Невід’ємним елементом процесу стратегічного планування будь-якої держави є аналіз зовнішньополітичної складової. Адже розуміння місця держави на міжнародній арені, конкурентів та союзників, - взагалі ситуації в світі, дає можливість правильно вибудувати стосунки з іншими державами та захистити свою в разі потреби.
Російська агресія проти України змусила розвинуті країни переглянути стратегічні документи у сфері забезпечення національної безпеки. Так, нову Стратегію було прийнято в США, у Польщі, оновили відповідний документ ЄС та низка європейських держав. З метою набуття досвіду у створенні нової системи нацбезпеки України особливої актуальності набуває вивчення позицій та підходів країн до вирішення проблем забезпечення власної безпеки.
В контексті міжнародного досвіду стратегічного планування варто роз-глянути стратегії найвпливовіших гравців світової політики: США, Китай, Росія. Також провідних країн Європи: Німеччина, Франція, Великобританія та на-шого стратегічного партнера - Польщі.
Зокрема, 18 грудня 2017 р. була оприлюднена чергова "Стратегія нацбезпеки США". Документ виходить з чотирьох пріоритетів зовнішньої політики Д. Трампа: "захист батьківщини, американців і їх способу життя", "забезпечення процвітання Америки", "зміцнення світу за допомогою сили" і "поширення впливу". Головна проблема вбачається у стратегічному суперництві держав. П'ять загроз: КНР, КНДР, Іран, терористи і Росія, яка звинувачується в порушенні кордонів, блокуванні економічних і дипломатичних ініціатив, прагненні регіонального домінування та руйнації НАТО. CША змінюють мислення і дії, щоб відповідати новим викликам. Привертає увагу позиція щодо Європи, сильна і вільна вона визнається як життєва необхідність. Пріоритетом є спільна робота з протистояння російській агресії [3].
Китайська зовнішня політика визначається виходячи з цілей, сформульованих Компартією та загальною геополітичною ситуацією, що й визначає багатовекторну, багаторівневу і багатовимірну дипломатичну концепцію, на якій ґрунтується сучасна дипломатія Китаю.
Їх стратегія позбавлена наступальної позиції. До національних інтересів належать: суверенітет, безпека, економічний розвиток, міжнародний статус і національна гідність. Китай виступає проти гегемонії, захищає мир у всьому світі і переконаний, що конфлікти повинні вирішуватися шляхом переговорів [4].
На думку автора, важливо розглянути зовнішньополітичні пріоритети Росії. Насамперед, тому, що треба розуміти наміри ворога щоб знайти шлях до перемоги над ним, а також тому, що як би це не було неприємно, але Російська Федерація залишається одним з найвпливовіших гравців на світовій арені.
Тож, якщо дивитись не на декларовані цілі, а реальні дії, то їх головні зовнішньополітичні пріоритети: блокування розширення НАТО в Східній Європі і підтвердження статусу великої держави за межами пострадянського простору. Велика увага приділяється регіональним і субрегіональним утворенням. Із світових організацій корисними залишаються: РБ ООН і «Велика двадцятка».
Стосовно країн Європи, то аналізуючи політику Німеччини, варто сказати, що її зовнішня політика базується на наступних інтересах: 1) забезпечення свободи, безпеки та добробуту її громадян і непорушності державної території; 2) інтеграція з демократичними країнами до ЄС; 3) міцний союз із США; 4) залучення східних сусідів у західні структури і створення системи безпеки, яка охоплюватиме усі держави Європи; 5) дотримання норм міжнародного права і прав людини і справедливий економічний порядок [5].
У Франції відсутній єдиний документ, де регулюються питання забезпечення нацбезпеки. Основні положення містяться в Ордонансі «Про національну оборону» (від 7 січня 1959 р.), доктринах і стратегіях.
Виділяють три категорії національних інтересів: життєво важливі, стратегічні та пов'язані зі статусом Франції як світової держави. В контексті стратегічного бачення не можна не згадати виступ Е. Макрона 27 серпня цього року. Його промова – зразок стратегічного мислення і зачіпає інтереси України.
У Великобританії «Стратегія нацбезпеки» - засадничий документ зовнішньополітичного планування - був прийнятий у 2015 р. і оновлений 2018 р. В стратегії особливу роль Лондон відводить розвитку стосунків із США, Францією і Німеччиною, країнами Персидської затоки, АТР, зокрема з Китаєм [2].
У 2014 р. Рада міністрів прийняла «Стратегію нацбезпеки Польщі», яка вказує, що безпека країни залежить від здатності захищати власні інтереси. Загалом вона є стислим, цілісним документом, створеним за сучасними крите-ріями, притаманним західним демократіям. Її підходи та зміст доцільно вико-ристовувати при розробці аналогічних документів в Україні [1].
В цілому, досвід цих країн свідчить, що при веденні зовнішньої політики необхідно керуватись національними інтересами. Лише так можна ефективно здійснювати державну політику і бути гідним суб’єктом міжнародних відносин.
Література:
1. Александров О.С. Нова стратегія національної безпеки Польщі. – [Електрон-ний ресурс]. – Режим доступу: https://goo-gl.su/PzDA9E
2. Вооружённые силы Великобритании. Перед лицом старых и новых угроз. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://goo-gl.su/MsWHY
3. Гетьманчук А. Нова стратегія нацбезпеки США. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.eurointegration.com.ua/articles/2017/12/20/7075310/
4. Зовнішня політика Китаю. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrainian.cri.cn/chinaabc/chapter4/chapter40201.htm
5. Політика безпеки Німеччини. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://politics.ellib.org.ua/pages-8343.html
________________
Науковий керівник: Шипілова Лариса Миколаївна, кандидат політичних наук, доцент, Національна академія державного управління при Президентові України
|