Арбітраж є одним зі способів вирішення спорів, який сучасна правова доктрина відносить до категорії так званих механізмів альтернативного вирішення спорів.
Арбітраж є квазісудовим, змагальним процесом, подібним до класичного судового розгляду, однак на відміну від останнього забезпечується не системою державних судів, а інституціями заснованими, як правило, об’єднаннями суб’єктів приватного права (наприклад торгово-промисловими палатами), неурядовими організаціями, міжнародними організаціями тощо.
У міжнародно-правових приватних правовідносинах арбітраж уже тривалий час займає важливе місце у системі вирішення комерційних спорів. Протягом 20 століття було засновано цілу низку арбітражних інституцій, що мають екстериторіальну юрисдикцію та користуються беззаперечним авторитетом у всьому світі. Відповідно до результатів дослідження проведеного Queen Mary University of London у 2021 році [1] до п’ятірки найавторитетніших міжнародних комерційних арбітражних інституцій увійшли: ICC International Court of Arbitration (Париж), Singapore International Arbitration Centre (Сінгапур), Hong Kong International Arbitration Centre (Гонконг), The London Court of International Arbitration (Лондон), та CIETAC (Відень).
Особливе місце серед міжнародних арбітражних інституцій займає Центр арбітражу та медіації Всесвітньої організації інтелектуальної власності (Центр ВОІВ). Центр ВОІВ засновано 1994 році як неприбуткову організацію, чия діяльність заснована на принципах нейтральності та незалежності. Його ключова відмінність від інших міжнародних арбітражних інституцій – це його спеціалізація на розгляді спорів, що виникають із правовідносин пов’язаних з інтелектуальною власністю. На сьогодні Центр ВОІВ є найбільшим у світі провайдером послуг з альтернативного вирішення спорів у сфері інтелектуальної власності [2; c. 236].
Арбітражні процедури, що застосовується Центром ВОІВ, є універсальними можуть бути використані як у транскордонних спорах, так і в спорах між суб’єктами із однієї юрисдикції. При цьому Центром ВОІВ застосовується як звичайна, так і прискорена арбітражна процедура.
Порядок застосування звичайної арбітражної процедури визначається Правилами арбітражу ВОІВ [3]. Підставою для арбітражного розгляду спору є арбітражна угода між сторонами спору. Арбітражна угода може мати форму окремого договору між сторонами про передачу спору на розгляд арбітражу за правилами Центру ВОІВ або арбітражного застереження, інкорпорованого в інший договір між сторонами (стаття 1).
Для початку арбітражного розгляду спору сторона-заявник має звернутися до Центру і до сторони-відповідача із запитом на арбітраж (стаття 6), до якого додається копія арбітражної угоди. Відповідач, у свою чергу, має право подати відповідь на запит, в якій можуть міститися його контраргументи та інші зауваження (стаття 11).
Розгляд спору здійснюється Арбітражем (правил арбітражу оперують терміном «Tribunal» однак в українській мові ми використаємо термін Арбітраж через негативну конотацію терміну «трибунал»), який може бути одноосібним або складатися з декількох арбітрів. За загальним правилом кількість арбітрів визначається спільним рішенням сторін спору, а за відсутності такої призначається один арбітр або Арбітраж із трьох арбітрів на розсуд Центру (стаття 14). Сторони спору також можуть визначити процедуру призначення арбітра або Арбітражу (стаття 15). Призначення арбітрів Центром здійснюється у такому порядку: (а) Центр надсилає кожній стороні перелік кандидатів; (б) кожна сторона має визначити, яким кандидатам вона надає перевагу і в якій послідовності; (в) Центр на підставі отриманих відповідей від сторін призначає одноосібного арбітра або головуючого арбітра в Арбітражі, а інші два арбітри призначаються кожною із сторін спору (заявником і відповідачем) відповідно.
Коли склад Арбітражу сформовано, саме Арбітраж визначає подальший порядок розгляду спору та виступає основним суб’єктом, що керує процесом розгляду справи (стаття 37). Мовою арбітражної процедури є мова арбітражної угоди з урахуванням зауважень і побажань сторін (стаття 39). Для обґрунтування своєї правової позиції по справі заявник подає свій виклад обставин (Statement of Claim), до якого мають бути долучені всі необхідні докази, а відповідач – виклад заперечень (Statement of Defense) (статті 41, 42). Питання допустимості, належності і достатності доказів вирішуються Арбітражем. Арбітраж може також за власною волею або на запит сторони спору витребувати докази в іншої сторони (стаття 50), а також оглянути майно, техніку, вебсайт, продукт чи процес, якщо вважає це за потрібне (стаття 52). Арбітраж може проводити слухання по справі, якщо це необхідно для одержання показань свідків, експертів або для усного заслуховування аргументів. При цьому такі слухання можуть бути проведені як у режимі відеоконференції, так і за особистою присутності сторін за місцем проведення засідання Арбітражу (стаття 55).
Розглядаючи справу, оцінюючи факти та докази і приймаючи рішення у справі, Арбітраж застосовує матеріальне право, обране сторонами спору, а за відсутності такого вибору – право, яке Арбітраж вважає належним до застосуванням, ураховуючи існуючі звичаї ділового обороту (стаття 61). Арбітражне рішення приймається більшістю арбітрів, а в разі відсутності такої більшості, рішення головуючого арбітра має перевагу (стаття 63). Крім арбітражного рішення, Арбітраж може також запропонувати сторонам урегулювати їх спір шляхом укладення угоди з переданням справи для врегулювання спору медіатором або без такого (стаття 67 (1)).
