1. Наприкінці 50-х років ХХ сторіччя традиційні «слідчі групи» трансформувалися в «слідчо-оперативні групи». На відміну від розслідування злочинів слідчою групою, нова форма організації діяльності дозволяла паралельно працювати як із доказовою, так і з оперативною інформацію.
2. В ході розкриття та розслідування кримінальних правопорушень можуть виникати криміналістично складні ситуації, обумовлені багатоетапністю та замаскованістю злочинної діяльності, участю в ній спеціально організованих для цього фінансово-економічних і кримінальних структур, використанням міжнародних, міжрегіональних і міжгалузевих зв’язків. Усе це потребує особливої динамічності, наступальності, безперервності, різноплановості, оброблення значного масиву даних, використання знань із різних галузей науки та виконання значного обсягу роботи у визначені законом строки, і зумовлює необхідність постійної взаємодії працівників слідчих, оперативних, інших підрозділів, у тому числі різних відомств, у межах слідчо-оперативної групи.
3. До головних ознак, що характеризують слідчо-оперативну групу можна віднести: організованість; тимчасовість діяльності; участь представників різних служб і відомств; спільність цілей і завдань; пріоритет процесуального керівництва 5, с. 10; збереження функціональної самостійності кожної із взаємодіючих сторін; узгодженість дій членів слідчо-оперативної групи, зокрема, шляхом розроблення єдиного плану; поєднання в межах одного формування засобів і методів діяльності, притаманних суб’єктам із різним процесуальним статусом; швидкість використання слідчим отриманих оперативно-розшуковим шляхом відомостей, а працівниками оперативних підрозділів – інформації, одержаної в результаті проведення слідчих й інших процесуальних дій 1, с. 9; 4, с. 5 та ін..
4. Основними принципами взаємодії учасників слідчо-оперативної групи є: чітке дотримання законності; оперативність; комплексне застосування сил і засобів різних підрозділів чи відомств; керівна та організуюча роль слідчого, який очолює групу; чітке розмежування функцій і компетенції членів групи; знання умов, прийомів, методів і засобів діяльності сторін щодо вирішення конкретних завдань; спільне (узгоджене) планування слідчих дій і оперативно-розшукових заходів; скоординованість дій членів групи; виключення дублювання дій та необґрунтованої підміни функцій; необхідність оптимального використання наявних можливостей слідчих, оперативних підрозділів і спеціалістів; самостійність учасників групи в обранні засобів і методів їх діяльності в межах діючого законодавства; активне використання передових методик, наукових і технічних досягнень; відповідність дій учасників групи науково-практичним рекомендаціям; персональна відповідальність членів слідчо-оперативної групи за проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів; раціональний обмін інформацією, що здійснюється залежно від конкретних умов; забезпечення конфіденційності та нерозголошення даних досудового слідства і оперативно-розшукової діяльності; активність взаємодії до повного розкриття злочину. Перелік наведених принципів умовний і не є вичерпним.
5. Завдання, які стоять перед слідчо-оперативною групою, зумовлені, по-перше, загальними завданнями кримінального судочинства; по-друге, функціональною роллю такої групи, що визначається залежно від обов’язків посадових осіб, які входять до її складу, і якою є розкриття та розслідування злочинів; по-третє, специфічними завданнями конкретної стадії досудового слідства 1, с. 10.
6. Діяльність слідчо-оперативної групи сприяє: максимальному скороченню строків розслідування злочинів і утримання підозрюваних під вартою; оптимізації управління процесом розкриття та розслідування злочинів; раціональній організації взаємодії членів групи; координації зусиль, матеріально-технічних і криміналістичних можливостей суб’єктів взаємодії; комплексному використанню гласних (процесуальних та непроцесуальних) і негласних (оперативно-розшукових, включаючи науково-технічні) засобів і методів у розслідуванні; прискоренню процесу взаємного обміну інформацією між членами слідчо-оперативної групи, спільному обговоренню ними зібраних у справі даних, висуненню версій, визначенню найбільш дієвих способів їх перевірки процесуальним і оперативно-розшуковим шляхом; своєчасному та швидкому реагуванню на інформацію, що надходить із різних джерел; забезпеченню узгодженого планування слідчих дій і оперативно-розшукових заходів; реальному проведенню складних слідчих дій і оперативно-розшукових заходів; спрощенню процедури надання доручень і вказівок керівником групи її учасникам; здійсненню кооперативного аналізу й оцінки результатів діяльності слідчого, працівника оперативного підрозділу та спеціаліста; підвищенню якості розслідування 2, с. 166; 3 та ін..
7. Взаємодія слідчих і працівників оперативних підрозділів у слідчо-оперативній групі відбувається декількома способами: на базі погоджених планів проведення слідчих дій і оперативно-розшукових заходів; методом комбінованих форм взаємодії, коли працівник оперативного підрозділу, що входить до складу слідчо-оперативної групи, проводить оперативно-розшуковий захід, а також (за разовими дорученнями слідчого) окремі слідчі дії; в ході підготовки та проведення слідчих дій.
Література
1. Гордін Л. Я. Кримінально-процесуальні проблеми створення та діяльності слідчо-оперативних груп: автореф. дис. на здоб. наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза». Харків, 2008. 18 с.
2. Захаров В. П., Приндак Є. П. Взаємодія оперативних підрозділів податкової міліції та слідчих на стадії порушення та розслідування кримінальних справ, пов’язаних із ухиленням від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів). Право та управління. 2011. № 1. С. 165–171.
3. Кубарєв І. Можливості слідчо-оперативних груп у розкритті та розслідуванні злочинів. Правничий часопис Донецького університету. 2002. № 1. С. 62–64.
4. Петелин Б. Я. Следственно-оперативная группа: вопросы организации и деятельности: учебное пособие. Москва: Акад. МВД СССР, 1986. 136 с.
5. Улимаев Р. Ю. Следственно-оперативные группы: правовой статус, организация и деятельность : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук: специальность 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность». Москва, 2001. 24 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
