Формою практичного застосування медичних і біологічних знань для розв’язання питань, які виникають у практичній діяльності органів дізнання, попереднього слідства чи суду, є проведення судово-медичної експертизи.
Законодавець увів категорію обов’язкових експертиз, без одержання результатів яких у певних випадках ніяке кримінальне провадження як пізнавально-доказовий процес не може вважатися завершеним і виключає можливість прийняття підсумкового юридичного рішення [1, с. 149]. Так, ч. 2 ст. 242 КПК України передбачені випадки обов’язкового проведення експертизи слідчим або прокурором, у тому числі для встановлення причин смерті та встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень [2].
У межах судово-медичної експертизи проводять: експертизу трупів у випадках насильної смерті і в разі підозри на насильство; експертизу потерпілих, звинувачуваних та інших осіб; експертизу речових доказів та експертизу за матеріалами кримінальних чи цивільних справ.
Для розслідування вбивств особливе значення мають результати судово-медичної експертизи трупа. За допомогою цієї експертизи вирішуються питання, що стосуються потерпілого, підозрюваного та обставин злочину. Одним з пріоритетних питань є встановлення причини смерті – була вона природною або насильницькою, чим була викликана: в результаті нанесення ударів тупим предметом, або ріжучим, колючим, колючо-ріжучим знаряддям, або внаслідок удушення, не викликана вона отруєнням, утопленням, скиданням людини з висоти тощо [3, с. 154].
З вирішенням згаданого питання тісно пов’язане з’ясування механізму заподіяння смерті. Під час встановлення застосованого злочинцем способу позбавлення потерпілого життя експерт зазвичай визначає принаймні групові властивості знаряддя злочину. Крім того, виявляється характеристика дій злочинця, зокрема сила та кількість ударів, їх послідовність тощо. Вкрай важливими для слідства є встановлення експертизою часу та місця настання смерті, а також факту переміщення тіла потерпілого.
Втім варто зазначити, що повнота і точність розслідування забезпечуються з’ясуванням не лише обставин безпосередньо вбивства, а й інших подій, які йому передували. Так, експерт може констатувати вживання потерпілим перед настанням смерті алкоголю чи наркотиків. Ключову роль у розслідуванні відіграє участь судово-медичного експерта у встановленні особи потерпілого: визначення віку померлого, роду занять за специфічними, професійними ознаками, властиві йому шкідливі звички (вживання наркотиків, алкоголю, паління). Неможливо переоцінити роль судово-медичного експерта і у встановленні особи злочинця. В якості ідентифікуючих об’єктів використовуються сліди, залишені вбивцею на місці злочину або жертві.
Основними питаннями, які вирішуються під час судово-медичної експертизи трупа є наступні: які тілесні ушкодження є на трупі (кількість, характер, локалізація, послідовність нанесення); яке з тілесних ушкоджень стало безпосередньою причиною смерті; час настання смерті; які з тілесних ушкоджень є прижиттєвими, а які – посмертними; які особливості знаряддя заподіяння тілесних ушкоджень; положення потерпілого під час заподіяння тілесних ушкоджень і, зокрема смертельного; чи є в ранах мікрочастинки сторонніх речовин; чи не перебував потерпілий у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння. При судово-медичному дослідженні розчленованого трупа додатково ставляться запитання, обумовлені фактом розчленування і необхідністю встановлення особи потерпілого: виявлені частини є частинами одного трупа чи різних; стать, вік, зріст потерпілого; чи є особливі прикмети (шрами, татуювання, наслідки перенесених травм чи захворювань), які могли бути використаними для ідентифікації особи; які особливості знаряддя, яким було здійснено розчленування трупа (чи не залишились на кістках і тканинах трупа сліди, за якими можна ідентифікувати знаряддя); чи має спосіб розчленування трупа особливості, які вказують на фахові навички злочинця [3, с. 155].
Очевидно, що представлений перелік запитань не є вичерпним, і умови та потреби конкретного кримінального провадження можуть вимагати коригування запитів слідства. Важливо відмітити, що усі питання варто попередньо узгоджувати з експертом для максимально результативного проведення судово-медичної експертизи.
Насамкінець хотілося б наголосити на винятковому значенні залучення судово-медичних експертів для розслідування злочинів російських окупантів. Уявляється, що участь даних спеціалістів у таких кримінальних провадженнях не лише сприятиме більш ефективному проведенню розслідувань у цілому, а й значно посилить їх доказову базу, у тому числі для подальшого використання матеріалів слідства на рівні міжнародних судів.
Література:
1. Щербаковский М. Г. Обовязкове призначення судових експертиз у кримінальному провадженні. Теорія та практика судової експертизи і криміналістики : зб. наук. праць / ред. кол. А. І. Лозовий, В. Ю. Шепітько та ін. Харків : Право, 2016. Вип. 16. С. 148–157.
2. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.
3. Ганжа Т. В. Особливості призначення судово-медичних експертиз під час розслідування умисних вбивств малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності. Науковий вісник Ужгородського національного університету : серія: Право. Ужгород : Видавничий дім "Гельветика", 2017. Т. 4. Вип. 43. С.153–157.
___________________________
Науковий керівник: Грига Марія Андріївна, кандидат юридичних наук
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
