На третьому році російсько-української війни все частіше трапляються випадки, коли дії з популяризації, пропаганди держави-агресора та її органів влади, їх представників, інші дії, спрямовані на створення позитивного образу держави-агресора, виправдовування і визнання правомірною окупації території України вчиняють особи громадяни України. Подив викликає не лише те, що зазначена риторика звучить від громадян України, які майже щодня чують сигнал «повітряна тривога», але і те, що деякі з них відзначені державними нагородами України за видатні заслуги у розвитку економіки, науки, культури, соціальної сфери, захисті Вітчизни, охороні конституційних прав і свобод людини, державному будівництві та громадській діяльності, за інші заслуги перед Україною. При цьому, останні зберігаючи за собою можливість користуватися відповідними правами і пільгами, передбаченими для нагороджених осіб.
У цьому контексті слушним та актуальним виглядає запропонований Президентом України законопроект № 11410 від 16.07.2024 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо позбавлення державних нагород за популяризацію або пропаганду держави-агресора чи вчинення інших протиправних дій проти України» [1].
Так, відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про державні нагороду України» позбавлення державних нагород може бути проведено Президентом України лише у разі засудження нагородженого за тяжкий злочин за поданням суду у випадках, передбачених законом.
Проте, положеннями Кримінального кодексу України (стаття 51) не передбачає такого виду покарання, як позбавлення державної нагороди України.
Разом із тим, низка законодавчих актів України, якими для осіб, нагороджених державними нагородами України, встановлені права та пільги, не містять положень щодо можливості їх скасування у випадку позбавлення особи державної нагороди України.
Не зважаючи на критичний суспільний запит та уцілому актуальність зазначеного законопроекту, деякі положення потребують уточнення та правок.
Так, наприклад, норми запропонованої законопроєктом нової Глави 61 Кримінально-виконавчого кодексу України (надалі – КВК України) «Виконання покарання у виді позбавлення державної нагороди України» логічно узгоджуються зі зміненими і доповненими нормами Кримінального кодексу України (статті 51, 52, 54-1 тощо), мають підпорядкований кримінально-виконавчий характер та необхідні до впровадження.
Пропозиції щодо удосконалення правового регулювання виконання покарання у виді позбавлення державної нагороди України: з метою забезпечення ефективного та своєчасного виконання цього виду покарання у запропонованій законопроєктом ч. 1 ст. 291 КВК України бажано встановити розумний і достатній процесуальний строк (10-14 днів), протягом якого суд, який постановив вирок про позбавлення засудженого державної нагороди України, після набрання ним законної сили направляє копію вироку Президентові України та Міністерству юстиції України.
Не меншої уваги заслуговує законопроект № 11535 від 30.08.2024 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та Кримінально-виконавчого кодексу України щодо позбавлення статусу ветерана війни» [2]. Зазначеним законопроектом законотворець ставить за мету введення у правове поле України чітких норм, які б регулювали можливість позбавлення статусу ветеранів війни, як видів кримінального покарання.
Так, законопроектом запропоновано внести зміни до ст. 51 Кримінального кодексу України доповнивши її пунктом 21 відповідно до якого стане можливим позбавити статусу ветерана війни.
Проте, відповідно до ст. 50 Кримінального кодексу України метою покарання є кара, а також виправлення засуджених і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ними, так і іншими особами. Водночас у тексті Пояснювальної записки до законопроєкту зазначається, що позбавлення статусу та скасування пільг має стати тим важелем, який дозволить відновити справедливість і захистити суспільство від тих, хто не виправдав довіру надану державою (стор. 1 Пояснювальної записки). Отже, з наведеного вбачається, що автори такої законодавчої ініціативи безпосередньою метою означеного виду покарання вбачають кару («відновлення справедливості») та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими («захистити суспільство від тих, хто не виправдав довіру надану державою»). Однак, не видається зрозумілим, яким чином такий захід примусу буде впливати на виправлення засудженого.
Маємо визнати, що вирішення питань виконання вказаних додаткових покарань назріло і буде залишатись актуальним довгий час. Це питання потребує закріплення в Кримінально-виконавчого кодексі України. Але, положення таких важливих законодавчих ініціатив потребують швидкого доопрацювання з метою ефективної реалізації та інтеграції у вітчизняне правове поле.
Список використаних джерел:
1. Проект Закону України «Про внесення змін Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо позбавлення держаних нагород за популяризацію або пропаганду держави-агресора чи вчинення інших протиправних дій проти України» (№ 11410 від 16 липня 2024 р.). Картка законопроєкту. URL: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/44569.
2. Проект Закону України «Про внесення змін Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та Кримінально-виконавчого кодексу України щодо позбавлення статусу ветерана війни» (№ 11535 від 30 серпня 2024 р.). Картка законопроєкту. URL: https://itd.rada.gov.ua/BILLINFO/Bills/Card/44797.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
