:: LEX :: ПРАВОВИЙ ЗМІСТ МЕТОДУ ВІДКРИТОЇ КООРДИНАЦІЇ ЯК ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ
UA  RU  EN
 
  Main page
  How to take part in a scientific conference?
  Calendar of conferences
  Editorial board. PA «Naukova Spilnota»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Archive

Actual researches of legal and historical science (Issue 68)

Date of conference

14 January 2025

Remaining time to start conference 19


  Scientific conferences
 

  Useful legal internet resources
 

 Useful references
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Counters


 References


 Our bottun
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРАВОВИЙ ЗМІСТ МЕТОДУ ВІДКРИТОЇ КООРДИНАЦІЇ ЯК ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ
 
09.12.2008 19:04
Author: Головко-Гавришева Оксана Ігорівна, канд. юр. наук, доцент кафедри європейського права Львівського національного університету імені Івана Франка, Канагіна Любов Ігорівна, провідний спеціаліст сектору кадрової роботи Львівського регіонального інституту
[Constitutional law. Constitutional judicial law. International law]
У 2000 р. на рішенні Президії Європейської Ради, прийнятими у Лісабоні було систематизовано практику застосування методу відкритої координації (open method of coordination) як нового елементу політичного процесу і управління в Європейському Союзі (далі – ЄС). Метод відкритої координації в ЄС почали фактично використовувати з 1993 р. в Європейській Раді, яка визначала загальноєвропейські пріоритети на засадах консенсусу в усіх сферах міждержавного співробітництва включно із тими, які традиційно належать до суспільно чутливих (наприклад, соціальна політика, захист прав людини тощо).
Термін „відкритий” означає, а) що результат процесу прийняття рішень у даному випадку не є попередньо запрограмованим, б) що на національному рівні до визначення основних цілей і оцінки досягнутих результатів мають бути залучені недержавні структури різного характеру та природи [1]. В основі методу відкритої координації закладено чотири складові елементи [2]:
- визначення пріоритетних напрямів розвитку ЄС та пріоритетів міждержавного співробітництва в рамках ЄС у поєднанні з специфічними часовими межами для їх реалізації у коротко-, середньо- та довгостроковій перспективі;
- ідентифікація якісних та кількісних індикаторів успіху, а також проведення бенч-маркінгу, співрозмірного з світовими показниками і орієнтованого на потреби кожної держави-члена ЄС;
- переформування спільних європейських цінностей у національні та регіональні політики із встановленням специфічних цілей та з розробкою тих заходів, які враховують національні та регіональні відмінності;
- періодичний моніторинг та оцінка прогресу, спрямована на взаємне навчання учасників політичного процесу.
Досліджуючи політико-правовий зміст методу відкритої координації слід звернути увагу на той факт, що у Білій книзі Європейської Комісії про європейське управління [3] проаналізовано практику його застосування протягом 2000-2001 рр. та виділено такі його характерні риси: по-перше, спорадичний характер використання цього методу органами ЄС; по-друге, здатність до посилення міждержавного співробітництва і консолідації зусиль держав-членів ЄС та інститутів ЄС для реалізації спільних загальноєвропейських цінностей та пріоритетів; по-третє, його зорієнтованість на постійний моніторинг результатів, а також порівняльний аналіз досягнень і невдач учасниками прийняття рішень в ЄС.
Як зазначає Р. Дегос[4], відкритий метод координації, поруч із консенсуальним прийняттям рішень, набуває характерних ознак і способу прийняття рішень в Європейській Раді, який має з низку характерних рис: по-перше, гнучкість (виявляється у можливості трансформування загальноєвропейських пріоритетів у конкретно зорієнтовані на національні потреби плани дій); по-друге, децентралізованість у процесі прийняття рішень (наприклад, розширення кола суб’єктів правотворчої ініціативи до регіонального і місцевого рівня); по-третє, зменшення формалізованості процесу прийняття рішень шляхом відмови від процедурної рутини та відсутності юридично обов’язкового характеру в рішень, прийнятих у межах відкритого методу координації, завданням якого є постійне навчання та прагнення до вдосконалення.
Оскільки відкритий метод координації є елементом політичного процесу прийняття рішень в ЄС, то виникає питання про юридичну силу рішень, ухвалених з застосуванням методу відкритої координації. І хоча зазначено, що рішення, ухвалені із застосуванням відкритого методу координації закріплені у формі рекомендацій, висновків Президії Європейської Ради, резолюцій основних інститутів ЄС, мають рекомендаційний характер, однак питання можливості набуття ними юридично обов’язкового характеру неминуче постане у майбутньому. Відповідно, постане питання і про співвідношення між так званим „м’яким правом ЄС” та системою правил, що містяться у правових актах ЄС, ухвалених з використанням методу відкритої координації.
На думку дослідників С.Борраc та К.Якобсон [5], поняття „м’якого права ЄС” та правила поведінки, ухваленими на основі методу відкритої координації не слід ототожнювати з огляду на відмінності юридичного характеру. Так, відкритий метод координації - це форма і метод міжурядового, міждержавного співробітництва у рамках ЄС, тоді як так зване „м’яке право” ЄС ухвалюють зазвичай на основі так званого комунітарного методу, де визначальними є пріоритети Європейського Співтовариства і ЄС, а Європейська Комісія та Суд визначають роль і значення „м’якого права ЄС”, причому у практиці Суду існувала тенденція до визнання за „м’яким правом” статусу джерела права ЄС. Відкритому методу координації властивий досить високий рівень політизації, адже навіть на рівні адміністрування і моніторингу передбачається залучення учасників процесу прийняття політичних рішень в державах-членах, на відміну від стандартних адміністративних моніторингових процедур, передбачених у інших міжнародних організаціях. Особливістю відкритого методу координації є намагання поєднати національні процеси прийняття політичних рішень та політичні процеси в ЄС у єдину систему, тоді як у формуванні так званого „м’якого права ЄС” визначальною залишається перевага комунітарних, загальноєвропейських цілей та завдань. Досить важливим є і той факт, що мета рішень, ухвалених з використанням відкритого методу координації, яка полягає в організації процесу взаємного навчання, досить відмінна від мети так званого „м’якого права ЄС”, яке фактично спрямоване на формування нових правил поведінки суб’єктів права ЄС і презюмується можливість настання правової відповідальності при умови недотримання (невиконання чи неналежного виконання) норм „м’якого права ЄС”.
Таким чином, відкритий метод координації можна визначити одночасно і як форму міждержавного співробітництва у рамках ЄС та як механізм трансформації загальноєвропейських пріоритетів у національні та регіональні політики, де визначальну роль відіграє орієнтація не лише загальноєвропейські пріоритети, а і на цінності та потреби держав-членів ЄС.

Джерела:
1. Maucher M. Beteiligung möglich? – Die Offene Methode der Koordinierung und ihre Anwendung im Sozialbereich – доступно з .
2. Lisbon European Council 23.-24.03.2000, Presidency Conclusions. - доступно з .
3. Europäische Kommission: Europäisches Regieren, Ein Weißbuch, KOM (2001) 428 endg., 25.07.2001.
4. Dehousse R. The Open Method of Coordination: A New Policy Paradigm? - доступно з
5. Susana Borrás and Kerstin Jacobsson. The open method of coordination and new governance patterns in the EU//Journal of European Public Policy. – 11:2. – April 2004. – 185–208, доступно з

e-mail: oholovko@mail.ru

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ДЕЯКІ НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ
25.10.2008 19:37
СИСТЕМА ГАРАНТІЙ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ
15.11.2008 11:59
УПОВНОВАЖЕНИЙ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ ТА ВИРІШЕННІ КОНФЛІКТІВ МІЖ ОСОБОЮ ТА ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ
12.12.2008 22:34
ПРОБЛЕМА РЕАЛІЗАЦІЇ ІНСТИТУТУ СУДУ ПРИСЯЖНИХ В УКРАЇНІ
09.12.2008 20:03
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ: ПЕРЕВАГИ І НЕДОЛІКИ ЯК ОРГАНУ КОНСТИТУЦІЙНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ
09.12.2008 19:58
ПІДТРИМАННЯ ДЕРЖАВНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ В СУДІ ЯК ОДНА ІЗ ФУНКЦІЙ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ
09.12.2008 19:56
ІНТЕРПОЛ ЯК ОСНОВНА ІНСТИТУЦІЙНА СТРУКТУРА У БОРОТЬБІ ІЗ МІЖНАРОДНОЮ ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ
08.12.2008 21:40
ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПРАВ ІНДИВІДА У СУЧАСНОМУ МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ
08.12.2008 21:19
ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ
02.12.2008 20:13




© 2006-2024 All Rights Reserved At use of data from the site, the reference to the www.lex-line.com.ua is obligatory!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше