Проблематика забезпечення соціальної безпеки суддів в Україні тривалий час розглядається вітчизняними ученими [див., напр.: 1-5] в якості актуальної наукової та практичної проблеми. При цьому по сьогодні слід констатувати, що в значній мірі соціальні ризики в роботі судді обумовлюються неналежним нормативно-правовим й інституційним забезпеченням базового рівня соціальної безпеки суддів і членів їх сімей. При цьому особливим прикладом цьому є ускладнена реалізація суддями їх права на гідне житло, від достатньої реалізації якого в значній мірі залежить рівень соціальної безпеки суддів та членів їх сімей.
Осмислюючи означену проблему слід звернути увагу на зміст ст. 138 , яка пов’язана із відображенням житлово-побутового напряму соціального захисту суддів. У відповідній статті Закону зазначається, що після призначення на посаду суддя, котрий потребує покращення житлових умов, має забезпечуватись службовим житлом за місцем знаходження суду. Обов’язок задоволення права на належне службове житло покладається на органи місцевого самоврядування, що діють у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, до розроблення та набуття чинності іншим порядком забезпечення службовим житлом. При цьому важливо зазначити, що в Законі відсутня визначення поняття особи, котра «потребує поліпшення житлових умов». Відповідна обставина створює проблеми, оскільки судді, виконуючи значну частину своїх обов'язків удома, мають особливі вимоги до житла. У цьому контексті слід зауважити, що критерії «потреби» для суддів відрізняються від аналогічних критеріїв для інших професійних публічних службовців. Зокрема, на практиці можемо переконатись, що судді повинні (за потреби) забезпечуватися житлом, в якому буде передбачено окрему кімнату для роботи, що дозволяє їм якісно виконувати свої обов'язки.
Також проблематичним є й те, що в нормі Закону, що розглядається, не враховано необхідність створення спеціального порядку забезпечення службовим житлом суддів, що належною мірою враховує принцип незалежності суду, самостійності суддів та їх соціальної безпеки крізь призму процедури забезпечення суддів гідним житлом. Забезпечення суддів гідним службовим житлом сприяє зміцненню авторитету судової системи та підвищенню її незалежності. Таким чином, запровадження спеціального порядку забезпечення службовим житлом, що враховує ці аспекти, є важливим кроком на шляху до покращення умов праці суддів та посилення незалежності судової влади.
Серйозну проблему також складає залежність житлово-побутового аспекту соціального захисту суддів від органів місцевого самоврядування. Житлово-побутова підтримка є важливим елементом, що сприяє соціально-економічній стабільності та незалежності суддів, проте така залежність породжує низку проблем, які можуть негативно позначитися на ефективності реалізації цієї норми та на рівні соціальної безпеки суддів загалом.
Насамперед, варто зазначити, що ресурси та бюджетні можливості регіонів та населених пунктів України цілком очевидно можуть значно відрізнятися. У деяких регіонах є достатньо житлового фонду, і вони можуть запропонувати гідне житло для суддів, тоді як інші регіони можуть відчувати дефіцит відповідних ресурсів. Органи місцевого самоврядування також можуть мати різні пріоритети та підходи до розподілу ресурсів: в одних населених пунктах забезпечення житлом суддів може бути пріоритетом, в інших – акцент може робитись на інших соціальних програмах. Вказані обставини можуть створювати ризик нерівномірного забезпечення житлом, що може спричинити нерівні умови для суддів у різних регіонах держави. Судді у більш економічно благополучних регіонах можуть отримувати краще житло та умови життя, ніж їхні колеги у областях з меншим економічним потенціалом, що може спричинити почуття несправедливості та демотивувати деяких суддів.
Друга важлива проблема пов'язана із соціальною та правовою вразливістю суддів у питаннях житлового забезпечення. Залежність суддів від рішень місцевих чиновників може негативно позначитися на їх соціальній стабільності з огляду на важливість належного житла для людини та її сім'ї. У контексті правової вразливості слід зазначити, що залежність суддів від місцевих органів у реалізації права на службове житло може призвести до неприпустимого тиску чи впливу з боку посадових осіб органів місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування можуть намагатися використати свій вплив на житлові умови суддів у своїх інтересах, що призведе до конфлікту інтересів та порушення принципу незалежності судової влади, тим самим підвищуючи соціальну вразливість суддів.
Підводячи підсумок, важливо зазначити, що забезпечення соціального захисту суддів, включаючи їх житлові умови, повинно бути організоване і забезпечене таким чином, щоб мінімізувати вплив місцевих органів влади на соціальні та правові аспекти життя суддів. Вказане є необхідним для забезпечення рівних умов для всіх представників судової системи та підтримання їхньої незалежності. В зв'язку з цим виникає потреба викласти статтю 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у новій редакції. Насамперед цю норму Закону слід доповнити положенням, яке надає кожному судді, призначеному на посаду, право на поліпшення житлових умов (за потреби) з моменту його призначення. Це право має бути своєчасно та належним чином забезпечене в місці розташування суду. Також необхідно передбачити, що ухилення органів місцевого самоврядування від сумлінного виконання цього обов'язку слід розглядати як дії, що підривають незалежність суду та самостійність суддів, що є неприпустимим в правовій державі, в якій культивується відповідальна демократія, й є підставою для притягнення порушників до юридичної відповідальності. Крім того, у статті варто встановити правило, згідно з яким службове житло для суддів повинно передбачати окрему кімнату для виконання суддівських обов'язків вдома для тих, хто проживає з сім'єю. Також необхідно законодавчо визнати право суддів на пільгові кредити для придбання житла та земельної ділянки з метою будівництва власного будинку.
Список використаних джерел:
1. Грибан І. О. Правове регулювання оплати праці суддів в умовах євроінтеграції України: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05. Київ, 2018. 202 с.
2. Іншин М. І. Забезпечення соціальних прав суддів як передумова їх соціальної безпеки. Юридична наука. 2020. № 2 (104). С. 535-543. doi:10.32844/2222-5374-2020-104-2.60.
3. Ковалюмнус Е. Л. Правовий механізм захисту трудових та соціальних прав суддів в Україні: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05. Київ, 2021. 246 с.
4. Костенко В. Г. Поняття соціального забезпечення суддів. Соціальне право. 2020. № 1. С. 165-169.
5. Оганісян Ц. В. Захист прав у сфері соціального забезпечення суддів: огляд судової практики. Київський часопис права. 2021. № 4. С. 115-120.
|