ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ЗА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИМ КОНТРАКТОМ
09.12.2008 21:11
Author: Бабак Ольга Анатоліївна, аспірантка Інституту економіко-правових досліджень НАН України
[Arbitration law. Arbitration judicial law]
Згідно із законом України „Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 р. (далі – Закон про ЗЕД) всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб’єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення цього або пов’язаних з ним законів України та/або своїх зобов’язань, які випливають з договорів (контрактів), тільки на умовах, встановлених законодавством України. Згідно із статтею 216 Господарського кодексу України (далі – ГК) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договорами.
Оскільки зовнішньоекономічна діяльність є господарсько-правовою, то до суб’єктів господарювання за правопорушення умов зовнішньоекономічного контракту (договору) застосовується господарсько-правова відповідальність, зазначена у статті 216 ГК України. Відповідальність за зовнішньоекономічним договором у господарському праві поділяється на договірну та позадоговірну, які розрізняються за підставами виникнення прав та обов’язків, за порушення яких встановлена відповідальність.
Договірною вважається відповідальність у формі відшкодування збитків, сплати неустойки, втрати завдатку чи суб’єктивного права за невиконання або неналежне виконання зобов’язання, яке виникло з договору [1, с.86].
Важливим є той факт, що не є договірною відповідальність у випадку, коли сторони перебувають у договірних відносинах, але заподіяння шкоди однією із сторін іншій сторони не пов’язано з виконанням зобов’язання, що випливає з цього договору (п. 2 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди” від 1 квітня 1994 р. № 02-5/215) [2, с.114].
Закон про ЗЕД у статті 33 передбачає види відповідальності. Це майнова та кримінальна. Майнова відповідальність застосовується у формі матеріального відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових санкцій. За порушення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб’єктами господарської діяльності цього або пов’язаних з ним законів України, що призвели до виникнення збитків, втрати вигоди та/або моральної шкоди у інших таких суб’єктів або держави, суб’єкти, що порушили закон, несуть матеріальну відповідальність у повному обсязі. Важливим є той факт, що наведена норма притягує до майнової відповідальності тільки за порушення суб’єктами ЗЕД законів України, та не містить вказівки на порушення зовнішньоекономічного контракту.
Якщо такий захід як майнові санкції містяться у контракті, він вважається засобом впливу стороною за договором, та завжди направлений на захист майнових прав контрагентів. Але згідно з ГК потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі. Загальним принципом цієї відповідальності є державна забезпеченість застосування передбачених договором чи законом майнових чи інших господарських санкцій. А поєднання майнових та примусових засобів держави за правопорушення господарського законодавства суб’єктами ЗЕД є господарським видом відповідальності. Тому доцільно було б замінити „майновий” вид відповідальності суб’єктів ЗЕД на „господарсько-правовий”.
У п. 9 ст. 92 Конституції України зазначено, що виключно законами України визначаються засади зовнішньоекономічних відносин, ЗЕД, митної справи. Також виключно законами України, відповідно до п. 22 зазначеної норми визначаються засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Відсутність у цьому переліку „господарсько-правового” виду відповідальності пояснюється тим, що цей вид юридичної відповідальності на час прийняття Конституції України знаходився в стадії емпіричного формування – розроблення та прийняття ряду нормативних актів, які визначають механізм господарювання, регулювання економіки і соціальної сфери, організації фінансово-бюджетної та грошової систем України [3, с.57].
Законом про ЗЕД передбачено, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами). Важливим є той факт, що стаття 36 Закону про ЗЕД зазначає, що зовнішньоекономічними договорами (контрактами) може визначатися порядок притягнення до цивільно-правової відповідальності, здійснення такої відповідальності та звільнення від неї. Слід зазначити, що цивільна-правова відповідальність серед видів відповідальності у ЗЕД статтею 33 наведеного Закону зазначена не була.
Д. Минюк стверджує, що у сфері зовнішньоекономічної діяльності укладеним зовнішньоекономічним контрактом може застосовуватися такий вид відповідальності, як цивільно-правова [1, с.87]. Такої точки зору додержується і Т. Шаталова. Авторка стверджує, що за законодавством України вина боржника (заподіювача шкоди) розглядається як загальна умова цивільно-правової відповідальності, а отже, і відповідальності сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) [2, с.115].
З наведеним не можна погодитись, бо зовнішньоекономічний контракт є по суті господарським договором, і відповідальність за недодержання господарського зобов’язання, яка встановлена контрагентами, є господарсько-правовою. До суб’єкта, який порушив господарське зобов’язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Помилкове посилання на цивільно-правовий вид відповідальності за порушення зовнішньоекономічного контракту можна пояснити тим, що норма Закону про ЗЕД, яка містить таке посилання, існує ще з часу його прийняття, коли проект ГК України був ще в стадії розробки, і притягнення до відповідальності за договором, (а також за контрактом) регулювалося лише цивільним законодавством.
Проте окремі представники цивілістичної науки наполягають на необхідності декодифікації ГК, або принаймні виключення з його сфери впливу відносин, які традиційно протягом тривалого часу регулювалися цивільним законодавством (передусім це стосується договірних відносин [4, с.37]. Упродовж тривалого часу договір розглядався як інститут цивільного права, а отже і відповідальність, яка була встановлена контрагентами, вважалась цивільно-правовою. Такий вид відповідальності необхідно виключити із Закону про ЗЕД, що буде відповідати сучасним умовам, чіткості та повноти правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.
Література:
1. Минюк Д. Юридична відповідальність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні та порядок її застосування // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – №6. – С. 84–87.
2. Шаталова Т. Звільнення від відповідальності сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) // Юридичний журнал. – 2004. – №2. – С. 114–120.
3. Ненюк Н. Пеня у сфері зовнішньоекономічної діяльності: основна характеристика, проблеми застосування та шляхи їх вирішення // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – №3. – С. 56–59.
4. Мілаш В. Про розвиток господарсько-правового регулювання договірних відносин // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – №5. – С. 36–40.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
