Державний борг існував і до 24 лютого 2022 року, але уряд активно намагався його зменшити. Зараз він лише збільшується, адже через зниження надходжень до бюджету та необхідність збільшення видатків на армію, продовження виплати заробітної плати, пенсій, збільшення кількості переселенців, які потребують державної допомоги державі довелося звертатися за допомогою до західних партнерів та міжнародних фінансових організацій. Що призвело до збільшення зовнішнього боргу. Таке накопичення державою боргів тягне за собою валютний ризик. Оскільки, зовнішні кредити отримуються в іноземній валюті. Це робить цю частину боргу надзвичайно вразливою до коливань курсу гривні: щойно національна валюта почне падати, боргове навантаження на бюджет стрімко зростатиме.
Державний борг, у свій час, вивчали такі юристи, як Л. Воронова, І. Заверуха, М. Кучерявенко, П. Пацурківський та інші. Однак, не було вивчено це питання під час дії воєнного стану
Щодо самого терміну державний борг, то існують різіні наукові підходи. Огороднік С. з Федосовим В. тлумачать державний борг, як суму заборгованості по тих зобов’язаннях, що були випущені та не погашені, суму фінансових зобов’язань держави іноземним кредиторам [1]. Т.П. Вахненко у свою чергу характеризує державний борг як заборгованість країни у процесі утворення та використання допоміжних грошових ресурсів за рахунок вільних грошових коштів фізичних та юридичних осіб, а також іноземних країн [2, с. 15]. Скороход Г. виділяє категорію державного боргу у двох аспектах. За першим «державний борг в загальному визначенні - це сума грошей, яку уряд винен зовнішнім боржникам; за другим - це система зобов’язальних відносин, що виникають у зв’язку з неспроможністю держави за рахунок власного обсягу державного бюджету забезпечити в повному обсязі сталий розвиток усіх сфер суспільного життя» [3, c. 34]. Існує також і законодавче закріплення визначення державного боргу у Бюджетному кодексі України (далі – БК України), а саме в статті 2, яка визначає державний борг як загальну суму боргових зобов’язань країни з повернення отриманих та непогашених кредитів станом на звітну дату, що виникають внаслідок державних запозичень [4].
Тобто, держава бере на себе боргові зобов’язання задля залучення інвестицій, які у свою чергу повинні зменшити вплив негативних наслідків від зовнішніх факторів, а також стати стимулом, для зростання економічного потенціалу країни. Отримуючи запозичення, наша держава отримує ресурси для того, щоб мати змогу в першу чергу задовольнити потреби армії та суспільні потреби (виплати заробітних плат, пенсій, допомоги переселенцям), а також прискорити економічне зростання. Але одночасно такі запозичення також стають борговим тягарем, адже економічна ситуація в державі не дозволяє забезпечити ефективне обслуговування боргових зобов’язань, що, в свою чергу, тільки збільшує проблему державного боргу. Таким чином,може виникнути залежність держави від кредиторів.
За даними, які були розміщені у засобах масової інформації 20 липня 2022 року, Міністерством фінансів України запропонувало іноземним приватним інвесторам прийняти умови щодо відстрочки платежів за державним боргом. В той же час Кабінетом міністрів України було підписано запит про введення дворічного мораторію задля погашення європейських облігацій. За повідомленнями Міністерства фінансів України, з лютого 2022 року Україна вже виплатила за своїми борговими зобов’язаннями більше мільярда доларів. Але, не зважаючи на фінансову підтримку України від західних країн, уряд країни все ще повинен звертатися за допомогою до Національного банку України, що може посилити інфляційні процеси в державі [5].
Виходячи з усього вище викладеного задля покращення ситуації з державним боргом необхідним видається закріплення на законодавчому рівні боргової стратегії України з обов’язковим врахуванням воєнного стану з метою формування дієвого механізму використання запозичених фінансових коштів. Також у вказаній стратегії необхідно закріпити завдання, основні цілі, напрями використання фінансових ресурсів, що були залучені у зв’язку з борговими зобов’язаннями. Пропонується, використовувати запозичені кошти лише на основні потреби України.
Література:
1. Мелих О.Ю. Державний кредит і сучасний стан державного боргу України. Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка» № 12, 2019 р. URL: https://cutt.ly/MByA8Gm.
2. Вахненко Т.П. Особливості формування державного боргу та управління його складовими в період фінансової кризи. Фінанси України. 2009. № 6. С. 14–28.
3. Скороход Г.М. Адміністративно-правове регулювання державного боргу України. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». Національна академія внутрішніх справ, Київ, 2021, 237 с.
4. Бюджетний кодекс України. Закон від 08.07.2010 № 2456-VI. Відомості Верховної Ради. 2010. № 50-51. Ст. 572.
5. Міжнародний досвід реструктуризації державного боргу у вимірі України. Національний інститут стратегічних досліджень. 2022. URL: https://niss.gov.ua/doslidzhennya/ekonomika/ mizhnarodnyy-dosvid-restrukturyzatsiyiderzhavnoho-borhu-u-vymiri-ukrayiny.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
