Податкове навантаження на громадян країни у державах розглядається по-різному. Окремим питанням є регулювання справляння так званого «податку на розкіш», тобто оподаткування транспортних засобів, нерухомості, адже у вітчизняних умовах великої частки приховування доходів громадянами введення такого податку є чи не найдієвішим способом поповнення бюджету та фінансового моніторингу громадян. Так, на сьогодні в країнах існують різні способи формування податку на розкіш: починаючи від стягнення фіксованого проценту незалежно від вартості транспорту до шкали, яка варіювалася б від ціни автотранспорту.
У деяких європейських країнах податок на транспортний засіб визначається пропорційно доходам особи, що є виправданим в умовах різних статків громадян. Зрозуміло, що справляння однакої ставки податку до громадян з різними доходами є не зовсім справедливим. Зокрема вказана система справляння податку на багатство працює у Великобританії, Німеччині, Польщі, Люксембурзі. В Австралії ставки податку з власників транспортних засобів майже не відрізняються, усі громадяни сплачують 10% від вартості легкового автомобіля та 5% від вартості вантажівки [1]. Власники коштовних машин сплачують додатково ще 33% від вартості автомобіля. До дорогих в Австралії належать автомобілі, що дорожчі за 57 тис. дол. Однак така схема нарахування податку зумовлює певні невдоволення як з боку суспільства, так і з боку виробників, адже у моделях більш дорогих нових автомобілів використовуються сучасні технології, які забезпечують менше забруднення навколишнього середовища порівняно з дешевими старими автомобілями [2, c.382]. Вартою уваги є зарубіжна концепція оподаткування деяких категорій автомобілів. Зокрема доцільно транспортний податок сплачувати з мотора, наприклад, потужністю 250 і більше кінських сил. Потужний мотор зазвичай є ознакою дорогого авто, тому співвідношення «податок-розкіш» є достатньо обґрунтованим. Крім того, транспортний податок можна сплачувати залежно від розміру шкідливих викидів. Тобто чим «брудніший» мотор, тим більший податок. Таким чином, виникає взаємозалежність між потужністю двигуна та ціною авто.
У Японії власники транспортних засобів сплачують три види податків. Перший податок, ставка якого становить 5% вартості, вноситься при купівлі транспортного засобу, другий – при реєстрації, тоді податок розраховують залежно від об’єму двигуна та маси автомобіля. Наприклад, для автомобіля з об’ємом двигуна 2,5 літра величина податку складатиме близько 500 дол. Третій – це якраз податок з власників транспортних засобів, що сплачується щорічно у травні. Він може варіювати залежно від маси автомобіля та об’єму двигуна. Надходження від цього податку використовують для підтримки та стимулювання перспективних розробок в автомобільній сфері.
Отже, проаналізувавши досвід деяких країн слід вказати на те, що транспортний податок – дієвий спосіб наповнення бюджету. Обираючи форму справляння цього виду податку державам слід керуватися принципом справедливості при визначенні ставки податку та механізму його справляння.
Література:
1. Власюк В. Податок на розкіш? [Електронний ресурс] / В. Власюк. – Режим доступу : http://www.epravda.com.ua/ columns/2015/01/15/520825/
2. Карлін М.І. Фінанси зарубіжних країн : навч. посіб. / М.І. Карлін. – К. : Кондор, 2004. – 384 с.
________________
Науковий керівник: Солошкіна Ірина Володимирівна, доктор юридичних наук, доцент, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
