Як справедливо зазначає М. І. Панов, системність кримінального права відображає його сутнісні риси і тому має значний (навіть визначальний) вплив на кримінальне законодавство. Отже, і при формуванні кримінального законодавства, і при його удосконаленні (при внесенні змін) необхідною умовою забезпечення якості законодавства є обов’язкове урахування наявності об’єктивно існуючих системних відносин і зв’язків елементів цього складного об’єкта [1, с. 229-230].
Досвід внесення змін до Кримінального кодексу (далі – КК) України [2] свідчить про несистемний характер, навіть певну хаотичність удосконалення вітчизняного законодавства про кримінальну відповідальність. Часто такі зміни мають вигляд лише посилення (чи, навпаки, пом’якшення) санкцій статей, запровадження нових кваліфікуючих (особливо кваліфікуючих) обставин тощо. При цьому законопроектам, що подаються на розгляд, бракує узгодженості із положеннями, що залишаються без змін, хоч іноді комплексний характер удосконалення буквально напрошується. Все це призводить до виникнення неузгодженості кримінально-правової термінології. Між тим остання, як слушно вказує З. А. Тростюк, повинна бути однозначною, стійкою та системною, тобто перебувати у взаємозв’язку з іншими термінами термінологічної системи Особливої частини [3, с. 16]. Розглянемо це на прикладі спроби суб’єкта права на законодавчу ініціативу посилити відповідальність за втручання в діяльність залізничного транспорту.
Відповідний законопроєкт (реєстр. № 6439 від 16 грудня 2021 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за втручання в діяльність залізничного транспорту» [4], далі – законопроєкт 6439), за задумом розробника, спрямований на покращання стану безпеки залізничного транспорту, підвищення ефективності профілактики порушень транспортного законодавства, зменшення кількості пошкоджень та крадіжок майна транспортної інфраструктури.
Суб’єкт права на законодавчу ініціативу у пояснювальній записці зазначає, що, наприклад, у 2019 році регіональними філіями АТ «Укрзалізниця» зафіксовано 25957 розукомплектувань вантажних вагонів, чим заподіяно збитків на суму 213,8 млн. грн. (порівняно зі збитками на суму 176 млн. грн., завданими у 2018 році, та на суму 75 млн. грн. – у 2017 році). За цими фактами направлено 10953 письмових звернення до органів Національної поліції України, відкрито 5929 кримінальних проваджень, але при цьому лише 429 з них скеровано до суду [5]. Зазначене свідчить про явно недостатній кримінально-правовий захист рухомого складу, залізничних колій, засобів автоматичного керування рухом, зв’язку, інших пристроїв та обладнання, що містять кольорові та чорні метали, порушення стабільності та своєчасності залізничних перевезень, створення аварійно небезпечних ситуацій.
З урахуванням викладеного питання встановлення більш суворої відповідальності за посягання на перераховані вище елементи інфраструктури залізничного транспорту дійсно є нагальним. Проте не можна залишити поза увагою те, що низка положень законопроєкта 6439 носить явно дискусійний характер саме через несистемність змін, що пропонуються.
Почнемо з того, що назва законопроєкту 6439 («Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за втручання в діяльність залізничного транспорту») не узгоджується з його змістом (суб’єкт права на законодавчу ініціативу пропонує внести зміни до ст. 213 «Порушення порядку здійснення заготівлі металобрухту та операцій з металобрухтом» КК України та до Закону України «Про металобрухт»).
Очевидно, що з огляду на зміст запропонованих змін назва законопроєкту, що розглядається, мала б відображати певні обмеження щодо прийому окремих предметів у металобрухт. Більш того, на нашу думку, варто було б передбачити аналогічні обмеження і щодо предметів інфраструктури інших видів транспорту, а не обмежуватись лише залізничним.
Надалі розробник законопроєкта у пояснювальній записці вказує, що дії осіб, які вчинили розкрадання залізничного майна, підпадають під ознаки злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України. Звідси не зрозуміло, чому потрібно доповнювати чинну статтю КК України новою частиною (адже наявні норми і без того дозволяють здійснювати належну кримінально-правову оцінку вчиненого) та яким чином зможе виправити ситуацію, що склалася, доповнення ст. 213 КК України окремою частиною (за ознакою предмета кримінального правопорушення).
