В умовах глобальної диджиталізації та стрімкого розвитку цифрових технологій виникає нагальна потреба у науковому дослідженні такого способу доказування як електронні докази. Через таку новітність електронних доказів як окремого засобу доказування існують проблеми в теорії та практиці їхнього застосування. Так, виділяють невизначеність та недовершеність чинного правового регулювання, складність розмежування з іншими засобами доказування через тривале сприятливе правове регулювання в минулому, суперечливість судової практики [1]. Відповідно до частини першої статті 100 Цивільного процесуального кодексу (далі – ЦПК України) електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам’яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) [2]. Відповідно до ЦПК України, критеріями оцінки доказів є належність (ст. 77 ЦПК України), допустимість (ст. 78 ЦПК України), достовірність (ст. 79 ЦПК України) та достатність (ст. 80 ЦПК України). Допустимість доказів регламентована ст. 78 ЦПК України. Ст. 78 ЦПК України дозволяє визначити недопустимими докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом [2]. Якщо звернутися до судової практики реалізації принципу допустимості то Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року визнав недопустимими доказами скріншоти з соцмереж, оскільки суд визнав неможливим з’ясувати, чи належать такі сторінки конкретній особі [3]. Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Якщо надана інформація суперечить інформації, встановленій судом на основі інших доказів чи просто наявних обставин та фактів у справі, то такий доказ може бути визнано недостовірним. Так у Рішенні Приморського районного суду міста Одеси у справі № 522/6197/17 від 27.05.2019 суд не прийняв до уваги надані позивачем електроні докази, оскільки не було подано оригінали фотокарток при заявленому відповідачами сумніві, а надані копії мають ознаки коригування та не є ідентичними оригіналам [4]. Також Верховний Суд у постанові від 19 січня 2022 року сформулював свою позицію, де зазначається що роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення [5]. Підсумовуючи необхідно зазначити, що критерії оцінки електронних доказів є важливими, адже від їх додержання залежить врахування судом таких доказів. Досі існують законодавчі прогалини у застосуванні критеріїв оцінки електронних доказів. Є складнощі у визнанні скріншоту як електронного доказу, проблеми неможливості посвідчення електронним підписом, питання посвідчення електронних копій електронних доказів та визнання достовірності копій, неможливість демонстрації оригіналів певних електронних доказів Вирішення цих проблеми полягає у площині відповідного правового врегулювання.
Література:
1. Шевель Я. А. «Електронні докази в цивільному судочинстві: теорія та практика застосування. URL: https://ekmair.ukma.edu.ua/server/api/core/bitstreams/1b6f6513-7878-4992-8fde-8338a0b60cc0/content
2. Цивільний процесуальний кодекс України від 31 груд. 2023 року. № 1618. URL: https://https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/1618-15#Text; (дата звернення: 12 12.2024).
3. Постанова Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у цивільній справі № 667/266/15-ц. URL: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/86207417 (дата звернення: 12.12.2024).
4. Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 27 травня 2019 р. Справа № 522/6197/17. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/%2082251722 (дата звернення: 12.12.2024).
5. Постанова Верховного Суду від 19 січня 2022 року у цивільній справі № 202/2965/21. URL: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/102812416 (дата звернення: 12.12.2024)
|