Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України, адже природні ресурси є основою життєдіяльності населення та економіки держави, тому забезпечення їх збереження, відтворення та невиснажливого використання є однією з основних передумов сталого розвитку країни [1].
Політика України у сфері екології спрямована на забезпечення охорони навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, розвиток заповідної справи, поводження з відходами, геологічне вивчення надр, а також топографо-геодезичної та картографічної діяльності. Основною метою екологічної політики є забезпечення конституційного права громадян на безпечне навколишнє природне середовище [1].
Оточуюче нас довкілля практично повністю втягнуто в забезпечення життєдіяльності людини, яка вже не задовольняється різноманіттям її дарів, а беззастережно експлуатує цілі екосистеми. Як наслідок, екологічна рівновага порушена, через що виникає незворотній згубний процес в навколишньому природному середовищі.
Для боротьби з екологічними проблемами, що постаюсть перед державою повинна існувати надійна система охорони довкілля. Охорона довкілля – це система заходів щодо раціонального використання природних ресурсів, збереження особливо цінних та унікальних природних комплексів і забезпечення екологічної безпеки. Це сукупність державних, адміністративних, правових, економічних, політичних і суспільних заходів, спрямованих на раціональне використання, відтворення і збереження природних ресурсів землі, обмеження негативного впливу людської діяльності на навколишнє середовище [2, c. 37].
Охорона навколишнього природного середовища перетворилася в глобальну проблему, пов'язану головним чином зі зростанням антропогенного впливу. Це зумовлено демографічним вибухом, урбанізацією, що прискорюється, забрудненням навколишнього середовища відходами, надмірним навантаженням на орні землі, пасовища, ліси, водойми.
Основними заходами, спрямованими на охорону довкілля є [3, c. 97-110]:
— обмеження викидів в атмосферу та гідросферу з метою поліпшення загальної екологічної обстановки;
— створення заповідників, заказників і національних парків з метою збереження природних комплексів;
— обмеження лову риби, полювання з метою збереження певних видів;
— обмеження несанкціонованого викидання сміття.
Для отримання мінеральної сировини і палива людство вимушене використовувати дедалі глибші шари земної кори. Гірничодобувні роботи супроводжуються штучним водозниженням. Скидання стічних вод, що відкачуються, веде до забруднення поверхневих водних об'єктів різними солями, нафтопродуктами і важкими металами [3, c.100-110].
Зсуви гірських порід на територіях, що підробляються, осідання поверхні, розсіювання породи з відвалів негативно впливають на стан земельних ресурсів.
Однією з найгостріших екологічних проблем, зумовлених посиленням техногенного впливу на природне середовище є стан атмосферного повітря.
Вона включає ряд аспектів. По-перше, охорона озонового шару, необхідна у зв'язку із зростанням забруднення атмосфери фреонами, оксидами азоту тощо. До середини XXI ст. це може призвести, за оцінками, до зниження вмісту стратосферного озону на 15%. Подруге, зростання концентрації СО2 (вуглекислий газ), що відбувається в основному за рахунок згоряння викопного палива, зменшення площ лісів, виснаження гумусового шару і деградації ґрунтів. До середини XXI ст. очікується подвоєння концентрації газу [3, c.105-110].
Також актуальним є охорона водних ресурсів. Проблема забруднення та виснаження водних ресурсів викликана зростанням використання води промисловістю, сільським і житловокомунальним господарствам, з одного боку, і забрудненням водних об'єктів — з іншого [4, с. 47].
Однією з головних екологічних проблем є погіршення стану земельних ресурсів.
Дуже важливою для людства проблемою є охорона геологічного середовища, тобто верхньої частини літосфери, яка розглядається як багатокомпонентна динамічна система, що перебуває під впливом інженерногосподарської діяльності людини і, в свою чергу, певною мірою визначає цю діяльність. Найголовніший компонент геологічного середовища це гірські породи, що містять нарівні з твердими мінеральними і органічними компонентами гази, підземні води. Особливо великий негативний вплив на довкілля від техногенних катастроф, найбільша з яких у ХХ ст. — на Чорнобильській атомній електростанції, що сталася в Україні [3, c. 107-109].
Екологічна ситуація в Україні потребує залучення широкого кола населення до розв'язання екологічних проблем, тісної взаємодії з громадськими екологічними організаціями, підтримки їх ініціативи та конкретних пропозицій, що відповідає і передбачено екологічним законодавством України.
Література:
1. Закон України про охорону навколишнього природного середовища від 25.06.1991 № 1264-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12
2. Хільчевський В.К., Забокрицька М.Р., Кравчинський Р.Л. Екологічна стандартизація та запобігання впливу відходів на довкілля / В.К. Хільчевський, М.Р. Забокрицька, Р.Л. Кравчинський. — К.: ВПЦ "Київський університет". — 2016. — 192 с.
3. Радченко А.М. Проблеми охорони навколишнього середовища у світі і в Україні: механізми державного управління щодо їх усунення / А.М. Радченко. – К.: ''Державне управління''. – 2017. – С. 97 – 110.
4. Водний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР). — 2001. — № 37, 38. — Ст. 189
|