На сьогодні екологічна безпека розглядається як різновид або ж складова національної (державної) та транснаціональної (глобальної) безпеки [1; с. 261-275, 479]. Про це свідчить, зокрема, аналіз положень нормативно-правових актів, які закріпили основні засади формування права екологічної безпеки та визначили стратегічні засади забезпечення екологічної безпеки в Україні. Зокрема, до них можна віднести: Декларацію про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р., Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року, Стратегію національної безпеки України”, затверджену Указом Президента України від 14 вересня 2020 р. № 392/2020, Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» та ще цілу низку нормативно-правових актів різного рівня правового регулювання.
Екологічна безпека як одна з найважливіших складових національної безпеки не може бути забезпечена без комплексного підходу до регулювання цього напрямку діяльності держави, оскільки тільки у такий спосіб може бути впроваджена ефективна реалізація екологічних прав і законних інтересів людини і громадянина. У своєму монографічному дослідженні Краснова Ю. А. [1; с. 136] запропонувала систему принципів права екологічної безпеки, серед яких є і принцип вільного доступу до екологічної інформації, який, зокрема, підтверджує наведене вище твердження.
Акцентуючи увагу на такому важливому аспекті як доступ до інформації, який безпосередньо впливає на ефективність забезпечення не тільки екологічної безпеки, а й екологічного законодавства в цілому, слід звернутися до положень Основного закону України. Так, статтею 50 Конституції України забезпечено право кожного на безпечне для життя і здоровʼя довкілля. Цьому праву кореспондується обовʼязок держави щодо забезпечення екологічної безпеки довкілля (ст. 16 Конституції України). Важливим видається те, що законодавець відносить право вільного доступу до інформації про стан довкілля як самостійне конституційне право, але не виокремлює його в окрему статтю, а доповнює частиною другою зазначену статтю, одночасно забороняючи засекречення такої інформації [2].
Дане положення знаходить свій розвиток у великій кількості нормативно-правових актів, зокрема у Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року [3], Законі України “Про інформацію” від 2 жовтня 1992 року, де зазначено, що інформація про стан довкілля не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом (ст.ст. 13, 21) [4], Законі України «Про доступ до публічної інформації» тощо. На міжнародному рівні зазначене право також гарантує Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція).
Право на доступ до екологічної інформації розглядають і як гарантію реалізації екологічних прав громадян, отже і права кожного на безпечне для життя і здоровʼя довкілля (Ст. 10 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" [3]). Так, після запровадження на території України воєнного стану питання забезпечення доступу до екологічної інформації як аспекту екологічної безпеки актуалізувалося ще більше, зокрема внаслідок кримінально-протиправних дій країни-агресора. Як слушно зауважує Антонюк У. В., у відповідності до ст. 64 Конституції України, в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень, при цьому не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені рядом статей Конституції України. Проте ст. 50 Конституції України, де закріплено право вільного доступу до екологічної інформації, у переліку прав, які не підлягають обмеженню не зазначено. Тому автор правильно робить висновок про те, що екологічні права можуть підлягати тимчасовим обмеженням в умовах воєнного стану. Проте йдеться не лише про обмеження права вільного доступу до екологічної інформації, але й права кожного на безпечне для життя та здоров’я довкілля, права на відшкодування екологічної шкоди, права на поширення екологічної інформації [5].
Розглядаючи екологічну інформацію через призму національної безпеки, важливо говорити саме в контексті інформаційної безпеки громадян, оскільки розвиток сучасних інформаційних технологій зумовив ефективне використання ворогом інформації як зброї. Зрозуміло, що поняття інформаційної безпеки особистості та суспільства є тісно повʼязаними, оскільки інформаційна безпека окремої особистості формує у кінцевому результаті інформаційну безпеку суспільства та держави [6].
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року “Про введення воєнного стану в Україні” не передбачено обмеження конституційних прав, закріплених статтею 50 Конституції України [7]. Це цілком обґрунтовано, оскільки своєчасний та безперебійний доступ та поширення інформації про стан довкілля та якість харчових продуктів і своєчасне доведення такої інформації до громадськості може врятувати життя та здоров’я громадян, а також запобігти або відвернути інші негативні наслідки для довкілля.
В умовах активних бойових дій на території України та інформаційної війни можна побачити, що використовуються різні засоби інформування населення щодо загрози, зокрема телемережі та мережі ефірного радіомовлення, телефонний звʼязок, текстові повідомлення, різні Інтернет-ресурси, у тому числі і Telegram-канали. Але не завжди багатоджерельність сприяє розповсюдженню достовірної інформації, оскільки, як показала практика, навіть впливові засоби масової інформації та офіційні представники органів державної влади стають жертвами поширених неправдивих даних або навіть неправильного тлумачення наявної інформації, тим самим вводячи частину населення в оману. Також важливим є питання оперативності сповіщення населення про потенційні загрози, так як в сучасних реаліях вони виникають постійно. На вирішення цієї проблеми Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України за підтримки Міністерства цифрової трансформації України та партнерів запустило офіційний веб-ресурс і мобільний додаток – ЕкоЗагроза, який можна вважати одним із проявів реалізації права на доступ до інформації про стан довкілля під час воєнного стану [8]. Завдяки цьому додатку кожен може дізнатися достовірну інформацію про стан довкілля та екологічні загрози в режимі реального часу. У застосунку на інтерактивній мапі можна подивитися дані моніторингових систем щодо якості повітря та рівня радіаційного забруднення по всій Україні тощо [9].
Отже, дослідивши деякі аспекти екологічного конституційного права на доступ до інформації про стан довкілля в умовах воєнного стану, можна дійти висновку, що інформаційна складова є запорукою екологічної безпеки, яка водночас є складовою національної безпеки. Визнаючи людину, її життя і здоровʼя найвищою соціальною цінностю, вважаємо недоцільним надання повноважень державі щодо потенційного обмеження прав, передбачених статтею 50 Конституції України. Збройна агресія російської федерації тільки підтверджує даний висновок, оскільки непоінформованість населення активно використовується ворогом для підриву національної безпеки - під час воєнного стану повинні активізуватися зусилля щодо нормативного та практичного забезпечення права на доступ до екологічної інформації.
Список використаних джерел
1. Краснова Ю.А. Право екологічної безпеки України: теоретичні аспекти. Монографія / Ю.А. Краснова. – К.: НУБіП України, 2017. – 589 с.
2. Конституція України. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
3. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 року. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, № 41, ст.546.
4. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 року. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 48, ст.650.
5. Антонюк, У.В. Правові аспекти доступу до екологічної інформації в Україні в умовах воєнного стану. Київський часопис права. 1 (Квіт 2023), 136-141.
6. Грушкевич, Т. В. "Доступ до інформації як складова права на екологічну безпеку." Університетські наукові записки 3 (2012): 279-288.
7. Указ Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні».
8. Міндовкілля запустило застосунок ЕкоЗагроза та запрошує українців вступати до екологічного батальйону. Урядовий портал. URL: https://www.kmu.gov.ua/news/mindovkillya-zapustilo-zastosunok-ekozagroza-ta-zaproshuye-ukrayinciv-vstupati-do-ekologichnogo-bataljonu (дата звернення: 20.08.2023).
9. ЕкоЗагроза. URL: https://ecozagroza.gov.ua/ (дата звернення: 20.08.2023).
_____________________
Науковий керівник: Власенко Ю.Л., кандидат юридичних наук, доцент кафедри екологічного права Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
