Кожен громадянин України зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, відповідно до ст. 67 Конституції України. Але, доволі часто, у платників податків виникають проблеми та запитання щодо адміністрування податків та зборів. Однією з проблем податкових консультацій платників податків та податкових агентів є отримання професійної правничо-податкової кваліфікованої допомоги, що надаються приватними підприємцями. Їх послуги надзвичайно дорогі та деколи малоефективні, а податкові консультації контролюючих органів також не завжди можуть бути ефективними [1, c. 892]. Тому у Розділі 5 Податкового кодексу передбачена юридична суть цього правового інститут, механізм надання та оскарження.
Податкове законодавство залишається однією з найскладніших галузей права у світі, незважаючи на певні позитивні зрушення. Вітчизняні науковці не приділяли достатньої уваги питанню регулювання цього правового інституту в якому присутні певні колізії, вади, прогалини тощо, що зумовлює вдосконалення його правого змісту.
Завданням консультативно-роз’яснювальної роботи податкових органів є роз’яснення порядку застосування норм права та доведення до відома інформації про зміну податкового законодавства платникам податків; роз’яснення прав та обов’язків; надання консультативної допомоги: як правильно діяти в тій чи іншій ситуації; забезпечення наповнення бюджету усіх рівнів; налагодження відносин між органами податкової служби та платниками податків. У п.п 19-1.1.28 ч. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу вказаний обов’язок контролюючих органаів про надавання інформаційно-довідкових послуг та консультацій [1, c. 892; 2].
Податкові консультації надаються контролюючими органами за зверненням платників податків з питань практичного застосування певних податкових норм. Строк відповіді становить 25 днів і починає відраховуватися за останнім днем такого звернення, хоча його можуть продовжити понад вказаного терміну, але не більше 10-ти днів. Таке звернення повинно містити певні реквізити, згідно з абзацом другим ч. 52.1 ст. 52 Податкового кодексу. У випадку того, якщо звернення не відповідає тим вимогами, його розглядають як звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян» [2].
Податковий кодекс виділяє два види податкових консультацій – індивідуальна та узагальнююча. Індивідуальна податкова консультація – це роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій [2]. Цей вид консультацій може бути як усним так і письмовим (також і електронними). У визначені зазначено, що індивідуальні консультації повинні бути зареєстровані, у Податковому кодексі зазначений порядок реєстрації лише письмових консультацій. Тому виникає проблема у наданні усних таких послуг, адже законодавець не передбачив дій контролюючих органів у цьому виді індивідуальних консультацій. Вважаємо, щоб платник податків забезпечив себе від негативних наслідків, йому потрібно вибирати письмову форму індивідуальних податкових консультацій.
Узагальнююча податкова консультація – це оприлюднення позиції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що склалася за результатами узагальнення індивідуальних податкових консультацій, наданих контролюючими органами платникам податків, та/або у разі виявлення обставин, що свідчать про неоднозначність окремих норм такого законодавства [2]. Такі консультації оприлюднюються протягом п’яти днів з дня їх надання на офіційному веб-сайті органу виконавчої влади, на якого покладено обов’язок формування та реалізації державної фінансової політики.
Бувають випадки, коли платник податків діяв відповідно до індивідуальної або узагальнюючої податкової консультації, але ці дії містять ознаки податкового правопорушення. У цьому випадку платник податку може бути звільнений від відповідальності. Незважаючи на це, законодавець передбачає, що такі консультації повинні бути зареєстровані у єдиній базі. А що ж робити, коли платник податку діяв відповідно до індивідуальної усної консультації? Нажаль, відповіді на це питання законодавець нам не дає.
Платник податку чи податковий агент не звільняються від обов’язку, сплати податкового зобов’язання, навіть якщо діяли відповідно до податкової неправомірної консультації. Рекомендовано їм самим уточнити податкові зобов’язання у контролюючих органах, у яких перебувають на обліку. В іншому випадку, податкові розрахунки будуть зроблені контролюючими органи під час відповідних перевірок [3, c. 21].
Аналізуючи Податковий кодекс можна зробити висновок, що у будь-якому випадку узагальнююча консультація має більшу юридичну силу, ніж індивідуальна, і вразі несумісності їх, використовують узагальнюючу.
Платник податку чи податковий агент мають право оскаржити податкові консультації у судовому порядку, а саме: адміністративному, виклавши свою думку у запереченні. Після набрання законної сили і протягом 30-ти днів орган виконавчої влади, на якого покладено обов’язок формування та реалізації державної фінансової політики, зобов’язаний опублікувати правомірну узагальнюючу чи індивідуальну податкову консультацію враховуючи висновок суду на своєму офіційному веб-сайті [2].
З чинного українського законодавства впливає, те що працівник, який надав неправомірну податкову консультацію буде притягнутий до цивільної (полягає у компенсації матеріальних збитків та моральної шкоди), трудової (доганою, попередженням або звільненням) відповідальності.
Отже, консультативно-роз’яснювальна робота контролюючих органів спрямована на виконання у повному обсязі платниками податків податкового обов’язку; правильність застосування на практиці правових норм, що регулюють податкову діяльність, адже при високій якості виконання завдань контролюючих органів у цій сфері підвищується рівень обізнаності та розуміння податкового законодавства платником податків та податковим агентом [3, c. 22]. Беручи до уваги різницю між індивідуальними та узагальнюючими податковими консультаціями, робимо висновок, що перші з них направлені на вирішення індивідуальних проблем та тлумачення контрактних норм для платника податку. Щодо узагальнюючих, то це правова позиція контролюючого органу з сукупності індивідуальних консультації щодо сукупності певних розповсюджених податкових проблем платників податків. За некомпетентне надання консультативно-роз’яснювальних послуг, працівник контролюючого органу буде нести відповідальність, згідно чинного законодавства. Пропозицією є врегулювання механізму надання, фіксацій та оскарження усних податкових консультацій.
Література:
1. Іванишина О.С., Воленко В.Г. Податкове консультування великих платників податків. Молодий вчений. № 1. 2018. С. 892 – 895.
2. Податковий кодекс України. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.
3. Журавський О.А., Долгий О.О., Долгий О.А. Податкові консультації: сутність, порядок надання та оскарження. Міжнародний юридичний вісник: збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. №1. 2014. С. 18 – 23.
4. Конституція України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр
________________
Науковий керівник: Будник Людмила Андріївна, кандидат економічних наук, доцент кафедри безпеки, правоохоронної діяльності та фінансових розслідувань Тернопільського національного економічного університету
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
