Форс-мажор – (франц. force majeure – непереборна перешкода, обставина) – надзвичайні обставини, які примушують діяти інакше ніж передбачалося) [1, c.719].
Цивільний кодекс України не містить поняття форс-мажору, а використовує термін «непереборна сила». Згідно ст. 263 ЦК України, непереборна сила це – надзвичайна або невідворотна за даних умов подія [2]. Закон України від 2.12.1997 року «Про торгово-промислові палати в Україні» у ст.14.1 дає визначення форс-мажору і ототожнює його з обставинами непереборної сили, які «об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії…»[3].
Деякі вчені висловлюють думку про відмежування форс-мажору і непереборної сили на основі критерію походження даних явищ. На відміну від Г. К. Матвеєва, який до непереборної сили відносив як явища природного, так і суспільного характеру [4, c.95-105], Л.Н. Баранова не погоджуючись з такою пропозицією, пропонує обмежити непереборну силу лише природніми явищами [5, c.13-15]. На думку О. Хлонь, форс-мажор існує лише у договірних зобов’язаннях, тоді як непереборна сила охоплює всю сферу цивільно-правових зобов’язань як договірних так і деліктних. Крім того, форс-мажорні обставини визначаються за взаємною згодою сторін і є певним переліком обставин, на відміну від непереборної сили, чого при характеристиці останньої бути не може і яка охоплюється загальним для всіх визначенням [6, c.114]. Відносно останнього твердження, ми маємо апеляцію у вигляді ст.14.1 Закону України від 2.12.1997 року «Про торгово-промислові палати в Україні».
Для нашого дослідження важливим є те, що непереборна сила (форс-мажорні обставини) є підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності за порушення зобов’язання. Учасники договірних правовідносин мають чітко усвідомлювати, що форс-мажор не припиняє договірного зобов’язання і не є підставою його розірвання. Обставини непереборної сили дозволяють відтермінувати виконання договірного зобов'язання або звільнити сторону від відповідальності в період їх існування.
Форс-мажор завжди повинен підтверджуватися сертифікатом Торгово-промислової палати України або регіональної торгово-промислової палати, який видається на запит окремо під кожен договір. 28 лютого 2022 року ТПП видала документ №2024/02.0-7.1[7], який адресувала всім, кого це стосується, і яким підтвердила існування форс-мажорної обставини військової агресії Російської Федерації проти України та введення воєнного стану в Україні.
У своєму виступі, суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ольга Ступак, на Х Щорічному форумі юрисконсультів зазначила, що «не можемо говорити, що форс-мажорні обставини через воєнний стан існують на всій території України. В кожній конкретній справі залежно від фактичних обставин суд повинен встановлювати існування тих чи інших обставин, на які сторони посилаються як на форс-мажорні, й оцінювати реальність виконання тих чи інших зобов’язань у зв’язку з існуванням цих обставин» [8].
Отже, законодавець не вбачає підстав для розірвання чи зміни умов договору через обставини непереборної сили, навіть якщо такі обставини тривають роками.
Для того, щоб внести зміни або розірвати договір доцільно звернути увагу на положення ст. 265 Цивільного кодексу України. Саме «істотна зміна обставин» нам на допомогу. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
При цьому, судове внесення змін або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин є можливим за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Внесення змін у договір застосовується судом лише коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. Щодо припинення договору через неможливість його виконання. Договір, який стало неможливо виконати після його укладення, може бути розірваний в судовому порядку з посиланням на ст. 607 Цивільного кодексу України. При цьому, неможливість його виконання може обумовлена як фактичними обставинами (знищення предмету договору), так і юридичними (наприклад, розповсюдження санкцій на контрагента, або заборона певних юридичних дій).
Література:
1. Словник іншомовних слів / за ред. О.С. Мельничука. К., 1974. 776с.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-IV / Відомості Верховної Ради України, 2003, № № 40-44, ст. 356.
3. Про торгово-промислові палати в Україні: Закон України від 2.12.1997 р. / Відомості Верховної Ради України, 1998, № 13, Ст.52.
4. Матвеєв Г.К. О понятии «непреодолимая сила» в гражданском праве //Сов. гос. и право. 1963. № 8. С. 95-105.
5. Баранова Л.Н. Понятие «непреодалимая сила» и «форс-мажор» и их соотношение в гражданском праве //Предпринимательство, хозяйство и право. 1997. №11. С.13-15.
6. Хлонь О. Форс-мажор та непереборна сила: їх розмежування у цивільному праві. //Право України. № 1. 2005. С. 114.
7. Торгово-промислова палата України. https://ips.ligazakon.net/document/view/MUS36779?an=1
8. https://pravo.ua/event/inhouse2022/
|