Блискавичне поширення короновірусної хвороби на початку 2020 р., яка швидко набула масштабів пандемії, поставило перед органами державної влади вимогу прийняття швидких і радикальних рішень задля обмеження розповсюдження нового вірусу. Згадані юридичні антипандемічні рішення, доволі часто, безпосередньо втручалися у свободи і конституційні права громадян. Особливо це відчувалося у сферах свободи пересування та свободи господарської діяльності. Частина держав ввела передбачені в їх конституціях надзвичайний стан, що дало виконавчій владі більшу свободу дії та змогу втручатися в права людини.
Більшість держав Європи у боротьбі з COVID-19 використали та використовують упродовж останніх двох років (2020-2021 рр.) надзвичайні заходи. Частина із них оголосила конституційний надзвичайний стан, інші — ввели карантинні заходи на підставі чинних законів. Франція, Німеччина, Італія, Польща та інші під час наростання нової хвилі пандемії вводили відповідно до своїх законодавств загальнонаціональні локдауни.
Унаслідок цього багато держав Європи обмежили права людини. Італія, яка першою в Європі найбільше постраждала від короновірусу на початку епідемії прийняла декрет (кінець лютого 2020 р.), на підставі якого були обмежено пересування громадян, заборонені збори, припинена роздрібна торгівля та надання більшості послуг, інше. Крім того, жорстко посилено відповідальність громадян за порушення нових карантинних правил.
Можливість тимчасового відступу від правозахисних зобов'язань у випадку надзвичайної ситуації передбачена в ст. 15 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950 року [1] і ст. 4 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права [2]. При цьому деякі права не можуть бути обмежені (зокрема, закріплені в ст. 2, 3, 4 (1) і 7 Конвенції). Конвенція і пакт також допускають обмеження окремих прав в інтересах національної безпеки, громадського порядку, економічного добробуту, запобігання безладам, охороні здоров'я, захисту прав і свобод інших людей. Обмеження можуть розглядатися як гарантія права на здоров'я. Обмеження мають бути встановлені законом і відповідати переслідуваним цілям (принцип пропорціональності).
Частина держав Європи використали ст. 15 Європейської конвенції і заявили про відступ від правозахисних зобов'язань (Албанія, Вірменія, Естонія, Грузія, Латвія, Молдавія, Північна Македонія, Румунія, Сан-Марино, Сербія), як правило, з посиланням на Заяву ВООЗ від 11 березня 2020 р.; пізніше вони відмінили обмеження.
Рада Європи, яка внесла особливий вклад у зміцнення прав людини в європейських державах, а також сприяла поширенню знань в сфері стандартів їх охорони, у період пандемії спричиненої COVID-19, надавала правову допомогу своїм державам-членам. 7 квітня 2020 р. Рада Європи передала всім 47 країна-учасникам інформаційний документ, що стосується дотримання прав людини, демократії і верховенства права під час пандемії COVID-19 [3]. Цей документ мав на меті надати урядам держав-членів комплекс правових засобів, які будуть їх підтримувати у боротьбі з безпрецедентною глобальною кризою, спричиненою короновірусною хворобою. Однак, при одночасному гарантуванні дотримання основних стандартів демократії, верховенства права і прав людини.
З огляду на факт, що основним ресурсом, уведеним для охорони громадян перед загрозами, пов'язаними з поширенням COVID-19, були самоізоляція та дотримання суспільної дистанції, неможливим було забезпечення функціонування демократичного суспільства без будь-яких порушень. Стало очевидним, що розпочаті запобіжні заходи неминуче втручатимуться в сферу прав і свобод людини, що становить фундамент демократичного суспільства. Проте всі дії влади, які накладають обмеження на права і свободи людини, мають бути обґрунтовані, необхідні, обмежені часом та пропорційні до загрози, пов'язаної з поширенням вірусу COVID-19.
Вищезгаданий інформаційний документ Ради Європи зосереджувався на чотирьох питаннях:
1) тимчасового призупинення виконання зобов'язань, виникаючих з Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод;
2) необхідності дотримання принципів верховенства права і демократії в надзвичайних ситуаціях;
3) дотримання основних стандартів захисту прав людини;
4) захисту від злочинності і жертв злочину під час пандемії.
У цьому документі Рада Європи твердо акцентує необхідність дотримання принципів: верховенства права, обмеження періоду запроваджених заходів, а також сфери застосованих надзвичайних заходів, дотримання поділу влади. Навіть в надзвичайних ситуаціях принцип верховенства права має безумовно дотримуватися. Це означає, що кожна дія влади повинна мати опору на діюче законодавство. У багатьох конституціях передбачений спеціальний юридичний режим, на підставі якого органи виконавчої влади отримують збільшені повноваження в разі війни, серйозного стихійного лиха або іншої катастрофи. Юридичні акти, пов’язані із уведенням надзвичайного стану для запобігання пандемії, мають бути сумісні з положеннями конституції і міжнародними стандартами, а також там, де існує така можливість, підлягати контролю конституційного суду.
Головною метою надзвичайного стану є стримування розвитку кризи і як якнайшвидше повернення до нормального функціонування держави. Кожне його продовження повинне підлягати контролю парламенту. Безстрокове утримування надзвичайного стану виконавчою владою неприпустиме.
Крім того у цьому документі Ради Європи стверджувалося, що основні функції правосуддя, а особливо функціонування конституційних судів там, де вони існують, мають бути збережені. Наголошувалася на важливості збереження можливості судової влади для спостереження за заходами виконавчої влади у випадку надзвичайного стану, особливо тих, що стосуються обмежень прав і свободи людини.
Поширення короновірусної хвороби у 2020-2021 рр. у багатьох випадках став своєрідним іспитом для прав людини у демократичних державах Європи. Захист прав людини є галуззю міжнародного права, яка найбільше була зачеплена пандемією. Багато з питань, передусім, питання про пропорціональність прийнятих антипандемічних заходів, залишаються відкритими та матиме величезне значення для майбутнього міжнародного права.
Антипандемічне законодавство, яке надало широкі повноваження виконавчій владі, може мати далекосяжні та негативні наслідки для функціонування суспільства. Тому надзвичайно важливим є те, щоб кожне рішення та дія урядів були необхідними, пропорційно і безумовно пов'язані з антипандемічними заходами, а також щоб була збереженою можливість контролю за рішеннями влади.
Література:
1. Європейська конвенція з прав людини / Рада Європи. URL: https://www.echr.coe.int/documents/convention_ukr.pdf
2. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права / ООН; Пакт, міжнародний документ від 16.12.1966. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text
3. Respecting democracy, rule of law and human rights in the framework of the COVID-19 sanitary crisis / Council of Europe. Information Documents 7 April 2020 SG/Inf(2020)11 URL: https://rm.coe.int/sg-inf-2020-11-respecting-democracy-rule-of-law-and-human-rights-in-th/16809e1f40
________________
Науковий керівник: Садула Любомира Миколаївна, кандидат економічних наук, доцент, Приватний вищий навчальний заклад "Європейський університет"
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
