Нормативно-правове забезпечення соціальної безпеки сучасної держави є надзвичайно важливим елементом правового механізму забезпечення соціальної безпеки сучасної України, що є особливою юридичною конструкцією, яка узгоджена із засадничими ідеями права та об’єктивується у комплексі: по-перше, напрямів, передбачених чинним законодавством формах, способах і засобах забезпечення соціальної безпеки населення країни; по-друге, процесів (відносин), в яких суб’єкти забезпечення соціальної безпеки держави можуть планувати, створювати, охороняти, а також захищати умови, за яких в державі усуваються ті чи інші соціальні ризики. Відтак, можемо дійти думки, що нормативно-правове забезпечення соціальної безпеки у державі є особливою гарантією соціальної безпеки сучасної України, що є цілком закономірним, приймаючи до уваги призначення та властивості нормотворчої діяльності та потребу соціальної сфери в упорядкування таким чином, щоби в цій сфері констатувався правопорядок.
Примітним є те, що на окреслену нами обставину на дисертаційному рівні вже звертала увагу й українська учена О. А. Дяченко, а саме в процесі дослідження нормативно-правової основи реалізації прав осіб з інвалідністю у сфері праці та зайнятості. Відтак, враховуючи її прогресивні концептуальні зауваження з цього приводу [1, с. 100-101] зазначимо, що в контексті соціальної безпеки сучасної України належне формування нормативно-правової основи соціальної безпеки держави обумовлює створення правового режиму, в межах яких суб’єкти соціального права України, на яких поширюється дія цього соціально-правового режиму, зобов’язуються діяти певним чином та вчиняти дії (бездіяльність), які нормотворцем забороняються [2, с. 294]. Таким чином, встановлення певних нормативних правил і стандартів в сфері соціальної безпеки створює нормативним чином врегульовану базу правил і стандартів, аналізуючи які: по-перше,
1) особи, які опинилися у складних життєвих обставинах або ж можуть потрапити в такі ситуації, матимуть можливість завдяки самостійним зусиллям чи за допомогою правових фахівців повністю усвідомити: а) різноманіття способів і методів реалізації своїх соціальних прав (особливо права на соціальну безпеку), які вони можуть застосовувати постійно або в певних обставинах; б) перелік дій чи бездіяльності, яких слід уникати, щоб не втратити можливість своєчасно скористатися своїми соціальними правами;
2) суб’єкти, котрі обтяжені обов’язком здійснювати дії та приймати рішення для забезпечення соціальної безпеки держави, матимуть чітке уявлення про весь спектр можливих варіантів дій і рішень щодо реалізації соціальних прав осіб. Також у результаті належного нормативно-правового забезпечення ці суб’єкти можуть розуміти достатні підстави та умови [2, с. 294], за яких вони матимуть законну основу для: а) відмови в наданні соціальної допомоги, послуг або пільг, відповідно до вимог принципу адресності; б) здійснення дій, що можуть бути розцінені як позитивна дискримінація у соціальній сфері, з метою досягнення справедливості та рівності;
3) особи, котрі перебувають у складних життєвих обставинах, їхні представники, громадські організації та інші зацікавлені сторони зможуть об'єктивно оцінювати дії (чи бездіяльність) та рішення суб'єктів, відповідальних за забезпечення соціальної безпеки держави. За таких обставин вони також зможуть виявляти ознаки порушення норм соціального законодавства України, що може слугувати підставою для юридичної відповідальності (вказане означає, що існує нормативна основа для притягнення порушників до юридичної відповідальності за наявності відповідних фактичних підстав для притягнення суб’єкта до відповідальності).
Отже, підводячи підсумок викладеному, слід наголосити на тому, що аналіз соціально-правової значимості нормативно-правового забезпечення соціальної безпеки сучасної держави демонструє його критичне значення для стабільного функціонування суспільства та держави (як у соціальній, так і в інших сферах). Результатом діяльності із нормативно-правового забезпечення соціальної безпеки держави є нормативно-правова база забезпечення соціальної безпеки, яка виконує важливу функцію правового регулювання соціальних відносин, сприяючи зниженню рівня соціальної напруги та забезпечуючи передбачуваність і стабільність суспільних відносин і різноманітних процесів, які спостерігаються в суспільстві та державі. Це можна пояснити тим, що нормативно-правова складова механізму забезпечення соціальної безпеки в сучасній Україні охоплює кілька ключових аспектів. По-перше, вона стосується планування, організації та реалізації соціальної політики держави, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій. По-друге, нормативно-правове забезпечення соціальної безпеки держави встановлює стандарти соціального захисту для соціально вразливих верств населення, що зобов'язує певне коло суб'єктів діяти відповідно до визначених принципів, правил і норм, забезпечуючи таким чином соціальну безпеку в умовах дотримання юридичної визначеності та сприяючи людиноцентричному правопорядку. По-третє, нормативно-правове забезпечення соціальної безпеки держави передбачає створення та визначення статусу суб'єктів, відповідальних за забезпечення соціальної безпеки держави, а також контроль і нагляд за їхньою діяльністю.
Список використаних джерел:
1. Дяченко О. А. Особливості реалізації прав осіб з інвалідністю у сфері трудових відносин: дис. … д-ра філос.: 081. Київ, 2023. 249 с.
2. Бєлоусов В. Д. Особливості нормативного забезпечення соціальної безпеки сучасної держави. Аналітично-порівняльне правознавство. 2024. № 1. С. 293-297. doi:10.24144/2788-6018.2024.01.51.
|