Дипломатія протягом практично всієї сучасної історії є одним з основних інститутів, який ефективно бере участь у вирішенні проблем, що виникають в ході здійснення міжнародних відносин. Значення інституту дипломатії при вирішенні багатьох спірних ситуацій постійно зростає, про що свідчить поява нових форм і методів дипломатичної діяльності покликаних дати адекватні відповіді на нові виклики міжнародної політики.
На разі, Україна стала на європейський шлях і саме тому одним із пріоритетних завдань, які стоять перед нами – це встановлення стійких дипломатичних відносин і важливе місце в цьому посідає і проблема кадрового потенціалу дипломатичної служби, зокрема питання вступу на дипломатичну службу.
Так, проходження дипломатичної служби являє собою послідовне проходження дипломатичним працівником цілого ряду ступенів і етапів на шляху службового просування, починаючи з конкурсного відбору, процедури призначення на посаду та наділення службовими повноваженнями відповідного статусу до відставки або переходу на роботу, не пов'язану з дипломатичною діяльністю [1, с. 34].
Відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України «Про дипломатичну службу» [2] особа, яка претендує на вступ на дипломатичну службу, повинна відповідати загальним вимогам, встановленим Законом України «Про державну службу» [3]. Аналізуючи вже ст. 19-20 Закону України «Про державну службу», можна констатувати, що на дипломатичну службу в Україні вправі претендувати громадяни України, які досягли 18 років, володіють державною мовою та спеціальними вимогами (освіта, кваліфікація, стаж, професійні знання і навички), зокрема, володіння іноземною мовою.
А згідно з ч.3 ст. 13 Закону України «Про дипломатичну службу» Спеціальними вимогами до осіб, які претендують на вступ на дипломатичну службу, є: 1) наявність вищої освіти із ступенем не нижче магістра - для дипломатичних службовців; 2) володіння відповідним рівнем професійної компетентності згідно з вимогами, визначеними Міністерством закордонних справ України; 3) володіння іноземними мовами в обсязі, необхідному для виконання посадових обов’язків; 4) стан здоров’я, який дозволяє бути направленим у довготермінове відрядження, підтверджений документом, виданим у встановленому законодавством порядку; 5) відсутність обставин, що можуть перешкоджати виконанню посадових обов’язків під час роботи в системі органів дипломатичної служби.
Процес відбору і призначення на посаду – комплекс правових та організаційних заходів, що забезпечують укомплектованість дипломатичної служби фахівцями, за своїми професійними і соціально-особистісним якостям відповідним цілям, завданням і особливостям конкретного підрозділу системи МЗС України [4, с. 401].
Щодо питання вимог до кандидата на вступу на дипломатичну службу, то їх можна поділити на загальні та спеціальні. Загальними є вимоги, визначені у Законі України «Про державну службу», а спеціальними – у Законі України «Про дипломатичну службу».
Варто також зазначити, що призначення на посаду дипломатичної служби відбувається шляхом проведення конкурсу. Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 року внесено зміни до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби [5]. Цими ж змінами врегульовано питання проведення конкурсу на зайняття посад дипломатичної служби категорій «Б» і «В» з урахуванням особливостей, установлених Законом України «Про дипломатичну службу» та визначено етапи проведення конкурсу.
В свою чергу, відповідно до ст. 13 чинного Закону України «Про дипломатичну службу» [2], спеціальними вимогами до осіб, які претендують на вступ на дипломатичну службу, є: 1) наявність вищої освіти із ступенем не нижче магістра – для дипломатичних службовців; 2) володіння відповідним рівнем професійної компетентності згідно з вимогами, визначеними Міністерством закордонних справ України; 3) володіння іноземними мовами в обсязі, необхідному для виконання посадових обов’язків; 4) стан здоров’я, який дозволяє бути направленим у довготермінове відрядження, підтверджений документом, виданим у встановленому законодавством порядку; 5) відсутність обставин, що можуть перешкоджати виконанню посадових обов’язків під час роботи в системі органів дипломатичної служби.
Зробимо порівняння з Законом «Про дипломатичну службу», що втратив чинність, де у ст. 9 зазначені вимоги до кандидата. Відповідно, дипломатичними працівниками можуть бути громадяни України, які мають відповідну фахову вищу освіту, необхідні професійні та ділові якості, володіють державною та іноземними мовами і за станом здоров'я можуть бути направлені у довготермінове відрядження. Адміністративно-технічними працівниками дипломатичної служби можуть бути громадяни України, які мають відповідну фахову освіту, необхідні професійні та ділові якості, володіють державною та, як правило, іноземними мовами і за станом здоров'я можуть бути направлені у довготермінове відрядження [6, с. 78]. Як можемо бачити, у новому законодавчому акті більш розширено визначені вимоги до кандидата та більш точно. Зокрема, уточнено щодо освіти – вища освіта зі ступенем не нижче магістра; вказано про рівень компетентності згідно вимог МЗК; володіння іноземними мовами – з уточненням високого рівня (рівня, необхідного для виконання обов’язків, тобто високого). Цікавим є доповнення – відсутність обставин, що можуть перешкоджати виконанню посадових обов’язків під час роботи в системі органів дипломатичної служби. Так, у законі, що втратив чинність такого формулювання не було, а у чинному законі не надано вичерпний перелік таких обставин, що є проблемним для розуміння. Що має на увазі законодавець? На наше переконання, необхідно доповнити це положення переліком усіх обставин.
Зокрема, слід відзначити, що відповідно до ст. 14 чинного Закону, при призначенні особи на посаду дипломатичної служби вперше встановлення випробування є обов’язковим. Випробування встановлюється строком до шести місяців. Особам, які призначаються на дипломатичні посади Президентом України, випробування не встановлюється. У порівнянні, у минулому законі призначення випробування було не обов’язковим, де зазначалось, що при прийнятті на дипломатичну службу для осіб, які претендують на посаду в системі органів дипломатичної служби, може встановлюватися строк випробування до шести місяців для перевірки їх професійного рівня і ділових якостей. Особи, які не пройшли такої перевірки, звільняються з дипломатичної служби. Однак, на відміну, від чинного Закону, у акті, що втратив чинність з метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей осіб, які претендують на посаду в системі органів дипломатичної служби, могло проводитися стажування терміном до двох місяців із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи. На нашу думку, таке положення мало позитивний вплив на кандидата, адже він мав час для того, щоб усвідомити важливість такої посади та її особливості.
Таким чином, слід відзначити, що вступ на дипломатичну службу можна охарактеризувати як систему заходів та дій, спрямованих на подальше працевлаштування кандидата на посаду дипломатичного службовця. Дана система заходів включає в себе значну кількість етапів, серед яких, наприклад, встановлення відповідності якостей кандидата до законодавчо визначених вимог, подача заяви на участь у конкурсі, безпосередня участь у конкурсі та багато ін.
Нами було проведено аналіз минулого та сучасного досвіду вступу на дипломатичну службу. Зокрема, можемо констатувати, що з метою відповідності Закону України «Про дипломатичну службу» сучасним суспільним тенденціям, було розширено та точніше викладено окремі правові положення щодо вступу кандидата на службу. Найбільшої уваги, на нашу думку, слід звернути на п. 5 ст. 13 чинного Закону України «Про дипломатичну службу» [2], щодо спеціальних вимог до осіб, які претендують на вступ на дипломатичну службу, а саме – відсутність обставин, що можуть перешкоджати виконанню посадових обов’язків під час роботи в системі органів дипломатичної служби. Так, ми переконані, що дане положення потребує уточнення та зазначення чіткого переліку таких обставин задля кращого його розуміння. Зокрема, ми також вважаємо, що чинний Закон необхідно доповнити положенням про можливість стажування кандидата на дипломатичну службу, внаслідок чого він зможе сформувати усталене бачення щодо даної служби, а також зможе оцінити власні можливості. До того ж, такі дії будуть корисні і для роботодавця, який зможе оцінити професійний потенціал працівника та попередить негативні наслідки.
Крім того, пропонуємо викласти ст. 13, ч. 3.1. Закону «наявність вищої освіти за відповідною спеціальністю із ступенем не нижче магістра для дипломатичних службовців» у такій редакції – наявність повної вищої освіти за відповідною спеціальністю із ступенем не нижче спеціаліста або магістра для дипломатичних службовці, а також додати ступінь «спеціаліста», адже до 2017 року багато факультетів міжнародних відносин випускали спеціалістів, а не магістрів. Також неточним є визначення – відповідна освіта, адже неясно, що це за освіта.
Отже, розкриття особливостей вступу та проходження дипломатичної служби є важливим питання, що потребує чіткого визначення сутності та змісту дипломатичної служби, яка є особливим різновидом державної служби, яка безпосередньо пов’язана з реалізацією зовнішньої політики держави, спрямованої на зміцнення її зовнішньополітичного авторитету у світі.
Література:
1. Панов А.В. Дипломатична і консульська служба: монографія / ПП «АУТДОР-ШАРК». Ужгород, 2015. 270 с.
2. Закон України «Про дипломатичну службу» від 07.06.2018 № 2449-VIII. Відомості Верховної Ради України, 2018, № 26, ст. 219 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2449-19.
3. Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII. Відомості Верховної Ради України, 2016, № 4, ст. 43. Дата оновлення 13.02.2020 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19.
4. Заболотна Л.В. Правове регулювання дипломатичної служби в Україні. Адміністративне право і процес. 2016, № 3 (17). С. 75-86.
5. Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби» від 05.07.2019 № 462 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/462-2019-%D0%BF.
6. Прийнято Закон про дипломатичну службу. Юридична газета URL: https://yur-gazeta.com/golovna/priynyato-zakon-pro-diplomatichnu-sluzhbu.html.
________________
Науковий керівник: Київець Олена Валерїївна, професор Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
