Корисну взаємодію соціальних спільнот, які відрізняються різними ціннісними, релігійними, етнічними та політичними орієнтирами, можна досягнути на основі формування та впровадження норм толерантної поведінки і засобів міжкультурної взаємодії. Культурні зв'язки впливають на покращення іміджу країни в світовій спільноті, бо свідчать про її прагненні до відкритості та діалогу, а також є ефективним засобом міжнародних відносин і міжкультурних комунікацій.
Культурний розвиток міжнаціонального спілкування розглядається як довготривалий, багатофункціональний та складний процес укорінення в способі інтелектуальної діяльності, почуттях і поведінці людей таких філантропічних норм, як доброзичливість, приязність, толерантність, взаєморозуміння у відносинах між представниками різної національної приналежності [1, с. 47-50].
Історія україно-іспанських культурних зв’язків починається не з моменту отримання Україною незалежності, а має більш давній часовий відлік. Вже в часи Середньовіччя між Україною та Іспанією існували різнобічні зв’язки, які з часом лише ставали сильнішими [2, с. 232-237].
Основою для плідного культурного співробітництва між Україною та Іспанією є, з одного боку, унікальність і самобутність культурних традицій обох країн, що виникли і розвиваються в результаті унікального з'єднання місцевих, цивілізаційних основ і привнесених ззовні культурних впливів, що сформували певну схожість національних характерів наших народів, а з іншого – накопичений у попередні епохи продуктивний досвід двосторонніх культурних зв'язків, які у Х-ХVII століттях грунтувалися на торгівельній чи військовій діяльності.
В цьому випадку ми можемо говорити про різнопланову комунікацію між населенням сучасними територіями двох держав. Незважаючи на той факт, що здебільшого це були торговельні чи військові зв'язки, є впевненість, що культурне перенесення між представниками різних етносів відбувалося активно і в ті часи. Адже неможливо взаємодію між людьми, тим більше, між представниками різних культур, формувати лише на торгівлі чи військовій справі. Не лише культурна традиція є транслятором минулого досвіду, а й людина є транслятором своєї культури в синхронному режимі – презентація своєї культури в рамках актуальної комунікації з сучасниками. Торговці, які бували на території України та Іспанії, козаки та представники іспанського війська отримували знання щодо соціальної культурної практики українського/іспанського народу, який виявлявся в способі життя.
Важливою складовою культурних зв'язків між Україною та Іспанією був міжнаціональний контакт, який вплинув на самовизначення українців як європейської нації, а саме поява католицьких орденів на території України та Східної Європи, що з'явилися на цій території ще у XIII столітті, а пік розвитку їхньої діяльності припав на XVI – XVII століття.
В період 1917-1921 роки, які вважаються періодом української революції, були здійснені спроби встановлення дипломатичних відносин між Українською Народною Республікою (УНР) та Іспанією. Це підтверджує факт призначення урядом УНР своїм послом в Іспанії І. Кулішера, який, на жаль, так і не розпочав свою дипломатичну діяльність у цій країні [3, с. 473].
Українці відзначилися у Громадянській війні в Іспанії (1936-1939 роки) як на боці республіканців, так і під прапорами генерала Ф. Франко. Українські добровольчі підрозділи – рота імені Т.Г. Шевченка, батальйон імені Максима Кривонова – відзначилися в лавах інтернаціональних бригад [4, с. 101-114].
Основною рушійною силою розвитку україно-іспанських культурних зв’язків починаючи з середини ХХ (1946 рік) століття була українська діаспора на території Іспанії, а саме – втікачі-студенти, які були прийняті та підтриманні іспанським урядом та стали співзасновниками нової організації української діаспори – “Української студентської громади”, а в подальшому таких організацій як Товариство українських студентів-католиків “Обнова”, “Обра католіка де асістенсіа універсітаріа” (Католицька організація університетської допомоги), метою діяльності яких була підтримка студентів-біженців в Іспанії, поширення інформації про реальний стан справ в Україні, ідеологічне виховання українців з урахуванням християнської етики та моралі, пропагування української справи та культури серед іспанців та чужинців [5, c. 55-56].
На початку 1960-х років відбулися спад активності та подальше припинення діяльності Української студентської громади. У 70 роках минулого століття продовжувалися культурна комунікація між іспанцями та українцями і чимале значення в цій сфері мала діяльність української секції при Мадридському центрі східних досліджень та Товариства українсько-іспанської дружби [6, c. 104].
Подальший розвиток культурних контактів між Іспанією та Україною активізувався після смерті Ф. Франко. В цьому періоді варто згадати Угоду про культурну та наукову співпрацю між Іспанією та СРСР. У грудні 1979 року, під час офіційного візиту в Москву міністра закордонних справ Іспанії М. Ореха Агірре, було підписано Угоду про культурну і наукову співпрацю, що стало правовою основою радянсько-іспанських культурних зв'язків. Значна частина статей Угоди передбачала відновлення і розвиток втрачених на той час, але традиційно міцних зв'язків в галузі художньої культури [7, c. 404-407]. В рамках програми були встановлені відносин на рівні міст-побратимів Одеса та Валенсія (1981) [3, с. 474], відбулися гастролі українських творчих колективів в Іспанії [8, c. 395], демонструвалися фільми, зняті в УРСР [8, c. 381]; розвивався туризм [9, c. 98-102]; відбувався іспано-український науковий обмін, в школах та вищих навчальних закладах викладали іспанську мову [10]. Однак, варто відмітити, що здебільшого програма культурних і наукових обмінів була спрямована на Російську РСР.
