Сьогодні надзвичайно важливим є питання відновлення довіри до вітчизняної судової системи. Таку комунікацію може забезпечити інститут суду присяжних, якому надається конституційне значення як одному з найважливіших проявів демократизації здійснення правосуддя у кримінальних справах в ході судової реформи.
Дослідження даної теми торкалися у своїх працях багато відомих вчених, зокрема: А. М. Бернюков, В. С. Бігун, М. В. Костицький, В. Т. Маляренко та ін.
Метою статті є науково-теоретичне дослідження суду присяжних як інституту здійснення народовладдя в Україні, закріпленого Конституцією України, а також Кримінальним процесуальним кодексом України і Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та аналіз статусу присяжних.
Стаття 1 Конституції України проголошує нашу державу демократичною, соціальною та правовою. Пріоритетним принципом правової держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Тому необхідне створення і функціонування таких правових інститутів, які б забезпечували для кожного громадянина можливість безпосереднього здійснення державної влади. Серед основних причин, що спонукали законодавців запровадити суд присяжних в систему кримінальної юстиції, слід зазначити необхідність подолання кризи правосуддя, відділення судової влади від адміністративної, а також підвищення рівня довіри населення до суду. Суд присяжних – це один з інститутів судової системи та всієї системи органів державної влади, що втілює принцип безпосередньої участі народу у здійсненні правосуддя.
Крім того, Стратегія розвитку судової системи України на 2017-2020 роки передбачає заходи з реформування судової системи, яка включатиме кроки з аналізу системи суддівського самоврядування, оптимізації судової мережі, перегляд горизонтальних та вертикальних (апеляційних) повноважень судів, подальше просування пілотних проектів щодо впровадження суду присяжних та вдосконалення фінансового управління. Зв’язок між правами людини і судом присяжних підкреслює переваги цієї форми судочинства перед традиційним порядком розгляду кримінальних проваджень, а також вказує на гуманістичний і правозахисний характер даної форми судочинства.
Так, А. М. Бернюков зазначає, що «Україна застосовує континентальну (європейську) модель суду присяжних, сутнісною ознакою котрої є те, що питання факту та права присяжні та професійні судді вирішують разом, що, на думку багатьох дослідників,певною мірою здійснює вплив на об’єктивність та самостійність позиції присяжних як осіб, котрі будучи суб’єктами, що не здійснюють судочинство на професійній основі, радше підтримають «фахову» точку зору, аніж візьмуть на себе відповідальність індивідуального надання оцінки матеріалам судової справи» [7, с. 142].
Відповідно до законодавства суд присяжних в Україні реалізується тільки при місцевому загальному суді першої інстанції і стосується певних окремо визначених категорій кримінальних та цивільних справ. В цивільному процесі в Україні судом присяжних є колегія, яка складається з одного професійного судді, який є головуючим, та двох присяжних. Такий суд визначається для розгляду справ в порядку окремого провадження, що стосуються визначених законодавцем питань [4].
Необхідно погодитись із В.С Бігуном що, аналіз змісту категорій справ, що відносяться за своєю юрисдикцією до суду присяжних, свідчить що це є судові справи, які стосуються найбільш істотного обмеження основоположних прав людини, зокрема, права на свободу [6]. Персональний склад присяжних визначається автоматизованою системою документообігу суду з додержанням принципів черговості та вірогідності з числа осіб, які внесені до списку присяжних.
Т. І. Присяжнюк зазначає, те що за своїм правовим статусом присяжний прирівнюється до судді, який відповідно до Конституції України на професійній основі уповноважений здійснювати правосуддя. Натомість, закон визначає певні особливості при здійсненні судочинства судом присяжних [7, с. 119].
Процесуальні права та обов’язки присяжного передбачено ст. 386 КПК України. Він є активним учасником судового розгляду, який з огляду на здійснювану процесуальну функцію та дію засади безпосередності повинен брати участь у судовому провадженні від початку до кінця. У зв’язку з цим присяжний має право: просити головуючого роз’яснити норми закону, що підлягають застосуванню під час вирішення питань, брати участь у дослідженні всіх відомостей та доказів у судовому засіданні; з дозволу головуючого ставити запитання обвинуваченому, потерпілому, свідкам, експертам, іншим особам, які допитуються; робити нотатки під час судового засідання [5].
Слід зауважити, що до присяжних в Україні висуваються певні вимоги. До них належать такі як: 1) встановлення мінімального та максимального віку (30 та 65 років); 2) ценз осілості (постійне проживання не просто на території України, а конкретно у тій місцевості, на котру поширюється юрисдикція відповідного суду); 3) відсутність судимості; 4) відсутність захворювань психічного характеру.
Виходячи з того, що присяжні не є професійними суддями, до них не пред’являються вимоги щодо освіти, виду діяльності чи знання норм права. На присяжного під час виконання ним обов’язків у судовому провадженні покладаються низка обов’язків. Обов’язки присяжного закріплено в ч. 2 ст. 386 КПК України. Він зобов’язаний: додержуватися порядку в судовому засіданні й виконувати розпорядження головуючого; правдиво відповісти на запитання головуючого та учасників судового провадження щодо можливих перешкод, передбачених КПК України або іншим законом, для його участі в судовому розгляді, його стосунків з особами, які беруть участь у кримінальному провадженні, що підлягає розгляду, та поінформованості про його обставини, а також на вимогу головуючого подати необхідну інформацію про себе; не спілкуватися без дозволу головуючого з особами, що не входять до складу суду, стосовно суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього; не відлучатися із залу судового засідання під час судового розгляду; не збирати відомості, що стосуються кримінального провадження, поза судовим засіданням; не розголошувати відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і стали відомі присяжному у зв’язку з виконанням його обов’язків [5].
За наслідками розгляду судової справи кримінального провадження присяжні разом із суддями видаляються до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення. На теперішній час українське суспільство має пристосовуватися до запровадження суду присяжних як до нового інституту судочинства, повноцінне функціонування якого потребує певного часу та значних матеріальних коштів для належного рівня оплати витрат на виконання громадянами їх обов’язку, вдосконалення законодавства. Від держави необхідно вжиття заходів з підвищення рівня особистої відповідальності громадян, рівня правової активності населення, що сприятиме формуванню громадянського суспільства таким чином, щоб у людей сформувалась внутрішня готовність та бажання бути присяжними. У свою чергу популяризація діяльності суду присяжних здатна істотною мірою підвищити рівень довіри суспільства до судової влади, зменшити існуючу в суспільстві напругу, подолати корупційні ризики у сфері здійснення правосуддя та повернути віру суспільства у справедливість, що є запорукою стабільного розвитку всіх суспільних правовідносин в державі.
Отже, підбиваючи підсумок, слід констатувати, що модель суду присяжних, котра існує в Україні станом на сьогодні, є недосконалою та потребує вирішення цілої низки питань правового та організаційного характеру. Суд присяжних є досить складним правовим інститутом,який тільки починає утверджуватись у сучасній судовій системі України. У той час, як багато країн детально регламентує особливості здійснення судочинства за участі присяжних, досконало використовує таку форму відправлення правосуддя, чітко визначає та систематизує специфіку правового статусу присяжних, Україна стоїть на початку такого шляху. На наше переконання, ефективність функціонування суду присяжних може бути забезпечена шляхом прийняття окремого законодавчого акту,який би удосконалив своїми положеннями порядок формування суду присяжних,особливості правового статусу присяжних, критерії добору присяжних в Україні та інші важливі моменти, чітке регламентування яких сприятиме розвитку цієї форми здійснення судочинства за участю громадян.
Література:
1. Конституція України від 28.06.1996 р.: станом на 04.04.2020 р. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 1-рп/2016.
2. Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2.06.2016 р. № 1401-VIII.
3. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06 2016 р. № 14021- VIII.
4. Бернюков А. М. Провадження у суді присяжних. Наука онлайн: Міжнародний електронний науковий журнал. 2018. № 5-7. С. 67.
5. Кримінальний процесуальний кодекс України. закон від 13.04.2012 р. № 4651-VI. (Редакція станом на 11.09.2020 р.).
6. Бігун В. С. Правосуддя як форма здійснення судової влади народом. Анулювання закону судом присяжних. Наука онлайн: Міжнародний електронний науковий журнал. 2019. № 2. С. 34.
7. Правосуддя : філософське та теоретичне осмислення: колективна монографія. А. М. Бернюков, В. С. Бігун, Ю. П. Лобода та ін. Київ, 2019. 316 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
