ПАРЛАМЕНТСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ОРГАНІВ ТА УСТАНОВ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ
26.09.2008 09:06
Автор: Сикал Максим Миколайович, викладач циклу спеціальних дисциплін Чернігівського юридичного коледжу Державного департаменту України з питань виконання покарань
[Адміністративне право. Митне та податкове право]
Для забезпечення законності, як основного принципу кримінально-виконавчого законодавства, у сфері виконання кримінальних покарань та запобігання будь-яким можливим порушенням прав і законних інтересів як засуджених, так і персоналу у порядку визначеному Конституцією та законами України здійснюється парламентський контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань.
Парламентський контроль за діяльністю органів та установ виконання покарань є підвидом державного контролю.
Серед органів державної влади, які здійснюють контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань, особливе місце належить Верховній Раді України, яка здійснює парламентський контроль[1].
Так, відповідно до п. 33 статті 85 Конституції України[2], до повноважень Верховної Ради України належить здійснення парламентського контролю у межах, визначених Конституцією та законом.
Верховна Рада України затверджує закони в галузі кримінально-виконавчого законодавства, забезпечує єдність законодавчого регулювання у сфері виконання покарань на всій території України, здійснює безпосередньо і через створювані нею органи контроль за дотриманням законності в діяльності органів і установ виконання покарань[3].
Стаття 101 Конституції України визначає, що парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
На законодавчому рівні парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина також передбачений статтею 1 закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини».
Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України[4].
В результаті аналізу нормативно-правових актів можна стверджувати, що метою парламентського контролю за діяльністю органів та установ виконання покарань, який здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, є:
1) захист прав і свобод засуджених та персоналу, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України;
2) додержання та повага до прав і свобод засуджених та персоналу органами і установами виконання покарань та їх посадовими і службовими особами;
3) запобігання порушенням прав і свобод засуджених та персоналу або сприяння їх поновленню;
4) сприяння приведенню законодавства України про права і свободи засуджених і персоналу у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі;
5) поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і свобод засуджених та персоналу;
6) запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації засудженими і персоналом своїх прав і свобод;
7) сприяння правовій інформованості засуджених і персоналу та захист конфіденційної інформації про засуджених і персонал.
Для здійснення контролю Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та народні депутати України, відповідно до частини 1 ст. 24 Кримінально-виконавчого кодексу України[5], наділені правом відвідувати установи виконання покарань без спеціального дозволу. Стаття визначає процедуру відвідування установ виконання покарань спеціальними суб’єктами, на яких покладено здійснення контролю за забезпеченням прав громадян при виконанні кримінальних покарань[6].
Література:
1. Кримінально-виконавче право України: Навч. посібник / За ред. проф. А.Х. Степанка. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 624 с.
2. Конституція України. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, стор. 141.
3. Кримінально-виконавче право України: (Загальна та Особлива частини): Навч. посіб. / О.М. Джужа, С.Я. Фаренюк, В.О. Корчинський та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи. - 2-е вид., первроб. та допов. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 448 с.
4. Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини». Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 20, стор. 99.
5. Кримінально-виконавчий кодекс України. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 3-4, стор. 21.
6. Кримінально - виконавчий кодекс України: Науково - практичний коментар. Видання друге, доповнене і перероблене / Степанюк А.Х., Яковець І.С. За заг. ред. Степанка А.Х. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2008. – 560 с.
e-mail: arxi83@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