Однією з переваг арбітражу порівняно із звичайним судовим розглядом є те, що арбітражне рішення, встановлені факти, заяви сторін, зроблені в ході арбітражної процедури, є конфіденційною інформацією і за загальним правилом не можуть бути розголошені сторонами, арбітрами або Центром ВОІВ третім особам (статті 75-78).
Процедура прискореного арбітражу істотно не відрізняється від звичайної арбітражної процедури. Основна відмінність, як випливає із назви, полягає у строках розгляду справи та в оптимізації певних процедур. Так, на відміну від звичайної арбітражної процедури, в рамках прискореного арбітражу для розгляду спору призначається лише одноосібний Арбітраж (стаття 14 (а) Правил прискореного арбітражу ВОІВ [4]). Що стосується строків, то, на відміну від звичайної арбітражної процедури, яка може тривати впродовж дев’яти місяців (стаття 65 Правил арбітражу ВОІВ [3]), при прискореному арбітражі розгляд справи має бути завершено не пізніше ніж через три місяці від моменту подання заперечень відповідача (або призначення арбітра). Остаточне арбітражне рішення має бути прийнято впродовж одного місяця після завершення провадження (стаття 58 Правил прискореного арбітражу ВОІВ [4]).
Рішення арбітражу Центру ВОІВ є обов’язковими для виконання на тих же засадах, що і рішення міжнародних комерційних арбітражів. Правовою основою, що забезпечує виконання арбітражних рішень, є Нью-Йоркська конвенція про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень, яка зобов’язує держави, що приєдналися до цієї конвенції, визнавати арбітражні рішення як обов’язкові і виконувати їх у відповідності з положеннями національного процесуального законодавства (стаття 3) [5]. Нью-Йоркська конвенція ратифікована у 172 країнах світу, до числа яких входить і Україна [6]. В Україні питання визнання і виконання арбітражних рішень врегульовано статтями 35 і 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та статтями 474 - 482 Цивільного процесуального кодексу України, тому арбітражні рішення Центру ВОІВ можуть бути визнані і виконані на підставі цих положень. Завдяки цьому, арбітражні процедури Центру ВОІВ є доступними і для суб’єктів правовідносин у сфері інтелектуальної власності в Україні.
У 2022 році в Україні створено Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій (УКРНОІВІ) який виконує функції Національного органу інтелектуальної власності (НОІВ) [7]. Примітно, що його створення відбулося у тому числі в рамках виконання Україною положень Меморандуму про взаємопорозуміння щодо альтернативного вирішення спорів у сфері інтелектуальної власності 28.09.2018 року [8].
Одним із пріоритетних напрямів діяльності НОІВ визначено сприяння розвитку в Україні застосування альтернативних способів вирішення спорів у сфері інтелектуальної власності [9]. В рамках цих зобов’язань при УКРНОІВІ уже створено центр медіації. Імовірно наступним великим кроком може стати його трансформація у центр арбітражу та медіації за прикладом ВОІВ або створення окремого центру арбітражу.
Тож досвід функціонування Центру ВОІВ може бути ефективно використаний при створенні центру арбітражу при УКРНОІВІ, що є частиною Національної стратегії розвитку сфери інтелектуальної власності.
Список використаної літератури:
1. 2021 International Arbitration Survey: Adapting Arbitration to a Changing World. URL: https://www.qmul.ac.uk/arbitration/research/2021-international-arbitration-survey/ (дата звернення 21.08.2024)
2. Ignacio de Castro, Heike Wollgast and Justine Ferland. Recent Trends in WIPO Arbitration and Mediation. The Guide To IР Arbitration (Second Edition). Law Business Research. 2022. P. 235-257.
3. WIPO Arbitration Rules, Schedule of Fees and Costs. July 2021. URL: https://www.wipo.int/export/sites/www/amc/en/docs/arbitration_rules_and_fees_2021.pdf (дата звернення 21.08.2024)
4. WIPO Expedited Arbitration Rules, Schedule of Fees and Costs. July 2021. URL: https://wipo.int/export/sites/www/amc/en/docs/expedited_arbitration_rules_and_fees_2021.pdf (дата звернення 23.08.2024)
5. Convention on the Recognition and Enforcement of Foreign Arbitral Awards (New York, 1958). URL: https://uncitral.un.org/sites/uncitral.un.org/files/media-documents/uncitral/en/new-york-convention-e.pdf (дата звернення 23.08.2024)
6. Status as at: 02-08-2024 03:15:36 EDT. Convention on the Recognition and Enforcement of Foreign Arbitral Awards. URL: https://treaties.un.org/Pages/ViewDetails.aspx?src=TREATY&mtdsg_no=XXII-1&chapter=22&clang=_en (дата звернення 23.08.2024)
7. Деякі питання Національного органу інтелектуальної власності: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.10.2022 № 943-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/943-2022-%D1%80#n7 (дата звернення 23.08.2024)
8. Меморандум про взаєморозуміння між Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та Всесвітньою організацією інтелектуальної власності щодо альтернативного вирішення спорів у сфері інтелектуальної власності, вчинени1 28 вересня 2018 року. URL: https://ukrpatent.org/atachs/mou-wipo-mwdt-adr-eng.pdf (дата звернення 23.08.2024)
9. Про УКРНОІВІ. URL: https://ukrpatent.org/uk/articles/UKRNOIVI-about (дата звернення 23.08.2024)
10. Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24 лютого 1994 року № 4002-XII. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 25. Ст. 380
11. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 №1618-IV. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 40-41, 42, ст.492
____________________
Науковий керівник: Цувіна Тетяна Андріївна, доктор юридичних наук, доцент, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
