В науці кримінального права проблемою, що безпосередньо пов'язана з питанням про правову природу обтяжуючих обставин, є проблема співвідношення обтяжуючих обставин Загальної та Особливої частин. Обтяжуючі обставини Особливої частини входять до фактичних складів, з якими закон пов'язує настання кримінальної відповідальності. Однак, дані обставини, як і обтяжуючі обставини Загальної частини, за своєю глибинною юридичною природою є юридичними фактами. Обидві групи обтяжуючих обставин є засобами досягнення соціальної справедливості. Отже, зазначені відмінності не можна визнати такими, що носять глибинний, принциповий характер, зокрема, обидві групи обтяжуючих обставин є юридичними фактами, засобами досягнення справедливості у кримінальному праві, впливають на відповідальність особи, відображають більшу суспільну небезпеку поведінки особи. У зв'язку з цим варто погодитись з думкою С.С. Гаскіна про існування загального (родового) кримінально-правового явища – обтяжуючих обставин, різновидами якого є – обтяжуючі обставини Загальної частини та обтяжуючі обставини Особливої частини. У літературі неодноразово робилися спроби відобразити відмінність між даними явищами на рівні наукової термінології. Зокрема, пропонувалося називати обтяжуючі обставини Загальної частини – обтяжуючими обставинами у власному розумінні цього слова [1, с. 26], квантифікуючими обставинами [2, с. 21], а обставини Особливої частини у літературі традиційно називаються кваліфікуючими. Окремі автори наголошують на необхідності використання даного терміну безпосередньо в кримінальному законі [2, с. 93]. Вважаємо за доцільне використовувати термін “обтяжуючі обставини” при характеристиці родового поняття, а при характеристиці видових понять – терміни “квантифікуючі обставини” та “кваліфікуючі обставини”.
Що стосується впливу обтяжуючих обставин на кримінальну відповідальність потрібно зазначити наступне, в науці кримінального права ідея про те, що обтяжуючі обставини обтяжують відповідальність особи поступово стала чи не найбільш поширеною. Зокрема, відзначалось, що інші підходи до розуміння правових наслідків обтяжуючих обставин “звужують дійсний зміст цих обставин, значення яких не обмежується впливом на “ступінь вини”, “міру покарання” чи “ступінь суспільної небезпечності” [3, с.136-137]. Як правило, обґрунтування того, що обтяжуючі обставини впливають саме на відповідальність особи, здійснювалось у порівнянні з концепцією, що обмежувала вплив обтяжуючих обставин лише покаранням. Наголошувалось на тому, що обтяжуючі обставини впливають не лише на покарання (а саме не процес визначення його конкретної міри особі), а й на можливість застосування до особи звільнення від покарання, визнання її особливо небезпечним рецидивістом, процес виконання покарання і, навіть, вирішення окремих питань кримінального процесу. Очевидно, аргументація радянського періоду розвитку науки кримінального права повинна бути переглянута з урахуванням сучасних теоретичних положень та законодавства. У пострадянській науці кримінального права послідовно проводиться думка про те, що покарання (точніше призначення покарання) є лише одним із елементів (проявів) кримінальної відповідальності [4, с. 74; 5, с. 98-99;]. Як мінімум ще одним з її елементів називають державний осуд [4, с. 74; 5, с. 98-99]. В залежності від поєднання конкретних проявів (елементів) кримінальної відповідальності виділяють її форми [4, с. 74]. З урахуванням приписів чинного КК можна, зокрема виділити такі її форми, як покарання (являє собою поєднання обох елементів відповідальності) та звільнення від покарання та його відбування (зводиться до державного осуду). Зауважимо, що з приводу тлумачення поняття кримінальної відповідальності та співвідношення його з поняттям покарання висловив свою позицію і Конституційний Суд України [6].
У п. 3 ч. 1 ст. 65 КК передбачено, що “суд призначає покарання.., враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання”. Таким чином, кримінальний закон закріпив вплив обтяжуючих обставин на процес реалізації такої форми кримінальної відповідальності, як покарання. З іншого боку ч. 1 ст. 75 КК встановила, що “суд.., враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи.., може прийняти рішення про звільнення від покарання з випробуванням”. Системне тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 65 та ч. 1 ст. 75 КК дозволяє зробити висновок, що під “іншими обставинами справи” у ч. 1 ст. 75 КК, зокрема, розуміються обтяжуючі обставини. Таким чином, обтяжуючі обставини впливають на реалізацію і другої з виділених форм кримінальної відповідальності, іноді унеможливлюючи її. Отже, наведене вище дозволяє стверджувати, що обтяжуючі обставини Загальної частини впливають (обтяжують) не лише на покарання, а й на кримінальну відповідальність взагалі. Проте наведена вище аргументація стосується лише обтяжуючих обставин Загальної частини. У зв'язку з цим необхідно дослідити правові наслідки, що їх тягнуть за собою обтяжуючі обставини Особливої частини. В першу чергу, дана група обтяжуючих обставин опосередковано впливає на покарання як форму кримінальної відповідальності. Наявність у складі кримінального правопорушення обтяжуючих обставин дозволяє законодавцеві збільшувати обсяг санкції, яка пов'язується з кваліфікованим складом, порівняно з санкцією, що пов'язується з основним складом. Таким чином, “доповнення” основного складу кримінального правопорушення тією чи іншою обтяжуючою обставиною веде до того, що межі санкції, що пов'язується з кваліфікованим складом кримінального правопорушення, змінюються (збільшуються) порівняно з санкцією, передбаченою за основний склад. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини. Отже, суд, призначаючи покарання, зобов'язаний урахувати збільшення (порівняно з основним складом) обсягу санкції, яка пов'язується з кваліфікованим складом, що відбулося у зв'язку з наявністю у кваліфікованому складі обтяжуючих обставин. З іншого боку обтяжуючі обставини, що входять до складів кримінальних правопорушень, передбачених Особливої частиною чинного КК, в окремих випадках можуть опосередковано впливати і на реалізацію іншої форми кримінальної відповідальності – звільнення від кримінальної відповідальності. Подібна можливість залежить від конкретного змісту санкцій, які пов'язуються законодавцем з кваліфікованими (особливо кваліфікованими складами). Зміст санкцій відіграє важливу роль з огляду на те, що відповідно до ч. 1 ст. 75 КК суд може застосувати звільнення від відбування покарання з випробуванням “...при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на певний строк...”
Підсумовуючи вищесказане, можна стверджувати, що вплив обтяжуючих обставин (як тих, що містяться в Загальній частині, так і тих, що містяться в Особливій) не обмежується лише однією формою кримінальної відповідальності – покаранням, а поширюється на неї повністю.
Література:
1. Карпец И.И. Отягчающие и смягчающие обстоятельства в советском уголовном праве. – М.: Госюриздат, 1959. – 106 с.
2. Кругликов Л.Л. Смягчающие и отягчающие ответственность обстоятельства в уголовном праве (вопросы теории). – Воронеж: Изд-во Воронежского университета, 1985. – 164 с.
3. Курс советского уголовного права: В 6 т. / Под ред. А.А. Пионтковского. Часть Общая. – М.: Наука, 1970. – Т. 3. – 350 с.
4. Кримінальне право України. Загальна частина / За ред. П.С. Матишевського, П.П. Андрушка, С.Д. Шапченка. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 512 с.
5. Российское уголовное право: В 2 т. Т.1. Общая часть/ Под ред. Л.В. Иногамовой-Хегай, В.С. Комиссарова, А.И. Рарога. – М.: Инфра-М, 2003. – 623с.
6. Рішення у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність)// Юридичний вісник України. - № 47 (231). – 1999 – 25 листопада – 1 грудня. – С. 7.
|