Аналіз сучасного стану розвитку агропромислового комплексу в Україні свідчить про те, що виділення адміністративно-правової складової щодо врегулювання зазначеної галузі є необхідним елементом сучасного механізму вдосконалення Агропромислового комплексу України. Оскільки за своїм складом та структурою агропромисловий комплекс відрізняється від інших міжгалузевих комплексів і визначає соціально-економічний розвиток країни, рівень життя населення, продовольчу безпеку та забезпечення промисловості сільськогосподарською сировиною.
Для початку, варто розглянути форми публічного адміністрування. Вони є системним утворенням, компоненти якого тісно взаємодіють один з одним, проте не є взаємозамінними. Вони відзначаються помітною самостійністю й універсальністю щодо конкретних галузей владного впливу. Саме тому одні й ті самі форми успішно застосовуються в різних сферах суспільного життя (економічна, соціально-культурна, адміністративно-політична), застосування публічною адміністрацією будь-якої форми визначається її компетенцією, характеристиками об'єкта впливу, поставленою метою. Форми публічного адміністрування, як правило, передбачені і регламентовані адміністративно-правовими нормами. Вони найчастіше містяться у законах та підзаконних актах, що визначають компетенцію суб'єкта владних повноважень.
Так, форми публічного адміністрування можна класифікувати за різними підставами: 1) за ступенем юридичного вираження: 2) за досягнутими результатами: 3) за спрямованістю: 4) за колом осіб, на яких вони поширюються: 5) за характером і методам вирішення питань компетенції: 6) за суб'єктним складом: 7) за суб'єктом ініціативи: 8) за умовами застосування: 9) за юридичним змістом:
В юридичній літературі існують й інші підстави класифікації форм публічного адміністрування, проте найбільш поширеними є дві класифікації: по-перше, за значенням наслідків, які виникають у результаті використання тієї чи іншої форми (наявності правового ефекту); по-друге, за ступенем правової регламентації процесу їх застосування.
За значенням наслідків, які виникають у результаті використання форм, виділяють: а) правові форми публічного адміністрування; б) неправові форми публічного адміністрування.
До правових належать форми, використання яких спричиняє виникнення юридичних наслідків. Зокрема видання правових актів, застосування примусових заходів тощо. Такі форми виступають як юридичні факти і можуть формувати адміністративно-правові відносини. До неправових належать форми, які безпосередньо юридичного значення не мають і не спричиняють виникнення адміністративно-правових відносин. Такі форми або передують правовим (проведення ревізії за результатами якої видається правового акт), або використовуються за ними (нарада з приводу реалізації правового акта).
За ступенем правової регламентації процесу використання виділяють форми публічного управління.
Форми публічного адміністрування в АПК повинні відповідати таким вимогам: (а) не виходити за межі режиму законності; (б) відповідати компетенції суб'єкта публічної адміністрації та змісту його адміністративних зобов'язань; (в) відповідати змісту і характеру вирішуваних питань, державне сприяння розширенню ємності національного аграрного ринку і стимулювання експорту аграрної продукції на світовий ринок; (г) держава повинна сприяти задоволенню публічного інтересу та ініціювати інноваційні процеси, створюючи сприятливі умови для їх здійснення усіма учасниками, до яких відносяться не лише малі, середні й великі підприємства, але і наукові й освітні установи, бюджетні організації, регіональна і місцева влада; (д) враховувати особливості конкретного об'єкта владного впливу, необхідність залучення інвестицій у першу чергу для малих та середніх виробників є основним із стратегічних пріоритетів.
Відповідно до Закону України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» усі форми господарювання в агропромисловому комплексі мають рівні права на організацію виробництва та володіння своєю продукцією.
Агропромисловий комплекс є вагомим елементом у розвитку науки адміністративного права, оскільки формує її адміністративно-правове забезпечення. Варто відзначити роль агропромислового комплексу в розвитку економіки у цілому, оскільки саме продукція аграрних підприємств є основою діяльності інших галузей, таких як легка, харчова та переробна, забезпечуючи їх сировиною. Зазначимо, що підписання Угоди про асоціацією між Україною та ЄС, а також створення в рамках цієї Угоди Зони вільної торгівлі є важливими чинниками розвитку аграрної галузі, оскільки для України відкриваються перспективи поступового освоєння ринку країн ЄС вітчизняними компаніями, підвищення рівня якості, безпечності продукції АПК, покращення стану продовольчої безпеки держави. Тому для України постає завдання вироблення механізму адміністративно-правового забезпечення політики щодо підвищення ефективності використання наявного потенціалу аграрного сектору і його адаптації до нових умов, з урахуванням можливих ризиків, які виникатимуть внаслідок лібералізації зовнішньоторговельних відносин з європейськими країнами, з урахуванням їх досвіду.
Для забезпечення публічного адміністрування в агропромисловому комплексі України та з метою інтеграції АПК у світову економічну систему необхідно сформувати сучасні системи інформаційної-правової підтримки діяльності основних суспільних інститутів аграрного сектора, у тому числі: удосконалити систему публічного моніторингу розвитку сільського господарства країни шляхом посилення контролю за ефективним використанням коштів державного і місцевого бюджетів для виконання програм розвитку відповідно до Стратегії розвитку аграрного сектору економіки України на період до 2020 року. Сформувати систему інформаційного забезпечення аграрного ринку для оперативного інформування операторів про ціни, попит і пропозиції на місцевих, регіональних, загальнодержавних і міжнародних ринках продовольства і ресурсів. Забезпечити ефективні комунікації між рівнями управління аграрним сектором на базі використання засобів телекомунікацій і системи Інтернет, комп’ютерної і оргтехніки, сучасних інформаційних технологій [2].
На сьогодні, чинне адміністративне законодавство не повністю врегульовує означені вище питання, а тому запровадження європейських норм фактично спонукатиме зміну самої адміністративно-правової системи публічного адміністрування з досліджуваної проблематики. Тому ці зміни мають проводитися із урахуванням змін до законодавства України з питань публічного адміністрування та КУпАП.
Література:
1. Про державну підтримку сільського господарства України: Закон України від 24 червня 2004 р. № 1877-1V [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1877-15
2. Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві: Закон України. – Відом. Верхов. Ради УРСР (ВВР). – 1990, № 45, ст. 602.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
