:: LEX :: АРБІТРАЖ СПОРІВ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ЗА ПРАВИЛАМИ ЦЕНТРУ АРБІТРАЖУ ТА МЕДІАЦІЇ ВОІВ
UA  RU  EN
 
  Main page
  How to take part in a scientific conference?
  Calendar of conferences
  Editorial board. PA «Naukova Spilnota»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Archive

Actual researches of legal and historical science (Issue 68)

Date of conference

14 January 2025

Remaining time to start conference 19


  Scientific conferences
 

  Useful legal internet resources
 

 Useful references
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Counters


 References


 Our bottun
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

АРБІТРАЖ СПОРІВ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ЗА ПРАВИЛАМИ ЦЕНТРУ АРБІТРАЖУ ТА МЕДІАЦІЇ ВОІВ
 
27.08.2024 09:54
Author: Білоус Сергій Юрійович, аспірант кафедри цивільного судочинства, арбітражу і міжнародного приватного права, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
[Section 3. Civil and domestic law. Civil judicial law. Commercial law. Housing right. Obligation law. International private law. Labour law and public guarantee law]

Арбітраж є одним зі способів вирішення спорів, який сучасна правова доктрина відносить до категорії так званих механізмів альтернативного вирішення спорів. 

Арбітраж є квазісудовим, змагальним процесом, подібним до класичного судового розгляду, однак на відміну від останнього забезпечується не системою державних судів, а інституціями заснованими, як правило, об’єднаннями суб’єктів приватного права (наприклад торгово-промисловими палатами), неурядовими організаціями, міжнародними організаціями тощо. 

У міжнародно-правових приватних правовідносинах арбітраж уже тривалий час займає важливе місце у системі вирішення комерційних спорів. Протягом 20 століття було засновано цілу низку арбітражних інституцій, що мають екстериторіальну юрисдикцію та користуються беззаперечним авторитетом у всьому світі. Відповідно до результатів дослідження проведеного Queen Mary University of London у 2021 році [1] до п’ятірки найавторитетніших міжнародних комерційних арбітражних інституцій увійшли: ICC International Court of Arbitration (Париж), Singapore International Arbitration Centre (Сінгапур), Hong Kong International Arbitration Centre (Гонконг), The London Court of International Arbitration (Лондон), та CIETAC (Відень). 

Особливе місце серед міжнародних арбітражних інституцій займає Центр арбітражу та медіації Всесвітньої організації інтелектуальної власності (Центр ВОІВ). Центр ВОІВ засновано 1994 році як неприбуткову організацію, чия діяльність заснована на принципах нейтральності та незалежності. Його ключова відмінність від інших міжнародних арбітражних інституцій – це його спеціалізація на розгляді спорів, що виникають із правовідносин пов’язаних з інтелектуальною власністю. На сьогодні Центр ВОІВ є найбільшим у світі провайдером послуг з альтернативного вирішення спорів у сфері інтелектуальної власності [2; c. 236]. 

Арбітражні процедури, що застосовується Центром ВОІВ, є універсальними можуть бути використані як у транскордонних спорах, так і в спорах між суб’єктами із однієї юрисдикції. При цьому Центром ВОІВ застосовується як звичайна, так і прискорена арбітражна процедура.

Порядок застосування звичайної арбітражної процедури визначається Правилами арбітражу ВОІВ [3]. Підставою для арбітражного розгляду спору є арбітражна угода між сторонами спору. Арбітражна угода може мати форму окремого договору між сторонами про передачу спору на розгляд арбітражу за правилами Центру ВОІВ або арбітражного застереження, інкорпорованого в інший договір між сторонами (стаття 1). 

Для початку арбітражного розгляду спору сторона-заявник має звернутися до Центру і до сторони-відповідача із запитом на арбітраж (стаття 6), до якого додається копія арбітражної угоди. Відповідач, у свою чергу, має право подати відповідь на запит, в якій можуть міститися його контраргументи та інші зауваження (стаття 11).

Розгляд спору здійснюється Арбітражем (правил арбітражу оперують терміном «Tribunal» однак в українській мові ми використаємо термін Арбітраж через негативну конотацію терміну «трибунал»), який може бути одноосібним або складатися з декількох арбітрів. За загальним правилом кількість арбітрів визначається спільним рішенням сторін спору, а за відсутності такої призначається один арбітр або Арбітраж із трьох арбітрів на розсуд Центру (стаття 14).  Сторони спору також можуть визначити процедуру призначення арбітра або Арбітражу (стаття 15). Призначення арбітрів Центром здійснюється у такому порядку: (а) Центр надсилає кожній стороні перелік кандидатів; (б) кожна сторона має визначити, яким кандидатам вона надає перевагу і в якій послідовності; (в) Центр на підставі отриманих відповідей від сторін призначає одноосібного арбітра або головуючого арбітра в Арбітражі, а інші два арбітри призначаються кожною із сторін спору (заявником і відповідачем) відповідно.

