971. Т.2. 1972. С. 462.
7. Популярна юридична енциклопедія / кол. авт.: В. К. Гіжевський, В. В. Головченко, В. С. Ковальський (кер.) та ін. К.: Юрінком Інтер. 2003. С.132.
8. Аналітична довідка з приводу експерта з питань права: проблема процесуального статусу. URL: http://ukrainepravo.com/scientific-thought/legal_analyst/ekspert-z-pitan-prava-problema-protsesualnogo-statusu/.
9. Ухвала господарського суду Луганської області від 19 березня 2018 р. у справі № 913/982/17. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72958947 (дата звернення 12.02.2018).
10. Ухвала господарського суду міста Києва від 27 березня 2018 р. у справі № 910/22855/17. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73002148 (дата звернення 22.12.2017).
11. Постанова Київського апеляційного господарського суду від 09 січня 2018 р. у справі № 910/4501/17. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/71577211 (дата звернення 11.04.2017)
12. Бортман О. Експерт у галузі права: суддя чи фрілансі? Юрист&Закон. 2017.№47.URL:http://vkp.ua/ua/publications/articles/ekspert_u_galuzi_prava_suddya_na_frilansi/
___________________________________
Науковий керівник: Лехкодух Інна Олександрівна, старший викладач кафедри господарського права, юридичний факультет, Донецький національний університет імені Василя Стуса
|