В ході становлення імперії Чингізидів на початку ХІІІ ст. одночасно формувалася її правова основа. Поруч із звичаєвим правом монгольських племен, ханськими грамотами, ярликами та наказами, безсумнівно, провідну роль в цьому процесі відігравала кодифікація монгольського законодавства – Велика Яса, запроваджена Чингісханом в 1206 році [3, c. 517]. За свідченням арабського історика Макрізі, вона за наказом Чингісхана була вирізана на сталевих дошках [1, с. 1], а згодом написана на аркушах, які зберігалися у його найближчих родичів. При обранні нового хана, або перед військовим походом її приносили на раду і з нею звіряли ухвалені рішення [3, с. 517].
Окрім норм звичаєвого, державного, адміністративного, кримінального та цивільного права Велика Яса містила положення про торгівлю, податки, повинності, релігію, а також закріплювала систему феодальної кочової ієрархії [3, с. 517]. У відповідності з «кримінальним статутом», усе населення зобов'язувалося служити державі, а кожен мав своє визначене місце у війську та податковій системі. Крім того окремі групи населення були звільнені від податкових повинностей (жерці, ремісники, лікарі, юристи) [2, c. 53].
Вказані вище правові джерела носили синкретичний характер, внаслідок чого правові норми не відокремлювалися від релігійно-моральних. Так, Велика Яса під острахом смертної кари забороняла монголам стрибати через стіл, посуд, багаття, купатися в проточній воді під час грози, прати одяг, вживати їжі більше своїх співтрапезників, справляти біологічні потреби в воду чи на попіл багаття, знаходитися поруч зі ставкою хана тощо [2, c. 53].
Згідно з Великою Ясою, цивільне право Золотої Орди містило норми спадкового й шлюбно-сімейного права. Зокрема, під час успадкуванні майна більша його частина діставалася старшому синові. Втім, молодшому синові, котрий після одруження залишався жити разом із батьками, відходила батьківська юрта, господарський реманент, домашня худоба. Згідно звичаєвих традицій, монгол мусив викупити свою дружину у її батьків. При цьому сума викупу була доволі значною, а тому потребувала тривалого часу для її накопичення. Тому дівчата виходили заміж у зрілому віці. Велика Яса дозволяла багатожонство й утримання наложниць. В разі смерті батька син розпоряджався долею його дружин, окрім власної матері. Тому він мав право одружитися з ними або видати заміж за інших чоловіків [2, c. 53].
Система злочинів включала в себе: релігійні, проти моралі й встановлених звичаїв (лжесвідчення, прелюбодіяння, содомський гріх, утиск церков і духовенства тощо.); антидержавні (порушення положень «кріпосного статуту», військової дисципліни, перетворення на раба вільного монгола); проти життя й свободи (вбивство, нанесення каліцтва, переховування чужого раба тощо).
В якості покарань застосовувалися смертна кара, а також ув'язнення, заслання, тортури, штрафи. Так, за вбивство мусульманина накладався штраф у розмірі 40 золотих монет, а вбивство китайця прирівнювалося вартості віслюка [2, c. 53]. За крадіжку коня злочинець мусив повернути його разом із додатком десяти таких самих коней. В разі втрати коня злодій мав розплатитися за нього своїми дітьми, а, якщо їх не було, його зарізали «як барана».
Після розпаду Монгольської імперії норми Великої Яси продовжували діяти серед тюркських і монгольських кочових племен. У частині монголів і татар вони були чинними до першої половини XIV ст. – до прийняття ісламу за хана Узбека, а в корінних монголів – до прийняття наприкінці XVI ст. буддизму [3, с. 518].
Література:
1. Лущай В. «Великий Джизак» – історична пам’ятка моногольського законодавства / Історія в школі. № 10, 2002. с. 1-8.
2. Тараненко М. Г., Тараненко М. М. Золота Орда та вплив на формування і розвиток Російської державності / Журнал східноєвропейського права. № 109, 2023. с. 48-59.
3. Юридична енциклопедія: В 6т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. Т. 6: Т-Я. Київ: «Укр. Енцикл.», 2004. 768 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