Коли склад Арбітражу сформовано, саме Арбітраж визначає подальший порядок розгляду спору та виступає основним суб’єктом, що керує процесом розгляду справи (стаття 37). Мовою арбітражної процедури є мова арбітражної угоди з урахуванням зауважень і побажань сторін (стаття 39). Для обґрунтування своєї правової позиції по справі заявник подає свій виклад обставин (Statement of Claim), до якого мають бути долучені всі необхідні докази, а відповідач – виклад заперечень (Statement of Defense) (статті 41, 42). Питання допустимості, належності і достатності доказів вирішуються Арбітражем. Арбітраж може також за власною волею або на запит сторони спору витребувати докази в іншої сторони (стаття 50), а також оглянути майно, техніку, вебсайт, продукт чи процес, якщо вважає це за потрібне (стаття 52). Арбітраж може проводити слухання по справі, якщо це необхідно для одержання показань свідків, експертів або для усного заслуховування аргументів. При цьому такі слухання можуть бути проведені як у режимі відеоконференції, так і за особистою присутності сторін за місцем проведення засідання Арбітражу (стаття 55). 

Розглядаючи справу, оцінюючи факти та докази і приймаючи рішення у справі, Арбітраж застосовує матеріальне право, обране сторонами спору, а за відсутності такого вибору – право, яке Арбітраж вважає належним до застосуванням, ураховуючи існуючі звичаї ділового обороту (стаття 61). Арбітражне рішення приймається більшістю арбітрів, а в разі відсутності такої більшості, рішення головуючого арбітра має перевагу (стаття 63). Крім арбітражного рішення, Арбітраж може також запропонувати сторонам урегулювати їх спір шляхом укладення угоди з переданням справи для врегулювання спору медіатором або без такого (стаття 67 (1)). 

Однією з переваг арбітражу порівняно із звичайним судовим розглядом є те, що арбітражне рішення, встановлені факти, заяви сторін, зроблені в ході арбітражної процедури, є конфіденційною інформацією і за загальним правилом не можуть бути розголошені сторонами, арбітрами або Центром ВОІВ третім особам (статті 75-78).

Процедура прискореного арбітражу істотно не відрізняється від звичайної арбітражної процедури. Основна відмінність, як випливає із назви, полягає у строках розгляду справи та в оптимізації певних процедур. Так, на відміну від звичайної арбітражної процедури, в рамках прискореного арбітражу для розгляду спору призначається лише одноосібний Арбітраж (стаття 14 (а) Правил прискореного арбітражу ВОІВ [4]). Що стосується строків, то, на відміну від звичайної арбітражної процедури, яка може тривати впродовж дев’яти місяців (стаття 65 Правил арбітражу ВОІВ [3]), при прискореному арбітражі розгляд справи має бути завершено не пізніше ніж через три місяці від моменту подання заперечень відповідача (або призначення арбітра). Остаточне арбітражне рішення має бути прийнято впродовж одного місяця після завершення провадження (стаття 58 Правил прискореного арбітражу ВОІВ [4]).

Рішення арбітражу Центру ВОІВ є обов’язковими для виконання на тих же засадах, що і рішення міжнародних комерційних арбітражів. Правовою основою, що забезпечує виконання арбітражних рішень, є Нью-Йоркська конвенція про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень, яка зобов’язує держави, що приєдналися до цієї конвенції, визнавати арбітражні рішення як обов’язкові і виконувати їх у відповідності з положеннями національного процесуального законодавства (стаття 3) [5]. Нью-Йоркська конвенція ратифікована у 172 країнах світу, до числа яких входить і Україна [6]. В Україні питання визнання і виконання арбітражних рішень врегульовано статтями 35 і 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та статтями 474 - 482 Цивільного процесуального кодексу України, тому арбітражні рішення Центру ВОІВ можуть бути визнані і виконані на підставі цих положень. Завдяки цьому, арбітражні процедури Центру ВОІВ є доступними і для суб’єктів правовідносин у сфері інтелектуальної власності в Україні.

У 2022 році в Україні створено Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій (УКРНОІВІ) який виконує функції Національного органу інтелектуальної власності (НОІВ) [7]. Примітно, що його створення відбулося у тому числі в рамках виконання Україною положень Меморандуму про взаємопорозуміння щодо альтернативного вирішення спорів у сфері інтелектуальної власності 28.09.2018 року [8].

