В юридичній літературі під санкцією кримінальної норми розуміють частину кримінально-правової норми, що має державно-примусовий якісно-кількісний характер і являє собою формально-визначену об’єктивно-суб'єктивну модель меж кримінально-правового впливу, що застосовуються до осіб, які вчинили злочин. [4;17]
Інші науковці розуміють під санкцією нормативне визначення меж державного примусу у випадку порушення права і кінцеву правову оцінку його змісту. [8;45]
Як вважає В.Я. Тацій, санкцією кримінально-правової норми є частина статті, яка визначає вид і розмір покарання за злочин, зазначений в диспозиції. За видом і розміром покарання, що міститься в санкції, можна встановити, чи є злочин, наприклад, тяжким чи середньої або навіть невеликої тяжкості. [3;45]
Слід звернути увагу, на визначення цього поняття даного російськими науковцями Н.А. Ниркова та Н.М. Кропачова, які зазначають, що санкцією кримінально-правової норми – це санкція норми за злочин певного виду, яка включає всі заходи кримінально-правового впливу, які можуть бути призначені за такий вид злочину.[5;108] Тобто тут застосовується замість поняття «санкції норми кримінального права» поняття «санкція норми за злочин певного виду», що на нашу думку є неприпустимим, оскільки санкція є елементом правової норми, сукупність яких, як відомо, утворює галузь права і не може існувати «норма за злочин певного виду», оскільки ця сама норма в науці і отримала назву кримінально-правова норма або норма кримінального права (як галузі).
Як відомо, в санкції кримінального закону виражено державну оцінку самого характеру і ступеню небезпеки того злочину, за який вона встановлена.[9;10]
У чинному кримінальному законодавстві можна виділити різні види санкцій, зокрема : відносно визначені; альтернативні; санкції з додатковими видами покарань та ін. [7;127]
На наш погляд, в юридичній літературі, як радянській так і сучасній, немає досі чіткого і повного визначення поняття санкції відносно визначеної норми кримінального права. Так, наприклад, на думку Матишевського П.С. відносно визначена санкція – це елемент правової норми, який передбачає покарання певного виду.[2;37]
Вітчизняний науковець в галузі кримінального права Фріс П.Л. зазначає, що відносно визначені санкції встановлюють покарання відповідного виду, вказуючи на його межі (з нижньою межею – не існують в чинному законодавстві; з вищою та нижньою межею – напр., санкція ст. 115 ч.1 КК України «Умисне вбивство», яка передбачає позбавлення волі на строк від семи до п’ятнадцяти років; з вищою межею – напр., санкція ст. 390 ч.1 КК України «Ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі, яка передбачає позбавлення волі на строк до трьох років»).[6;24]
Розрізняють два види відносно визначених санкцій :
1. з нижчою (мінімумом) і вищою (максимумом) межами покарання (на строк «від» і «до»). У такому разі в законі передбачені нижча та вища межі певного покарання. Наприклад, хуліганство передбачене ч.4 ст. 296 КК України карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років ;
2. з максимумом покарання (на строк «до»). У такому випадку визначається тільки вища межа покарання, більше за яку суд не може призначити покарання. Такі санкції передбачені, наприклад, у ч.1 ст. 153, ч.1 і 2 ст. 266, ч.2 ст. 323, ст.. 355, ст. 395 КК України. Нижчою межею санкції нижча межа, встановлена в нормі Загальної частини КК для даного виду покарання. Наприклад, у ст.. 57 встановлена нижча межа для виправних робіт – шість місяців, ст.. 60 – для арешту – один місяць, у статтях 61 та 63 для обмеження і позбавлення волі – один рік. Тому за злочин, передбачений , наприклад, у ч.1 ст. 153, суд може призначити міру покарання у вигляді позбавлення волі на строк від одного до п’яти років; за ст. 355 – обмеження волі на строк від одного року до трьох; за ст.. 395 – арешту на строк від одного до шести місяців.[1]
Поруч з основним покаранням відносно-визначена санкція може містити вказівку на одне або декілька додаткових покарань певного виду, які можуть бути призначені судом як додаток до основного. Додаткове покарання може бути як абсолютно визначеним так і відносно визначеним (наприклад, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років).[3;44]
Таким чином¸ відносно визначена санкція норми кримінального права – це такий елемент норми, який вказує на вид і міру покарання, що буде застосоване до особи, яка вчинила злочин, при цьому зазначається від нижчої до вищої (або тільки вища) межа покарання, яка визначається судом в залежності від обставин вчинення злочину.
Література :
1. Кримінальний кодекс України від 5.04.2001 року (зі всіма змінами та доповненнями) // www. zakon1.rada.gov.ua
2. Кримінальне право України. В двох частинах. Загальна частина. /під ред. П.С. Матишевського/ - Київ, 1997 – С. 37 (506),
3. Кримінальне право України /за ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація/ - Київ-Харків, 2002 – С. 45 (416)
4. Козлов А.П. Уголовно-правовые санкции (проблемы построения, классификация и измерения). – Красноярськ, 1989 – С. 17
5. Нырков Н.А., Кропачев Н.М. Понятие уголовно-правовой санкции // Весник Ленинградского университета. – 1991. Серия 6. Философия, право. Вып..2 – С.108 (105-109)
6. Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина – Київ, 2004 – С. 24 (360)
7. Фролова О.Г. Злочинність і система кримінальних покарань (соціальні, правові та кримінологічні проблеми й шляхи їх вирішення за допомогою логіко-математичних методів). Навч. посібник – К., 1997 – С. 127
8. Черданцев А.Ф. Специализация и структура нормы права // Правоведение. – 1970, №1 – С.45
9. Чужа О.Ю. Особливості санкцій складів злочинів, де кваліфікуючою ознакою є повторне вчинення злочину // Адвокат. – 2004, №12 – С. 10 (10-12)
E-mail: xluba@cv.ukrtel.net
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter