Процедура врегулювання спору за участю судді є відносно новою формою процесуально-правового урегулювання спорів на стадії підготовчого провадження. Особливістю такого врегулювання є: а) спільна згода на це сторін спору; б) спеціальна процедура у формі спільних та (або) закритих нарад за участю судді, а також сторін та їхніх представників. в) наявність спеціальних процесуально-правових принципів, якими є: 1) конфіденційність, 2) добровільність, 3) закритість, 4) співробітництво, 5) строковість, 6) наявність спеціальної процедури.
Інститут врегулювання спору за участю судді має своє закріплення в Главі 4 розділу 3 (статті 201-205) ЦПК України [1], де і визначаються підстави, строки та порядок призначення, проведення та припинення, урегулювання спорів за участю суді. Разом з тим це – лише загальні правила, які дають багато процесуального простору для дій суду і сторін щодо можливостей віднайдення компромісу з метою примирення сторін. Особливість даних процедур кардинально відрізняється від чітко визначеної законодавцем процедури судового розгляду і характеризується виключною демократичністю. Така процедура, безумовно має перспективу до її розвитку, оскільки вона дає реальну можливість до економії процесуального часу і як наслідок зменшує навантаження на суди. При цьому, така процедура має явні переваги, оскільки вона є гнучкою та оперативною. З урахуванням даних обставин, суддя в цій процедурі по суті змінює свою роль і стає фактично судовим медіатором, хоча при цьому його процесуальний статус не змінюється. У зв'язку з цим, суддя здійснює контроль над перемовинами сторін, направляє такі перемовини в правове русло, приймає рішення про закінчення перемовин, а при їх позитивному результаті – затверджує мирову угоду своєю ухвалою. Безумовно процедура несудової медіації (наприклад, при урегулюванні колективних трудових спорів) і врегулювання спору за участю судді є різною за своєю природою, хоча ці дві процедури і мають доволі схожі риси. Так в обох випадках проведення врегулювання спору як медіаторами так і суддями здійснюється у формі нарад де в першому випадку обособлених, а в другому спільних або закритих.
При цьому, ініціатива на проведення перемовин як за участю судді, так і урегулювання колективних або масових (групових) спорів [2, c. 276] належить сторонам такого спору. Якщо для медіативних позасудових процедур це є програмною необхідністю, яка дає можливість до оперативного віднайдення компромісу провідником до якого є професійні медіатори, то при урегулюванні спорів за участю судді такий результат не є запрограмованим. Це пов’язано з тим, що сторони часто не знають нічого про наявність таких процедур, а судді не маючи досвіду і не володіючи щодо цього методикою перемовин, у зв’язку з цим часто обходять це питання, посилаючись на те, що вони не є ініціаторами таких процедур, що робить урегулювання спору за участю судді не завжди життєздатним. Даний висновок знайшов своє підтвердження і у моніторингу Міністерства юстиції України, який було проведено у 2020 році, щодо впровадження ефективних заходів у сферах правового регулювання судочинства. Так, при проведенні опитування респондентам було поставлено питання: «Чи доводилось Вам брати участь у процедурі урегулювання спору за участю судді?». 81,3 % респондентів відповіли, що їм не доводилось брати участі в такій процедурі, і лише 18,7 % респондентів намагались врегулювати спір за допомогою такої процедури, але позитивний результат мав місце доволі рідко [3]. Не дивлячись на те, що законодавець став активніше «агітувати» сторони по урегулюванню спорів за участі судді, розкриваючи її перспективи з точки зору оперативного урегулювання спору і як наслідок – зниження негативної емоційної складової, уникнення складнощів при виконанні домовленостей сторін спору тощо. Більш того, у разі укладення мирової угоди на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку, позивачеві відбувається повертання 50% судового збору, сплаченого при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги. (ч. 3 та 4 ст.7 Закону України «Про судовий збір») [4]. Питання урегулювання цивільно-правових спорів за рахунок судової медіації, та ускладненнь, які мали місце при цьому, були предметом дослідження і наших польських колег, які у своєму звіті: «Діагностика використання медіації та причини зменшення її популярності» («Diagnosis of the use of mediation and of the reasons for its lower than expected popularity») [5], розкривають цілий ряд