Карне право пройшло певну еволюцію від кровної помсти (таліону) до державного судочинства. «Руська правда», як джерело права використовувалася в судах аж до кінця XV ст., а статті кодексу, у зміненому і доповненому вигляді, стали основою нормативно-правових актів України, Литви, Росії [1, с. 48]. Ця збірка стародавнього руського права внесла великий вклад в історію розвитку правових норм України і сусідніх держав. Цьому сприяла прогресивна, на той час, система покарань, яка дуже відрізнялася від інших правових збірок Європи.
Теоретичну основу дослідження становлять праці Л. Пономаренко, С. Юшкова, В. Ухача та ін.
Метою наукової розвідки є висвітити особливості системи покарань за Руською Правдою .
«Руська правда» - це перша відома юридична пам'ятка в історії України. Вона являє собою збірку стародавнього руського права в якій є визначені норми кримінального, спадкового, торгового і процесуального законодавства. Відомі дві редакції «Руської правди» - коротка, яку пов’язують з ім’ям Ярослава Мудрого, і розширена, що співвідноситься з Володимиром Мономахом. Саме кримінально-правові норми, які зображені в цих двох редакціях будуть виступати об'єктом вивчення.
Характерними рисами карного права України-Руси були: поняття «злочин» не існувало. Під злочином «Руська правда» розуміла «обіду», під якою розуміли будь-яке порушення суспільного спокою (фізичні,матеріальні збитки); суб'єктом злочину була лише вільна людина (с. 46 Розширеної редакції); відсутність смертної кари.
«Руська правда» визнавала такі види злочинів: проти життя (ненавмисне і навмисне убивство, або розбій, з наміром і без наміру); проти тіла (каліцтво, тяжкі тілесні ушкодження, побої); проти честі і свободи (удар мечем у піхвах або рукояткою); проти майна (крадіжка, або татьба, грабунок, чи розбій, привласнення чужого майна, пошкодження чужої власності, розорення межі чи пошкодження межового знака, підпал, шахрайство, конокрадство); проти громадських інтересів: а) проти релігії (чарівництво, волхвування, богохульство і ін.); б) проти родини (двоєженство та двоємужництво, кровомішання, перелюбство); в) проти моралі (згвалтування, статеві збочення) [1, c. 51].
З найдавніших часів основною формою покарання була помста злочинцеві потерпілим чи його родичем. За часів «Руської правди» помсту спочатку обмежували, а потім скасували повністю (ст. 1-2 Просторової редакції та Короткої редакції). Незважаючи на те, що сама «Руська правда» не передбачала смертної кари, хоча в тогочасних літописах описується її застосування. Основним видом покарання було грошові стягнення. Вони складалися з двох частин: штрафу (передання коштів державі) і компенсації ( кошти які злочинець мав відшкодувати потерпілій стороні). Їх розділяють на декілька видів: грошові викупи (відшкодування збитків), віра (грошове стягнення на користь князя 40 гривень за вбивство вільної людини,), полувіра (20 гривень за вбивство жінки або каліцтво чоловіка), подвійна віра (80 гривень за вбивство «княжого мужа»), дика віра (складчина членів общини за вбивство людини на бенкеті або відмови общини видати, розшукувати злочинця), продажа (продаж майна за деякі порушення проти особи і майна). Існувало жорстке правило: хто не міг сплатити стягненння, ставав невільником, а хто взагалі не був спроможний сплатити штраф, того страчували. Найвищу міру покарання присуджували за потік і розграбування. Вона передбачала конфіскацію майна злочинця та вигнання його із сім'єю з общини, або обернення їх на невільників.
Незважаючи на те, що «Руська правда» була основним джерелом права залишалося багато пережитків додержавних часів. Головним з яких був самосуд. На відміну від додержавних часів його обмежували деякі умовності, що не давали можливості йому стати головним інструментом покарання. Також власну систему покарань мала церква. Система складалась з штрафів, фізичних покарань і ув'язненням у монастирських підвалах [2].
Таким чином, проаналізувавши систему карально-правові норми «Руської правди» маємо підстави стверджувати, що система покарань була дуже гуманна. Основним способом покарання було грошове стягнення, що дозволяло «відкупитися» від злочину. Також можна стверджувати про становий характер права який полягав в різній мірі покарання за вбивство, кількості свідків для суду.
Література:
1. Ухач В.З. Історія держави і права України: навчальний посібник (конспекти лекцій). Тернопіль: Вектор, 2020. 378 с.
2. Історія держави і права країни. URL: https://pidru4niki.com/1229071243238/pravo/zlochini_pokarannya (дата звернення 23.10.2020 р.).
|