Задекларований шлях України до членства в ЄС вимагає перегляду реалізації державного управління в різних сферах суспільного буття з акцентом на уніфікацію окремих процедур із практикою ЄС. Сфера науки є тим особливим сегментом державно-управлінського впливу, який потребує найбільшого рівня стимулювання та фінансування з боку держави за умови її бажання бути конкурентною в цій сфері в глобальному вимірі. Саме тому важливо дослідити досвід найбільш прогресивних країн-членів ЄС в частині реалізації контрольної функції в сфері науки.
Одна з найбільш цікавих та близьких для України є модель державного управління в сфері науки у Франції, де провідним органом в реалізації державної політики виступає Національний центр наукових досліджень (далі – CNRS). CNRS є недержавною установою, яка реалізує державну політику в сфері науки та в цій частині є підзвітною Міністерству вищої освіти та наукових досліджень. CNRS перебуває під адміністративним наглядом Міністерства вищої освіти і наукових досліджень і така форма взаємодії є унікальною та надзвичайно дієвою за наступних підстав [1-4]:
по-перше, очільником CNRS є представник наукової спільноти, який призначається Радою Міністрів за поданням Міністра вищої освіти та наукових досліджень. При цьому, йому підпорядковуються одночасно і державні управлінці, що реалізують низку завдань із організаційно-правового, матеріально-технічного та інформаційно-аналітичного забезпечення CNRS; а також і науковці, які входять до відповідних наукових рад за кожним із перспективних науково-технічних напрямків;
по-друге, адміністративний персонал лише перевіряє, а не формує кошторис витрат на відповідні наукові дослідження чи фінансування окремих наукових програм, установ тощо;
по-третє, у випадку, якщо науково-технічна діяльність фінансується за рахунок приватного сектору, то адміністративний апарат CNRS перевіряє такі дослідження на предмет їх цінності для держави в цілому, і у випадку визначення їх стратегічної чи пріоритетної значимості таке фінансування заміщується на державне, а право власності на відповідні наукові результати набуває держава через пряме оформлення патентів.
Таким чином, управління в сфері науки у Франції відбувається шляхом поєднання власне наукового середовища із фахівцями в сфері публічного управління. В контексті проведення контрольних заходів такий синтез дає чітке розуміння самого змісту та цінності конкретних видів та напрямків наукової діяльності та створює відповідне базове підґрунтя для економічної оцінки результативності, а також доцільності державних витрат в тому обсязі, якому вони були здійснені. Такий досвід для України є цікавим та доцільним для імплементації особливо в частині здійснення власне контрольно-наглядової діяльності на предмет оцінки раціональності витрат та перспективності самих напрямків наукових досліджень.
Доволі великий інтерес представляє і досвід Фінляндії де управління в сфері науки здійснюється за функціональним підходом. Провідною інституцією є Рада з науково-технологічної політики, яка відповідає за стимулювання економічного поступу через впровадження новітніх розробок у промисловість та інші галузі. Національний фонд із питань досліджень і розвитку є незалежною державною інституцією та здійснює інвестування у прогресивні науково-технологічні проекти [1]. Національний фонд із питань досліджень і розвитку підпорядковується безпосередньо Президенту Фінляндії, хоча і звітує перед Парламентом; Рада з науково-технологічної політики – Уряду [5]. Але слід зазначити, що обидві інституції здійснюють контроль лише щодо обсягу та напрямків фінансування державних наукових досліджень. Натомість, основний тягар відповідальності за реалізацію контрольно-наглядових функцій держави в сфері науки покладається на Агентство з фінансування технологій та інновацій (далі – Tekes), яке є фактичним розпорядником державних коштів та контролером напрямків і повноти їх використання. Tekes входить до складу Міністерства зайнятості та економіки Фінляндії, і функціонує лише як фінансова агенція, а тому залучається для перетворення ідей на дослідницькій стадії в життєздатний бізнес і може поєднувати пряме безумовне фінансування з гарантованими Tekes позиками за умови економічної доцільності остаточних результатів наукових досліджень. Тобто Tekes це інституція яка здійснює адміністрування фінансових ресурсів на потреби фінансування державних досліджень у формі державного замовлення, а також приватно-державних досліджень у формі державно-приватного партнерства.