Одним із пріоритетних напрямів діяльності НОІВ визначено сприяння розвитку в Україні застосування альтернативних способів вирішення спорів у сфері інтелектуальної власності [9]. В рамках цих зобов’язань при УКРНОІВІ уже створено центр медіації. Імовірно наступним великим кроком може стати його трансформація у центр арбітражу та медіації за прикладом ВОІВ або створення окремого центру арбітражу.

Тож досвід функціонування Центру ВОІВ може бути ефективно використаний при створенні центру арбітражу при УКРНОІВІ, що є частиною Національної стратегії розвитку сфери інтелектуальної власності.

Список використаної літератури:

1. 2021 International Arbitration Survey: Adapting Arbitration to a Changing World. URL: https://www.qmul.ac.uk/arbitration/research/2021-international-arbitration-survey/ (дата звернення 21.08.2024)    

2. Ignacio de Castro, Heike Wollgast and Justine Ferland. Recent Trends in WIPO Arbitration and Mediation. The Guide To IР Arbitration (Second Edition). Law Business Research. 2022. P. 235-257.

3. WIPO Arbitration Rules, Schedule of Fees and Costs. July 2021. URL: https://www.wipo.int/export/sites/www/amc/en/docs/arbitration_rules_and_fees_2021.pdf (дата звернення 21.08.2024) 

4. WIPO Expedited Arbitration Rules, Schedule of Fees and Costs. July 2021. URL: https://wipo.int/export/sites/www/amc/en/docs/expedited_arbitration_rules_and_fees_2021.pdf (дата звернення 23.08.2024) 

5. Convention on the Recognition and Enforcement of Foreign Arbitral Awards (New York, 1958). URL: https://uncitral.un.org/sites/uncitral.un.org/files/media-documents/uncitral/en/new-york-convention-e.pdf (дата звернення 23.08.2024)

6. Status as at: 02-08-2024 03:15:36 EDT. Convention on the Recognition and Enforcement of Foreign Arbitral Awards. URL: https://treaties.un.org/Pages/ViewDetails.aspx?src=TREATY&mtdsg_no=XXII-1&chapter=22&clang=_en (дата звернення 23.08.2024)    

7. Деякі питання Національного органу інтелектуальної власності: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.10.2022 № 943-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/943-2022-%D1%80#n7 (дата звернення 23.08.2024)

8. Меморандум про взаєморозуміння між Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та Всесвітньою організацією інтелектуальної власності щодо альтернативного вирішення спорів у сфері інтелектуальної власності, вчинени1 28 вересня 2018 року. URL: https://ukrpatent.org/atachs/mou-wipo-mwdt-adr-eng.pdf (дата звернення 23.08.2024)

9. Про УКРНОІВІ. URL: https://ukrpatent.org/uk/articles/UKRNOIVI-about (дата звернення 23.08.2024)

10. Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24 лютого 1994 року № 4002-XII. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 25. Ст. 380

11.  Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 №1618-IV. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 40-41, 42, ст.492

____________________ 

Науковий керівник: Цувіна Тетяна Андріївна, доктор юридичних наук, доцент, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ МЕТОДОЛОГІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ ЗА ДІЇ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ ТА ДІЇ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ, ЩО НАЛЕЖАТЬ ДЕРЖАВІ
22.08.2024 16:18
ВПЛИВ СТРОКІВ, ВИЗНАЧЕНИХ НОРМАМИ МАТЕРІАЛЬНОГО ПРАВА НА ВИРІШЕННЯ ЗЕМЕЛЬНО-МАЙНОВИХ СПОРІВ: ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОЗАСТОСОВЧОЇ ПРАКТИКИ
17.08.2024 09:22
СТАТУСНІ ПІДСТАВИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ І ЧЛЕНІВ ЇХ СІМЕЙ
13.09.2024 18:33
ЗНАЧЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ
13.09.2024 18:29
ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ЖИТЛОВО-ПОБУТОВОГО НАПРЯМУ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ СУДДІВ В УКРАЇНІ
13.09.2024 18:24
ПОНЯТТЯ ТА ПРАВОВА ПРИРОДА НАУКОВОГО ЦИТУВАННЯ (ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ)
12.09.2024 14:07
СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ ТА РЕПУТАЦІЯ: ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ОСОБИСТОСТІ В ЦИФРОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ
11.09.2024 17:22




© 2006-2024 All Rights Reserved At use of data from the site, the reference to the www.lex-line.com.ua is obligatory!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше