Беззаперечним являється факт посилення впливу європейського права на розвиток національних правових систем. Особливістю самого права ЄС є його «наднаціональне» положення, яке функціонує поряд із міжнародним та національним правом, враховуючи наявність чи відсутність членства країн.
Україна має власну історію взаємодії із ЄС,зважаючи на пріоритетність зовнішньої політики нашої держави у напрямку євроспільноти. На цьому шляху завданням України є дотримання позитивного балансу при одночасному виконанні двох видів функцій (зовнішніх і внутрішніх): імплементація норм європейського права – уніфікація-гармонізація крізь призму власних реформаційних процесів.
У цьому контексті нашим завданням (з використанням наукового підходу, правових положень та прикладних аспектів) є дослідження особливостей взаємодії норм права ЄС та національного права крізь призму внутрішньодержавних реформаційних процесів. Щодо наукового супроводження державної політики у сфері євроінтеграції, ми вважаємо, це дасть змогу виявити відповідні проблеми, виробити пропозиції щодо їх подолання та, в цілому, надасть правову оцінку результативності політичних реформ в контексті євроінтеграційних процесів.
Аналізуючи Угоду про асоціацію між Україною та ЄCслід зважати на основні положення, на яких і має відбуватись політичний діалог, а саме: «повага до демократичних принципів», «повага до принципу верховенства права», «повага до принципів суверенітету…» [1]. В свою чергу, законом України про адаптацію законодавства визначено, що «державна політика України щодо адаптації законодавства формується як складова частина правової реформи в Україні та спрямовується на забезпечення єдиних підходів до нормопроектування, обов'язкового врахування вимог законодавства Європейського Союзу» [2].
Про що це свідчить? В контексті двох документів Україна має можливість координувати власну зовнішню політику з правом ЄС у визначених Угодою сферах, враховуючи міжнародні принципи верховенства та особливості власної національної системи. Разом з тим, умова приведення у відповідність законодавства України набуває характеру зобов’язання перед acquiscommunautaire «надбанням спільноти».
У звіті про виконання Угоди за 2015-2020 роки визначено основні досягнення по євроінтеграційному курсу України і масштабність сфер говорить про те, що майже не залишилось таких, яких не стосується даний політичний діалог: національна безпека, права людини, торгівля, енергетика, оподаткування, освіта, здоров’я та інші. Так, загальний прогрес виконання Угоди про асоціацію станом на 2020 рік становить 54%. Зазначений у звіті прогрес великою мірою був досягнутий завдяки не тільки роботі української влади, але й підтримці з боку самого ЄС [3]. Це важливо, адже європейська інтеграція будучи динамічним, перспективним процесом, може мати відповідні правові та політичні «коливання» під впливом зовнішніх обставин, зокрема проводити внутрішні реформи, перебуваючи у стані війни, досить ресурсовитратно. Не зважаючи на це, у своєму прагненні Україна проводить ряд політико-правових реформ «у напрямку конституціоналізму, законодавчої влади і демократії; організації виконавчої влади та державної служби; у сфері місцевого самоврядування та регіонального розвитку; адміністративних послуг та публічної адміністрації; організації та діяльності органів правопорядку; у сфері судочинства та запобігання корупції» [4].
Крім того, важливо пам’ятати і розуміти, що початок та продовження обраного політичного курсу залежить від громадян України. Влада України повинна подолати проблему «декларативності нормативних положень», неможливості їх реалізації на практиці. Принцип «жодних рішень для громадянського суспільства без громадянського суспільства» забезпечить підтримку громадськості, адже ефективність механізму реалізації конституційних прав та свобод громадян є першою ознакою результативності політико-правових реформ та міжнародного співробітництва.
Для цього необхідно продовжити та посилити роз’яснювальну та комунікаційну політику серед населення. Адже, «незважаючи на прагнення українців повернутися до європейської сім’ї та чітко зафіксовану в нормативно-правових актах стратегію приєднання України до ЄС, сам цей процес, а також його наслідки для українських громадян часто залишаються недостатньо зрозумілими широкому загалу» [5], тим більше проблема посилюється під впливом гібридної війни із застосуванням «інформаційних атак», що викликає неоднозначну реакцію з боку різних верств населення, особливо на регіональному та місцевому рівнях.
Оскільки, першоосновою всіх реформаційних процесів є нормативне регулювання існує проблема відсутності законодавства про нормативно-правові акти в Україні. Це створює прогалини у праві як для внутрішньо реформаційних процесів, так і для імплементації права ЄС.Національне законодавство України не містить норм, які б визначали правовий статус деяких актів ЄС, наприклад регламенти, директиви тощо.
Євроінтеграційний процес вимагає не лише приведення у відповідність права та законодавства, а й створення відповідних інституційних механізмів в особі органів, відповідальних та ввірені їм напрямки роботи. Тут вже Україна має власні досягнення по створенню контролюючих органів у сфері правопорядку та правосуддя, супроводження реформ тощо.
Отже, ряд правових, організаційних та інституційних проблем виникає з факту «правової природи європейського законодавства, інституційних особливостей, відсутності необхідних механізмів контролю за дотриманням європейського законодавства в Україні, технічних причин». Тому, важливо, щоб«механізм євроінтеграції був цілісним та комплексним, інтегрованим в усі рівні і площини прийняття законодавства» [6] та діяльність органів державної влади.
Можемо надати наступні висновки та пропозиції, які слід враховувати при взаємодії права ЄС та національного права крізь призму сучасних реформаційних процесів з метою досягнення їх ефективності:
- створення законодавства про нормативно- правові акти та визначення в ньому правового статуту актів ЄСз метою цілісності та чіткості правового регулювання;
- налагодження перспективної взаємодії та координаціїу правотворчій та правореалізаційнійдіяльності органів державної влади у євроінтеграційному напрямку;
- використання позитивного правового досвіду країн-членів та застосування його з урахуванням національних традицій, правових тенденцій розвитку та політичних ризиків;
- сприяти проведенню широкої інформаційної політики, зокрема серед населення тимчасово окупованих територій;
- застосування наукових та теоретико-прикладних правових засобів для формування актуальних пропозицій та виконання взятих на себе зобов’язань перед світовою спільнотою та громадянами власної держави.
Отже, ми «червоною лінією» проводимо основну тезу, яка і визначає особливості взаємодії норм права ЄС з національним правом крізь призму сучасних реформаційних процесів: механізм європейської інтеграції України повинен відповідати Конституції України, бути частиною механізму держави, базуватись на принципах взаємоповаги та враховувати особливості національної правової системи при його інтеграції в існуючий конституційний правопорядок з метою забезпечення ефективності політико-правових реформ.В цілому, системне реформування та демократичні перетворення, правові кроки України до входження в європейський світовий правовий простір є вірним напрямком розвитку нашої держави.
Література:
1. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони за станом на 30.11.2015 року.База даних «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua. ст.2
2. Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України за станом на 04.11.2018 року. База даних «Законодавство України» / ВР України.URL: https://zakon.rada.gov.ua.
3. Звіт про виконання угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом 2015-2020. Кабінет Міністрів України: офіц.сайт.URL: https://www.kmu.gov.ua. (дата звернення 28 листопада 2021 року).
4. Законопроєкти у політико-правовій сфері, на які варто звернути увагу (станом на 25 жовтня 2021 року). Центр політико-правових реформ: офіційний сайт. URL: prostir.ua(дата звернення: 22 листопада 2021 року).
5. Про схвалення Стратегії комунікації у сфері європейської інтеграції на 2018-2021 роки: Розпорядження КМУ від 25 жовтня 2018 року № 79-р.URL: https://minjust.gov.ua.
6. Гнидюк Н., Павлюк С. Наближення законодавства України до права ЄС відповідно до Угоди про асоціацію: між правовими зобов’язаннями та аналізом політики. Київ, 2016. 41 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
