:: LEX :: РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ЗАГАЛЬНОЇ ДЕКЛАРАЦІЇ ПРАВ ЛЮДИНИ У СФЕРІ ПРАВА НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Я
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 68)

Термін подання матеріалів

14 січня 2025

До початку конференції залишилось днів 20


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ЗАГАЛЬНОЇ ДЕКЛАРАЦІЇ ПРАВ ЛЮДИНИ У СФЕРІ ПРАВА НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Я
 
30.04.2022 17:44
Автор: Середенко Валерія Вячеславівна, студентка 2-го курсу юридичного факультету Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича
[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Медичне право. Судові та правоохоронні органи. Адвокатура]

10 грудня 1948 року Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй у Парижі проголосила Загальну декларацію прав людини (ЗДПЛ) загальним стандартом досягнення для всіх народів і націй. Сьогодні цей документ вважається одним із найважливіших в історії прав людини. Над текстом працювали уповноважені представники з різними юридичними та культурними знаннями з багатьох частин світу. Декларація є наслідком реального досвіду Другої світової війни і є першою універсальною заявою про основні права всіх людей. Документ перекладено понад 500 мовами.  Загальна декларація прав людини відкрила шлях для ухвалення понад 70 договорів стосовно прав людини, що зараз діють на глобальному та регіональному рівнях. До того ж, усі містять посилання на загальну декларацію у своїх преамбулах).

Окрім цього, Загальна декларація стала певним еталоном для національного законодавства багатьох країн у сфері захисту прав людини. Це дуже важливо, оскільки саме національне законодавство – це те, з чим перш за все стикається людина під час захисту своїх прав. Не випадково в преамбулі Загальної декларації чітко зазначено: «... права людини повинні захищатися законом».

Принципи і норми, що містяться в декларації, постійно розвиваються і уточнюються в процесі укладання нових міжнародних договорів. Завдяки міжнародному визнанню Загальної декларації в конституціях понад 120 країн, перелік, зміст і допустимі обмеження прав і свобод, що містяться в декларації, набули широкого визнання як норми звичаєвого міжнародного права, тобто стали міжнародними стандартами. Загальна декларація прав людини закріплює концепцію, згідно з якою всі права людини – громадянські, політичні, економічні, соціальні та культурні – є взаємопов’язаними і повинні розглядатися як нерозривне та органічне ціле. Але яка роль цього документу саме у сфері права людини на здоров’я?

Право на здоров’я (англійською ”the right to health”) є невід’ємною частиною наших прав людини та нашого розуміння того, що означає жити гідним життям. Концепція того, що всі люди мають право на задоволення фізичних потреб свого тіла, лежить в основі руху за права людини. Це в свою чергу включає право на життя та право бути вільним від болю, якого можна уникнути.

Важливо зазначити, що декларація є одним із документів міжнародного права, у якому вперше зустрічається поняття «права на здоров’я». ЗДПЛ формулює його як право на необхідний життєвий рівень для підтримання здоров’я у статті 25: «Кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний  догляд та необхідне соціальне обслуговування,  який є необхідним для підтримання здоров'я і добробуту її самої та її сім'ї, і право на забезпечення в разі безробіття, хвороби,  інвалідності, вдівства, старості чи іншого випадку втрати засобів до існування через  незалежні від неї обставини». 

Права пацієнта прямо не зазначені в цьому документі. Проте опосередковано прав людини ік пацієнта стосуються ст. 3, яка визначає право кожної людини на життя, та ст. 5, яка забороняє катування та нелюдське поводження [1, с. 1-7].

Відтак, з моменту ухвалення Загальної декларації прав людини право на здоров’я набуло широкого визнання як фундаментальне право людини, яке чітко визнається в ряді міжнародних і регіональних договорів з прав людини, а також у національних конституціях, законах, програмах тощо [2, с. 2005-2006].

Роль Загальної декларації прав людини є вирішальною у сфері охорони здоров'я, оскільки документ став базисом, на основі якого було створено багато міжнародних договорів і конвенцій з метою покращення забезпечення та регулювання права на здоров'я. Таким чином, Загальна декларація дала поштовх розвитку цього права і сприяла виникненню відповідальності держав за охорону здоров’я громадян. Цей історичний документ створив зобов’язання поважати право на здоров’я, яке вимагає від держав, зокрема, утримуватися від відмови або обмеження рівного доступу до профілактичних, лікувальних та паліативних медичних послуг для всіх осіб, включаючи ув’язнених, представників національних меншини, безпритульних та навіть нелегальних мігрантів; забороняє запроваджувати дискримінаційну практику як державну політику пов'язану зі станом здоров'я та потребами людей.  Крім того, йдеться також про зобов’язання захищати здоров‘я громадян, що включає, зокрема, обов’язки держав ухвалювати законодавство або вживати інших заходів для забезпечення рівного доступу до медичної допомоги та послуг, пов’язаних зі здоров’ям, що надаються третіми сторонами.  Держави також повинні забезпечити, щоб треті сторони не обмежували доступ людей до інформації та послуг, пов’язаних зі здоров’ям [3, с.  16]. 

Отже, враховуючи все вищезазначене, «право на здоров’я» було визнано одним із основних прав людини саме з моменту ухвалення Загальної декларації прав людини в 1948 році. Документ є чудовим прикладом інструментів «м’якого права», які можуть отримати авторитет у спосіб, не передбачений на момент їх прийняття. Спочатку це була лише необов’язкова декларація, прийнята Генеральною Асамблеєю, але сьогодні багато її статей перетворилися на положення звичаєвого права з універсальним застосуванням. Цей документ заклав основу для розробки безпрецедентної кількості стандартів прав людини. Як наслідок, це сприяло формуванню низки міжнародно-правових документів, які конкретизували та уточнювали багато принципів прав людини, і таким чином поклали початок світовому визнанню цінностей людської гідності, життя та здоров’я.

Література:

1. ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ [Електронний ресурс]. – 1948. – ст. 3, 5, 25. Режим доступу до ресурсу: https://lawyersunion.org.ua/wp-content/uploads/2021/02/Deklaratsiya-prav-lyudyny.pdf

2. Pillay N. RIGHT TO HEALTH AND THE UNIVERSAL DECLARATION OF HUMAN RIGHTS / Pillay. // The Lancet. – 2008. – №372. – С. 2005–2006.

3. LEADING THE REALISATION OF HUMAN RIGHTS TO HEALTH AND THROUGH HEALTH – Switzerland: World Health Organization, 2017. – 68 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ОСОБЛИВОСТІ ТИМЧАСОВОГО ДОСТУПУ ДО РЕЧЕЙ І ДОКУМЕНТІВ В УМОВАХ ВОЄННОГО ТА НАДЗВИЧАЙНОГО СТАНУ
22.04.2022 16:22
ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛІСТИНОЇ ТАКТИКИ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ОБШУКУ ЖИТЛА
13.05.2022 23:03
КОНКУРЕНЦІЯ ТА КОЛІЗІЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ: РОЗМЕЖУВАННЯ ПОНЯТЬ
11.05.2022 20:10
RIGHTS OF PATIENTS FIXED IN THE INTERNATIONAL STANDARDS IN THE SPHERE OF HEALTH CARE AND HUMAN RIGHTS
09.05.2022 13:46




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше