Постановка проблеми. В умовах глобальної інтенсифікації соціальної мобільності, сучасне суспільство в Україні характеризується різницею потенціалів, дефіцитом ресурсів, нерівномірним рівнем життя в міських та сільських місцевостях. Особливу увагу привертає така категорія населення, як молодь, адже від соціальної мобільності молоді залежатиме майбутнє держави, її розвиток, економічна та політична ситуація, рівень життя населення не лише за сучасних умов розвитку, але й у майбутньому.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сучасному етапі дослідження процесів соціальної мобільності молоді в Україні набуває все більш широкого поширення та є об’єктом досліджень багатьох вчених. Питаннями вивчення організаційних засад механізмів державної політики щодо забезпечення соціальної мобільності молоді займалися такі науковці, як: Мельник М.[5], Машков О., Кучабський О., Бакуменко В., Біль М.[2], Годован Ю.[3], Антонов А.[1] та багато інших. Вагомий внесок в розвиток формування комплексмного механізму державного управління в сфері соціального становлення і розвитку молоді здійснив Мельник М. Він виокремив роль держави в процесі соціального становлення та розвитку молоді, а також розробив модель взаємодії держави, суспільства та молоді, проте його праці не торкаються питання соціальної мобільності молоді, а в умовах глобалізаційних зрушень цього питання уникнути неможливо, тому наше дослідження є актуальним.
Державне управління в сфері соціального становлення та розвитку молоді є діяльністю держави, яка конкретизується державною політикою і практично втілюється за допомогою механізмів державного управління. Державна політика надає державному управлінню та механізмам державного управління спрямованості на досягнення кінцевої мети. Реалізація політики здійснюється за допомогою механізмів державного управління [2].
Формулювання цілей статті. Ціллю статті є дослідження організаційних засад механізмів державної політики щодо забезпечення соціальної мобільності молоді в сучасних умовах державотворення.
Виклад основного матеріалу дослідження. Під державною політикою слід розуміти процес державного регулювання із використанням нормативно-правової бази, що здійснюється через правові, організаційні, економічні та інформаційні дії держави та спрямовані на створення належного середовища для реалізації права на соціальну мобільність молоді.
Основними механізмами регулювання соціальної мобільності молоді є:
– інституційні, що включають в себе політико-правові механізми, які реалізуються головним чином через державну молодіжну політику, діяльність освітніх та соціально-адаптаційних інститутів (служба зайнятості населення та ін.);
– організаційні, які передбачають вплив на процеси соціальної мобільності молоді з боку підприємств, установ, громадських організацій;
– особистісні, що включають в себе сукупність психофізіологічних, морально-вольових, інтелектуальних, комунікативних та інших характеристик особистості молодої людини, які допомагають досягти успіху в житті або сприяють низхідній соціальній мобільності [3].
Нормативно-правова база механізмів державної політики описаного питання включає загальні принципи, підходи і цінності, та служить підставою для її реалізації на національному рівні. Також явище державного управління щодо забезпечення соціальної мобільності молоді є складним і багатогранним.
Аналіз досвіду формування та реалізації державної молодіжної політики в Україні дає змогу виокремити п’ять основних періодів:
- 1991-1996 рр. – період виокремлення та зміцнення «молодіжного сектору» державного управління та публічної політики;
- 1996-2004 рр. – період розширення молодіжної складової соціально-гуманітарної політики та поступового її входження до інтегрованої державної політики стосовно сім’ї, дітей та молоді в Україні;
- 2005-2014 р. – період вдосконалення державного управління у сфері державної молодіжної політики та пошуку інноваційних підходів до її реформування.
- 2015 р. – період схвалення Концепції молодіжної політики на 2015 рік; відродження національно-патріотичного виховання молоді (Постанова Верховної Ради України № 26-УІІІ прийнята 11 грудня 2014 року «Про Програму діяльності Кабінету Міністрів України») [6];
- 2016-2020 р. – зростання рівня участі молоді у суспільно-політичному житті держави і формуванні політики з питань, що впливають на її життя, розвиток та вирішення нагальних проблем [5].
Метою реалізації механізмів державної політики щодо забезпечення соціальної мобільності молоді на загальнодержавному рівні є зміна характеру мобільності із переважанням висхідної мобільності. Ця політика спрямована на підвищення досить низького рівня інвестицій у дослідження та розвиток на майбутнє, створення нових робочих місць та на прогресивне оновлення якості всіх соціальних та інших громадських послуг.
Висновки. Отже, організаційні засади механізмів державної політики щодо забезпечення соціальної мобільності молоді, а органи державного управління мають дієві інструменти для узгодження дій між урядом та соціальної мобільністю молоді задля врегулювання процесів в різних сферах суспільства. Органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері зовнішньої трудової міграції в межах своїх повноважень забезпечують Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, а також місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Соціальну мобільність молодих українців в умовах сьогодення варто розглядати як запоруку майбутньої демократичної трансформації, створювання сприятливих передумов для прогресу потенціалу молодого індивіда, закладання в ньому позиції свідомого громадянина і залучення його до важливого соціального, політичного, економічного та культурного суспільного процесу.
Список використаних джерел:
1. Антонов А.В. Державне регулювання процесу активізації академічної мобільності / А.В. Антонов // Вісник Національного університету цивільного захисту України. Серія : Державне управління. – 2015. – С. 50–60.
2. Біль М.М. Мобільність населення: теоретична сутність і видова різноманітність / М.М. Біль// Економіка і суспільство/ 2016 – Вип. 7. – С. 645–652.
3. Годован Ю.В. Соціальна мобільність молоді як стратегічна складова політичної соціалізації молоді / Ю.В. Годован //Вісник Донецького університету імені В. Стуса. – Серія: Політичні науки. – 2017 р. – C. 76–78.
4. Кжаклевска Е. Молодіжна політика в Україні / Е. Кжаклевска, Г. Вільямсон// Видавництво ради Європи, – 2013 р. – 187 с.
5. Мельник М.О. Формування комплексного механізму державного управління в сфері соціального становлення та розвитку молоді / М.О. Мельник. // Демократичне врядування. - 2015. - Вип. 15. [Електроний ресурс]. – URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/DeVr_2015_15_18
6. Офіційний портал Верховної ради України Проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення державної підтримки українців за кордоном» № 10153 від 14.03.2019 [Електроний ресурс]. – URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=65678
7. Розпорядження Кабінету міністрів України від 12 липня 2017 року № 482-р «Про схвалення Стратегії державної міграційної політики України на період до 2025 року» [Електроний ресурс]. – URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/482-2017-%D1%80
8. Стрюк М.І. Мобільність: системний підхід / М.І. Стрюк, С.О. Семеріков, А.М. Стрюк // Інформаційні технології і засоби навчання. – 2015. – Т. 49. – Вип. 5. – С. 37–70.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