Що ж до запропонованої до введення до ст. 213 КК України нової частини другої, то вона встановлює відповідальність за здійснення заготівлі металобрухту, а саме приймання на брухт елементів інфраструктури залізничного транспорту та/або деталей і вузлів залізничного рухомого складу перелік яких затверджений згідно із законодавством, уповноваженими особами суб’єктів господарювання. Уявляється за необхідне, що за такого формулювання санкція цієї нової норми мала б передбачати встановлення для спеціального суб’єкта даного діяння (а заготівлю металобрухту може здійснювати лише спеціальний суб’єкт) додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Проте суб’єкт права на законодавчу ініціативу такої пропозиції не вніс, і це при тому, що метою законопроєкту є встановлення більш суворої відповідальності.
Власне зміни, що ініціює розробник законопроєкту, стосуються збільшення розміру покарання у виді штрафу за діяння, передбачені частиною першою ст. 277 та частиною першою ст. 279 КК України. Але зазначена пропозиція явно не враховує кримінологічну характеристика цих кримінально протиправних діянь в частині того, які саме суб’єкти їх здебільшого вчиняють. Йдеться про осіб, матеріальний стан яких навряд чи уможливить призначення, а надто виконання кримінального покарання у виді штрафу. Відтак суд буде змушений вдатися до інших передбачених санкціями даних норм видів покарань, що просто позбавляє сенсу цю законодавчу ініціативу.
На додачу до цього суб’єкт права на законодавчу ініціативу у пояснювальній записці жодним чином не обґрунтовує збільшення розміру штрафу за діяння, передбачені частиною першою ст. 277 та частиною першою ст. 279 КК України, до запропонованого ним розміру (від однієї тисячі п’ятисот до двох тисяч та від однієї тисячі до тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно). Для порівняння, у разі пошкодження чи руйнування магістральних або промислових нафто-, газо-, конденсатопроводів чи нафтопродуктопроводів, відводів від них, технологічно пов’язаних з ними об'єктів, споруд, засобів обліку, автоматики, телемеханіки, зв’язку, сигналізації, а також незаконне втручання в роботу технологічного обладнання, якщо ці дії призвели до порушення нормальної роботи зазначених трубопроводів або створили небезпеку для життя людей (частина перша ст. 292 КК України) розмір штрафу становить від однієї до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Нарешті, пропозиція доповнити ст. 4 Закону України «Про металобрухт» положенням про те, що «перелік елементів інфраструктури залізничного транспорту, деталей і вузлів залізничного рухомого складу, які дозволені до приймання на брухт, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну промислову політику, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту», несе корупційний ризик. Адже визначення певного переліку предметів підзаконним нормативно-правовим актом (наказом міністерства) залишає надто багато дискреції для органу виконавчої влади і не узгоджується із принципом правової визначеності, на необхідність дотримання якого неодноразово звертав увагу у своїх рішеннях Конституційний Суд України.
Література:
1. Панов М. І. Системний підхід у кримінальному праві та проблеми удосконалення кримінального законодавства. Право України. 2012. № 6. С. 227-241.
2. Кримінальний кодекс України : Закон України від 05 квітня 2001 року № 2341-ІІІ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (дата звернення: 03.04.2022).
3. Тростюк З. А. Понятійний апарат Особливої частини Кримінального кодексу України : монографія. К.: Атіка, 2003. 114 с.
4. Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за втручання в діяльність залізничного транспорту : проєкт Закону України від 16 грудня 2021 року реєстр. № 6439. URL: http://w1.c1.rada. gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511= 73447 (дата звернення: 03.04.2022).
5. Пояснювальна записка до проєкту Закону України від 16 грудня 2021 року реєстр. № 6439 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за втручання в діяльність залізничного транспорту». URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1? pf3511=73447 (дата звернення: 03.04.2022).
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
