В умовах реалізації Україною європейських та євроатлантичних прагнень, рівень розвитку держави загалом, та кожного регіону зокрема, більшою мірою повинен залежати від їх можливості найбільш повно використати наявний потенціал із врахуванням стратегічних цілей. Транзитний потенціал України довгий період сприймався як високий відносно інших країн-транзитерів, здатний забезпечити значні обсяги транзитних перевезень та надання транспортних послуг, однак, сучасні дослідження лише підкреслюють той факт, що з кожним роком дана перевага України перед іншими гравцями у цій сфері поступово нівелюється [1].
Теоретичні та прикладні основи дослідження транзитного потенціалу України та її регіонів знайшли висвітлення у працях таких вчених як: О. Ф. Андрійко, Д. М. Бахраха, Б. М. Габрічідзе, О. В. Гребельника, Є. В. Додіна, В. Г. Драганова, С. В. Ківалова, О. М. Козиріна, А. В. Мазура, В. П. Науменка, О. Ф. Ноздрачова, В. В. Прокопенка, Д. В. Приймаченка, К. К. Садровського, С. С. Терещенкота інших, однак, дане питання потребує подальшого дослідження [2].
Як зазначено у статті 90 Митного кодексу України транзит – це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності [3].
Однак, Закон України "Про транзит вантажів" звужує поняття транзиту до міжнародних перевезень через територію України, оскільки визначає транзит вантажів як "перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України" [4].
Адаптуючи загальне поняття транзиту, Ткачук С.В. надає визначення транзитного потенціалу, а саме – як сукупність усіх наявних засобів та можливостей, які можуть бути використані для забезпечення транзиту. Для поглибленого визначення сутності транзитного потенціалу та з'ясування чинників, що його формують науковець виділяє такі складові транзитного потенціалу як: суб’єкти, об’єкти та засоби транзиту, суб’єкти підприємницької діяльності з надання транспортних послуг, вантажовласники, а також безпосередньо самі транспортні послуги та контроль за їх здійсненням [5].
На сьогодні в Україні досі відсутнє стратегічне бачення конкурентних переваг транспортно-дорожнього комплексу України порівняно з іншими країнами, перспектив розвитку транзитних вантажопотоків з урахуванням світової кон’юнктури ринку і глобальної виробничої спеціалізації країн. Внаслідок цього Україна поступається іншим країнам на ринку надання транспортних послуг, склалась стала тенденція до втрати транзитних вантажопотоків. Слід зазначити, що термін дії «Комплексної програми утвердження України як транзитної держави у 2002 – 2010 рр.» закінчився, значна кількість її заходів в частині розбудови транспортної інфраструктури не була виконана, але нова державна програма розвитку транзитних перевезень не розробляється, немає обґрунтованих прогнозів обсягів перевезень вантажів і пасажирів як в цілому, так і за видами транспорту, видами перевезень, напрямами перевезень на середньострокову перспективу [6].
Тому в сучасних умовах необхідне створення належних умов для збільшення обсягів транзитних перевезень, що сприятиме проведенню гнучкої тарифно-цінової, митної та податкової політики. З цією метою для ефективного розвитку транзитного потенціалу України було б доцільним [7], по-перше, здійснення заходів щодо тарифного стимулювання розвитку транзиту (запровадження єдиного збору, наскрізних тарифів, тарифних поступок і т.п.), зниження вартості послуг, супутніх транзитному перевезенню, здійснення заходів щодо тарифного стимулювання розвитку транзитних контейнерних перевезень. По-друге, необхідно здійснити підготовку і надати пропозиції щодо пільгового оподаткування операцій з надання послуг, пов'язаних з перевезенням (переміщенням) вантажів і пасажирів транзитом через територію України, а також, щодо тарифів (включаючи наскрізні) за напрямками проходження транспортних коридорів тощо. Суттєве значення також може мати удосконалення та закріплення на законодавчому рівні організації охорони і супроводу підакцизних товарів, що переміщуються транзитом через митну територію України та створення системи моніторингу тарифів і цін щодо надання послуг з перевезень та переробки транзитних вантажів на залізницях і в портах іноземних держав, які конкурують з українськими.
Таким чином, на підставі проведеного аналізу можна зробити висновок, що реалізація транзитного потенціалу України є багатовекторною й повинна орієнтуватися на інтеграцію транспортної мережі України в європейську та подальший її розвиток. Тому, щоб охопити всі наявні можливості України як транзитера, необхідно забезпечити поєднання і узгодження різних векторів її географічної спрямованості в області інтересів і переваг, а також розробити нову концепцію розвитку транзитних перевезень на найближчі роки.
Такі заходи призведуть не тільки до економічної вигоди у вигляді збільшення доходів за транзит, але й виступлять однією із передумов економічного зростання та підвищення конкурентоспроможності України на світовій арені.
Література:
1. Кузьмін П. В. Співпраця з митним союзом як чинник розширення транзитного потенціалу України. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2013. Вип. 113(2). С. 262-267.
2. Шульга М.Г. Митний режим транзиту. Теорія і практика правознавства: електр. наук. фах. вид. Нац. ун-ту «Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого». 2013. Вип. 2. С.1-17.
3. Митний кодекс України: Закон України від 13.03.2012 р. № 4495-VI. Офіційний вісник України. 2012. № 32. Ст. 1175.
4. Про транзит вантажів : Закон України від 20.10.1999 р. № 1172-ХІV. Відомості Верховної Ради України. 2001. № 22. Ст. 105.
5. Ткачук С.В. Транзитний потенціал України: чинники формування та проблеми розвитку. URL: http://dspace.nuft.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/2831/1/151.pdf.
6. Комчатных Е.В. Транзитный потенциал Украины: современное состояние и перспективы развития. Науковий журнал. 2016. Вип. 3. С. 148-153.
7. А.Г. Тихонова, И.В. Хаджинов. Основные направления и возможности реализации транзитного потенциала Украины. Вісник студентського наукового товариства ДонНУ імені Василя Стуса.2013. Вип. 6. С. 286-290.
________________
Науковий керівник: Петренко Ганна Олександрівна, кандидат економічних наук, доцент кафедри теорії та історії держави і права та адміністративного права Донецького національного університету імені Василя Стуса
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
