Венеціанська комісія, аналізуючи принцип юридичної визначеності, вказує, що держава зобов’язана дотримуватись законів, які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. [1, с. 178].
Саме тому Україна в особі законодавчих та судових органів влади останнім часом приділяє значну увагу забезпеченню єдності судової практики. Так, у результаті законодавчих змін 2017 року, що були з-поміж іншого спрямовані на те, щоб забезпечити єдність судової практики [2, с. 2], структура Верховного Суду була суттєво змінена.
Оновлений Верховний Суд в процесуальному аспекті складається з Великої Палати, чотирьох касаційних судів, у кожному з яких діє об’єднана палата, декілька палат та колегії. Така структура необхідна переважно для того, щоб забезпечувати єдину судову практику Верховного Суду.
Так, колегія, яка розглядає справу, не може відступити від висновку Верховного Суду, сформованого колегією, палатою, об'єднаною палатою чи Великою Палатою: для цього справу слід передати на розгляд палати, об'єднаної палати чи Великої Палати залежно від ситуації [3].
Однак процесуальні кодекси, зокрема ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (надалі – «ГПК України»), ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду [3], [4], [5].
Водночас таке положення процесуальних кодексів не дозволяє повною мірою забезпечити єдність судової практики, оскільки ціла низка важливих процесуальних питань вирішується Верховним Судом у формі ухвал: наприклад, про відкриття, закриття апеляційного чи касаційного провадження, про повернення скарг та заяв, про зупинення виконання чи дії судового рішення тощо.
Разом із тим наразі спостерігається практика Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, за якої висновки щодо застосування норм права можуть викладатися і у формі ухвал. Для прикладу, у справі № 903/682/21 постало питання про те, чи відкривати касаційне провадження за касаційною скаргою за умови, що скаржник уже звертався з касаційною скаргою на це саме рішення і йому було відмовлено у відкритті касаційного провадження. Оскільки існували суперечливі висновки Верховного Суду щодо того, чи можливе в таких випадках відкриття касаційного провадження, ухвалою колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2022 матеріали касаційної скарги були передані на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду [6] , яка у своїй ухвалі від 18.11.2022 відступила від висновку Верховного Суду та передала колегії суддів у раніше визначеному складі касаційну скаргу для її розгляду зі стадії відкриття провадження [7].
Ще раніше у справі № 922/751/20 постало питання про коло осіб, які мають право здійснювати самопредставництво юридичної особи. Зазначене було зумовлене тим, що представник відповідача звернувся з клопотанням про закриття касаційного провадження, посилаючись на висновок Верховного Суду про те, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань має міститься перелік осіб, які мають право діяти від юридичної особи на засадах самопредставництва, та вказуючи, що представник скаржника в реєстрі не значився. Колегія суддів, не згодна з таким висновком, ухвалою від 09.03.2023 передала справу на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду [8], яка своєю ухвалою від 18.06.2021 від зазначеного висновку відступила, у задоволенні клопотання відмовила, а справу повернула для розгляду по суті [9].
Варто зауважити, що за такого підходу палати, об'єднані палати чи Велика Палата, яким передано справу у зв'язку з необхідністю відступити від висновку Верховного Суду, що не стосується суті скарги, мають вирішувати виключно питання щодо відступу, не розглядаючи скаргу як таку, що зменшить навантаження на суддів Верховного Суду, які входять до складу палат, об'єднаних палат чи Великої Палати, та дасть змогу зосередитися на забезпеченні єдності судової практики.
Разом із тим такий підхід викликає деякі побоювання, враховуючи викладене вище. До того ж, проти такої практики виступали і деякі судді самої об'єднаної палати. Так, у справі № 922/751/20, про яку йшлося вище, Кібенко О.Р., Уркевич В.Ю подали окрему думку від 18.06.2021, у якій судді вказали на те, що відповідно до ГПК України (1) незалежно від того, для вирішення якого саме питання справа була передана колегію суддів Верховного Суду на розгляд Великої Палати Верховного Суду, об`єднаної палати чи судової палати, перегляд судових рішень у справі за касаційною скаргою здійснює відповідно Велика Палата Верховного Суду, об`єднана палата чи судова палата; (2) лише щодо Великої Палати ГПК України передбачає можливість та підстави для повернення справи відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду; (3) відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а ч. 2 ст. 315 ГПК України передбачено, що саме у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу [10].
Як наслідок, судді вказують на те, що такий висновок об`єднаної палати для інших судів можна піддати сумніву. Відповідно й позиція, від якої вважала за необхідне відступити об`єднана палата, може й надалі враховуватися судами при розгляді справ [10].
За таких умов відступ від висновку Верховного Суду, викладений у формі ухвали з наступним поверненням справи на розгляд раніше визначеному складу суду, слід вважати щонайменше спірним, що само по собі породжує правову невизначеність, а від зазначеної практики слід відмовитися до внесення змін у процесуальні кодекси.
Що ж до інших випадків, коли висновок щодо застосування норм права у процесі розгляду справи формується в ухвалі, то до законодавчих змін процесуальних кодексів вирішення зазначеної проблеми може полягати в наступному закріпленні такого висновку в постанові, прийнятій за результатами розгляду скарги.
Література:
1. Європейська Коміс. “За демократію через право” (Венеційська коміс.). Доповідь про правовладдя / Пер. С. Головатий. Венеція, 2011. URL: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/CDL_AD_2011_003_rev_2011_04_04.pdf (дата звернення: 08.09.2023).
2. Філатов О. Пояснювальна записка до проекту Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". URL: https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=61415 (дата звернення: 07.09.2023).
3. Господарський процесуальний кодекс України : Кодекс України від 06.11.1991 р. № 1798-XII : станом на 7 верес. 2023 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text (дата звернення: 12.09.2023).
4. Цивільний процесуальний кодекс України : Кодекс України від 18.03.2004 р. № 1618-IV : станом на 7 верес. 2023 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text (дата звернення: 12.09.2023).
5. Кодекс адміністративного судочинства України : Кодекс України від 06.07.2005 р. № 2747-IV : станом на 7 верес. 2023 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text (дата звернення: 12.09.2023).
6. Ухвала Верховного Суду від 10.10.2022 р. у справі № 903/682/21. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/106891064 (дата звернення: 17.09.2023).
7. Ухвала Верховного Суду від 18.11.2022 р. у справі № 903/682/21. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/107490744 (дата звернення: 17.09.2023).
8. Ухвала Верховного Суду від 09.03.2023 р. у справі № 922/751/20. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/95469377 (дата звернення: 17.09.2023).
9. Ухвала Верховного Суду від 18.06.2021 р. у справі № 922/751/20. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/97886985 (дата звернення: 17.09.2023).
10. Окрема думка суддів Верховного Суду Кібенко О.Р., Уркевича В.Ю. щодо ухвали від 18.06.2021 р. у справі № 922/751/20 URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/98083150 (дата звернення: 17.09.2023).
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