Становленню культурних іспансько-українських зв'язків сприяла перекладацька справа в Україні. Першими ще в ХІХ – на початку ХХ століття в Україні з'явилися переклади творів М. де Сервантеса, В. Бласко Ібаньєса, М. де Унамуно та інших іспанських авторів. Іспанські твори перекладали І. Франко, М. Рильський, П. Дмитренко, В. Шовкун, М. Орест, М. Лукаш, В. Самійленко, Д. Донцов, М. Іванов, М. Литвинець, М. Москаленко, А. Перепадя, Ю. Покальчук та ін. [11]. Також свій внесок в переклад іспаномовних художніх творів зробила українська діаспора так званої Нью-Йоркської групи (Е. Андрієвська, Б. Бойчук, В. Вовк, Ю. Тарнавський та ін.) [12].
Українська література також перекладалася іспанською мовою. Іспаномовний читач мав змогу ознайомитися зі творчим спадком Т. Г. Шевченка [13, c. 292-305], І. Франка [14, c. 85-98], Б. Грінченка, Б. Олійника, Лесі Українки та інших.
Отже, основні фактори розвитку культурних зв'язків між Україною та Іспанією до 1991 року – це робота діаспори (просвітницька, творча, наукова), реалізація комунікаційної програми між СРСР та Іспанією, перекладацька діяльність. Завдяки переліченому культурні зв'язки між Україною та Іспанією мали сталий характер, хоча й різним ступенем активності.
Величезний вплив на характер розвитку культурного співробітництва між двома країнами справили розпад СРСР і формування нової української державності, що означали злам радянської парадигми співробітництва із зарубіжними державами та затвердження нових принципів міжнародних зв'язків нашої країни.
Література:
1. Захарова В. И. Культурные связи – эффективное средство международных отношений и межкультурных коммуникаций / В. И. Захарова // Ценности и смыслы. – 2014. – С. 47-50.
2. Варварцев М. М. ІСПАНІЯ, Королівство Іспанія [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – К.: В-во "Наукова думка", 2005. – 672 с.
3. Країни світу і Україна: енциклопедія: в 5 т. Т.1: Північна Європа. Західна Європа. Південна Європа / науковий редактор 1-го тому А. Г. Бульвінський. – 2017. – 564 с.
4. Шевченко Ф. П. Рота ім. Тараса Шевченка в боях проти фашизму в Іспанії. (1937-1938 рр.). / Ф.П. Шевченко // Український історичний журнал. – 1961. - № 1. – С. 101-114.
5. Українська студентська громада в Еспанії. Частина І – Особовий склад / Нарис історії української студентської громади та українських поселень в Еспанії (1946-1996) / В. Яримович, О. Білик, М. Волинський. – Філядельфія-Мадрид, 1997. – 199 с.
6. Європейська культурна конвенція 1864 року / Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2. Предметно-тематична частина: Д–Й / Відп. ред. М. М. Варварцев. – К.: Ін-т історії України НАН України, 2010. – 252 с.
7. Соглашение между Союзом Советских Социалистических Республик и Королевством Испании о культурном и научном сотрудничестве // СССР. Договоры. Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами. – Вып. 35. – М., 1981. – С. 404-407.
8. Испания и Россия: дипломатия и диалог культур. Три столетия отношений. España y Rusia: diplomacia y diálogo de culturas. Tres siglos de relaciones. / отв. ред. О. В. Волосюк. – М.: Индрик, 2018. – 928 с.
9. Андреева Е. Б. Туризм в СССР: организационная структура системы туризма и международных обменов во второй половине ХХ века / Е.Б.Андреева // Туризм и культурное наследие. Межвузовский сборник трудов. – Вып. 3. – Саратов: Изд-во СГУ, 2009. – С. 98-102.
10. Іспанія Богдана Чуми [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://varianty.lviv.ua/32632-ispaniia-bohdana-chumy
11. “Кустар-самітник” в епоху глобалізації [Електронний ресурс] / О. Пронкевич. – Режим доступу: http://litakcent.com/2016/04/11/kustar-samitnyk-v-epohu-hlobalizaciji-ispanskyj-hudozhnij-pereklad-v-ukrajini/
12. Сучасна іспанська поезія через антологічний підхід [Електронний ресурс] / О. Пронкевич. – Режим доступу: http://litakcent.com/2009/02/10/suchasna-ispanska-poezija-cherez-antolohichnyj-pidhid/
13. Кравець Я. Іспанське прочитання Тараса Шевченка (до 150-х роковин смерті поета) /Я.Кравець// Вісник Львівського університету. Серія іноземні мови. – 2012. – Випуск 19. – С. 292-305.
14. Кравець Я. Іспаномовний Іван Франко: критика, поезія, проза / Я. Кравець // Українське літературознавство. – 2015. – Вип. 79. – С. 85-93.
________________
Науковий керівник: Шарпатий Віктор Григорович, Доктор історичних наук, професор, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