Відповідним чином реалізується і контроль за цими процесами, оскільки від ефективності використання державних ресурсів на фінансування наукових досліджень напряму залежить подальша доля конкретних управлінців. Іншими словами, держава створила унікальний механізм перетворивши абсолютно приватну модель компанії з управління активами на державну фінансову агенцію, яка розпоряджається державними ресурсами у спосіб визначений на законодавчому рівні. Ця модель є втіленням аутсорсингу у сфері фінансового управління та інвестування, де делегування стосується виключно способу та методів управління, в тому числі і вибору напрямків інвестування державних коштів.
Унікальним в частині реалізації контрольно-наглядової діяльності в сфері науки є досвід Швеції. Основний акцент тут розміщено не в площині фінансування наукових досліджень, чим напряму займається система державних аудиторських та контрольно-ревізійних органів, при чому як на рівні національних, так і на рівні регіональних, та навіть за окремої участі агенцій, що фінансуються напряму за рахунок Наукового королівського товариства. Але державний контроль в сфері науки у Швеції, що реалізується Шведською дослідницькою радою (Vetenskapsrådet), яка є державною агенцією під керівництвом Міністерства освіти та досліджень, передбачає два основні напрямки: контроль за впровадженням результатів наукових досліджень, які фінансуються за рахунок державних коштів в суспільний побут та соціально-економічну сферу; контроль за етичною складовою наукових досліджень та результатів і обмеження щодо поширення таких результатів в приватному секторі.
Мова йде про те, що Шведська дослідницька рада (Vetenskapsrådet) є органом нагляду за використанням результатів наукових досліджень. Частково ця практика повторює практику США (в контексті недопущення поширення тих технологій, які представляють стратегічну цінність для держави); частково – практику Фінляндії в контексті суспільного призначення результатів наукових досліджень.
Шведська модель держаного управління в сфері науки в цілому, має надзвичайну суспільну орієнтацію, а тому в усіх сферах публічного адміністрування головним завданням є спрощений доступ всіх без виключення верств суспільства до технологій та інновацій. Тобто основна діяльність контролюючих структур, а вони представлені головним чином Шведською дослідницькою радою та її внутрішніми управліннями, при чому деякі з них, наприклад внутрішнього аудиту – формується напряму Міністерством освіти та досліджень, а звітує перед Парламентом та Урядом. Така адаптивна система є надзвичайно ефективною в контексті нестійкого середовища, яким є наукова сфера, швидкої зміни актуальних напрямків наукових досліджень та утилітарності отримуваних результатів.
Таким чином, для України доцільним передбачається імплементація досвіду Франції в частині поєднання в органах контролю в сфері науки фахівців власне з державного управління в означеній сфері, самих науковців та професійних аудиторів з метою більш глибокого та всеохоплюючого аналізу державних витрат з урахуванням розуміння реальних потреб та трендів розвитку науки. Досвід Фінляндії важливий з точку зору потреб інституційної трансформації системи контролю в сфері науки в Україні. Створення інституції схожої до Tekes суттєво підвищить утилітарність контрольної функції, ефективність та релевантність використання державних ресурсів на фінансування наукової сфер, рівень капіталізації результатів наукових досліджень. Адаптивність Шведської моделі реалізації контрольно-наглядової діяльності драв в сфері науки на разі є лише одним із орієнтирів подальших змін у вітчизняній системі державного управління в сфері науки, оскільки потребує впровадження надзвичайно великої кількості змін, які щоправда є потрібними та мають бути реалізовані а шляху д інтеграції в ЄС.
Література:
1. Кропивницький Р. Зарубіжний досвід державного регулювання науковою діяльністю. Науковий вісник: Державне управління. 2010. № 4 (6). С. 143-159.
2. Мельничук О. В. Державне регулювання наукової діяльності: зарубіжний досвід та можливості для України. Публічне управління і адміністрування в Україні. 2021. № 24. С. 25-30.
3. CNRS governing bodies. URL: https://www.cnrs.fr/en/le-cnrs/organisation (date of access: 22.11.2024).
4. Innovation and R&D Incentives in Finland. URL: https://scandicorp.com/innovation-and-rd-incentives-in-finland/ (date of access: 22.11.2024).
5. Organisational chart. URL: https://www.vr.se/english/about-us/organisation.html (date of access: 22.11.2024).
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
