Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 6 грудня 2017 року № 2227-VIII статтю 153 КК було викладено в іншій редакції, і до кримінального законодавства було введено поняття «сексуальне насильство», що визначено як «вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов’язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи». Різновидом такого насильства є сексуальне насильство над дітьми, тобто над особами, які не досягли віку вісімнадцяти років, відповідальність за що передбачена в якості кваліфікованих видів злочину у ч.ч. 3-6 ст. 153 КК. Разом з тим, внесені законодавчі зміни призвели до складнощів розмежування сексуального насильства над дітьми з іншими кримінально протиправними діяннями, насамперед розбещенням неповнолітніх, відповідальність за що передбачена ст. 156 КК.
У національному законодавстві поняття сексуального насильства, окрім ст. 153 КК, визначено у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 р. Під ним, зокрема, розуміється «форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності.
Що стосується розбещення неповнолітніх, то постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» № 5 від 20 травня 2008 року визначено, що розпусні дії, відповідальність за які передбачено ст. 156 КК, повинні мати сексуальний характер, і вони спрямовані на задоволення винною особою статевої пристрасті або на збудження у неповнолітньої особи статевого інстинкту. Вони можуть проявлятися у формі фізичних дій або інтелектуального розбещення. Під фізичними розпусними діями слід розуміти оголення статевих органів винної чи потерпілої особи, непристойні доторкання до статевих органів, які викликають статеві збудження, навчання статевим збоченням, імітація статевого акту, схиляння або примушування потерпілих до вчинення певних сексуальних дій між собою, вчинення статевих зносин, акту онанізму у присутності потерпілої особи тощо. Інтелектуальними розпусними діями є, зокрема, ознайомлення потерпілої особи із порнографічними зображеннями, відеофільмами, цинічні розмови з нею на сексуальні теми тощо.
Потерпілим від цього злочину виступає особа чоловічої або жіночої статі, яка не досягла 16-річного віку. Тобто, спостерігається певна невідповідність назви статті змісту диспозиції її ч. 1 ст. 156 (неповнолітньою визнається особа, яка не досягла 18-ти років). Слід відзначити, якщо дитина досягла віку 16-ти років, то вона набуває статусу носія статевої свободи, тобто, має право сама обирати собі сексуального партнера і способи сексуального спілкування з ним. В такому випадку ні про яке розбещення неповнолітніх, у контексті ст. 156 КК, мова йти не може. Розбещення малолітньої особи (особи, якій не виповнилось 14 років) має кваліфікуватись за ч. 2 ст. 156, а у випадку її фізичного розбещення – за умови, що скоєне не охоплюється диспозиціями інших статей.
Вивчення законодавчих та наукових джерел [1; 2; 3; 4] свідчить, що дії, пов’язані з фізичним розбещенням дітей, насамперед слід розглядати в контексті вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3, 4 ст. 153 КК України, а не ст. 156 КК України. На думку правників, основне розмежування фактично вчинюваних насильницьких дій сексуального характеру стосовно дітей можна провести за наявністю фізичного контакту між потерпілою особою та винним. Тобто, якщо з метою задоволення статевого потягу винний торкався тіла потерпілої особи, такі дії охоплюватимуться диспозицією ч. 3, 4 статті 153 КК України – сексуальне насильство, вчинене стосовно неповнолітньої особи. Якщо дії злочинця включали в себе демонстрацію власних статевих органів, здійснення акту онанізму чи споглядання тіла потерпілої особи не торкаючись його, то такі дії охоплюватимуться диспозицією ст. 156 КК України – розбещення особи, яка не досягла 16-річного віку.
Крім того, критерієм розмежування сексуального насильства щодо дітей та розбещення неповнолітніх може бути наявність або відсутність факту добровільної згоди з боку потерпілої особи на зазначені дотики. Якщо згода на непристойне торкання тіла була надана дитиною, то такі дії слід вважати розбещенням неповнолітніх і кваліфікувати за ст. 156 КК. А у разі, коли такі дотики здійснювались без добровільної згоди дитини, то таке діяння за своїм змістом є сексуальним насильством і підлягає кваліфікації за відповідною частиною ст. 153 КК. Проте вищенаведені положення можна застосовувати для кваліфікації дій сексуального характеру стосовно дітей віком від 14-ти до 16-ти років. Якщо ж дитина не досягла віку 14-ти років, то будь-які непристойні дотики до її тіла, незалежно від наявності факту добровільної згоди, слід розглядати як сексуальне насильство та кваліфікувати за ч. 4 ст. 153 КК, за відсутності ознак, передбачених у ч.ч. 5, 6 ст. 153 КК. Такий висновок випливає з диспозиції ч. 4 ст. 153 КК, відповідно до якої за даною нормою кваліфікуються дії, передбачені ч. 1 ст. 153 КК, вчинені щодо особи, яка не досягла 14-ти років, незалежно від її добровільної згоди.
Отже, сексуальне насильство, яке характеризується наявністю фізичного контакту між потерпілою малолітньою дитиною (до досягнення нею віку 14-ти років) та винним, слід розглядати в контексті вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 153 КК, незалежно від наявності добровільної згоди потерпілої (якщо немає ознак іншого злочину, приміром зґвалтування). Якщо згода на такі дії була надана дитиною віком від 14-ти до 16-ти років, то такі дії слід вважати розбещенням неповнолітніх і кваліфікувати за ст. 156 КК.
Література:
1. Нікітіна-Дудікова Г. Ю. Окремі питання кваліфікації злочинних дій у разі вчинення кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості дітей (на прикладі ст. 153, ст. 156 Кримінального кодексу України). Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2020, № 44. С. 139-142;
2. Дядічко В.І. Дискусійні аспекти регламентації поняття «сексуальне насильство» за кримінальним законодавством України. Юридичний науковий електронний журнал. 2023, № 4. С. 475-477;
3. Дядічко В.І. Окремі проблемні аспекти відмежування сексуального насильства над дітьми від розбещення неповнолітніх. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. Серія ПРАВО. 2023, випуск 76: ч. 2. С. 101-106;
4. Дудоров О.О., Хавронюк М.І. Відповідальність за домашнє насильство і насильство за ознакою статі (науково-практичний коментар новел Кримінального кодексу України) / за ред. М.І. Хавронюка. К.: Ваіте, 2019. 288 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