проблем і причин за яких суддям так складно мати справу в питаннях урегулювання цивільно-правових спорів за участю судді форма, якої доволі схожа на мадіативну. В цьому зв’язку вони зауважують, що проблема полягає у відсутності навичок і вмінь суддів виступити в двоякій ролі. І хоча більшість суддів справляється з цими завданнями але, медитативна етика і не формальна процедура відбиває у них бажання використовувати цей процесуально-правовий інструмент. Саме з цих підстав такі процедури потребують свого вдосконалення, або більш того виокремлення в окреме провадження, де б ініціатива щодо урегулювання спору за участю судді належала б останньому. На дані обставини звертав увагу і Я. Головачов голова Київського апеляційного суду в офіційному коментарі «Юридичної Газети»: зазначаючи, що «успішно проведена суддею процедура врегулювання спору заощадить місяці, а іноді й роки судових засідань, за результатами яких іноді незадоволеними залишається кожна із сторін. Ефективність такої процедури залежить від надання суддям фахових знань про медіацію, напрацюванням ними її навичок і навіть опанування психологічними прийомами впливу. Таким чином, судді повинні бути підготовленими до проведення процедури врегулювання спору за їх участю. Але як і де готуватимуть суддів до цього питання законодавець відповіді так і не надав» [6]. Дану думки підтримав і начальник правового управління Верховного Суду М. Шумило, який під час засідання Міжрегіональної групи регіональних рад з питань реформи правосуддя за темою: «Медіація в цивільних спорах» зазначив, що: «Суди загальної юрисдикції з року в рік застосовують примирні процедури, навіть на рівні Верховного Суду. Так, в 2019 році з цих підстав було закрито 50 справ, а в 2020 році таких справ вже було 77. Дана статистика свідчить про потребу в удосконаленні такої процедури» [7].
Сьогодні існує і зокрема законопроект «Про медіацію» (реєстр. № 3504), по відношенню якого свою думку висловив Директор директорату правосуддя та кримінальної юстиції, О. Олійник, який зазначив: що законодавче закріплення процедури медіації сприятиме ефективному поширенню в суспільстві культури мирного врегулювання спорів, що дозволить знизити навантаження на суди, скоротити строки розгляду справ, зменшити витрати сторін на правову допомогу та судовий процес у цілому» [8]. Безумовно створення окремого детально урегульованого механізму та стимулювання сторін до врегулювання спору мирним шляхом за допомогою судової медіації безумовно є перспективним напрямком розвитку правосуддя. Перспектива окремого механізму з гібридною процесуальною формою врегулювання спору за участю судді в перспективі може мати місце і в мировій юстиції, яку законодавець має намір відродити.
Як висновок можна сказати, що механізм врегулювання спору за участю судді потребує суттєвого вдосконалення, оскільки це підвищить показники якості роботи суддів за рахунок вивільнення часу і водночас зменшить ускладнення, а відповідно – і кількість оскаржень та імовірних скасувань щодо судових рішень.
Літератури:
1. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7581 (дата звернення: 25.10.2022).
2. Ясинок М. М., Кройтор В. А., Ясинок Д. М., Рябченко Ю.Ю. та ін. Масові (групові) та похідні позови в процесуальному праві України: постановка проблеми. Наук-практ. посіб. К.: Алерта. 2019. 276 с.
3. Моніторинг впровадження та аналіз ефективності НПА. URL: https://minjust.gov.ua/m/monitoring-vprovadjennya-ta-analiz-efektivnosti-npa (дата звернення: 25.10.2022).
4. Про судовий збір: Закон України від 08.07.2011 р. № 3674-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text (дата звернення: 25.10.2022).
5. Diagnosis of the use of mediation and of the reasons for its lower than expected popularity. URL: https://www.gov.pl/attachment/bec32a76-eb02-4609-9655-54875c2bc94f (дата звернення: 25.10.2022).
6. Врегулювання спорів за участю судді: «Що?» і «Як?». URL:https://yur-gazeta.com/publications/practice/sudova-praktika/vregulyuvannya-sporiv-za-uchastyu-suddi-shcho-i-yak.html (дата звернення: 25.10.2022)
7. Шумило М. Медіація в цивільних спорах. URL: https://zib.com.ua/ua/149691.html (дата звернення: 25.10.2022)
8. Цикл статей про найбільш значимі розробки від Директора Директорату правосуддя та кримінальної юстиції Міністерства юстиції України. URL: https://jurliga.ligazakon.net/analitycs/205338_medatsya-v-ukran-per-aspera-ad-delectat (дата звернення: 25.10.2022)
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
