В сучасних ринкових умовах особливого значення набуває розвиток корпоративних правовідносин. Проте практика застосування норм корпоративного права виявила чимало правових проблем, обумовлених недосконалістю правового регулювання корпоративних відносин. Корпоративні права відіграють все-більшу і вагомішу роль.
З поняттям корпоративних прав пов’язано ряд проблем теоретично-прикладного характеру. Зокрема, до цього часу точаться дискусії з приводу самого поняття «корпоративні права» та змісту, який в них включати. Чіткого і однозначного поняття корпоративних прав не має.
Ситуація не змінилася із прийняттям нового Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, Закону України «Про акціонерні товариства».
В Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств” дається таке легальне визначення: «Корпоративні права — право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах»[3].
Відповідно до Господарського кодексу України: «Корпоративні права — це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами»[1].
Фактично дані нормативно-правові акти визначають корпоративні права дещо по-різному.
Господарський кодекс України розглядає корпоративні права не як право власності на частку в статутному фонді, а як правові можливості суб’єкта, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації.
Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачає перш за все право власності на частину майна такої юридичної особи відповідно до частки в статутному капіталі.
Не вніс ясності і нещодавно прийнятий Закон України «Про акціонерні товариства». Відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» корпоративні права - це сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами[2].
Тобто фактично вище згаданий закон трактує поняття «корпоративних прав» дещо звужено, а саме як таке, що стосується лише акціонерних товариств. Тому прийняття Закону проблеми легального визначення поняття корпоративних прав не вичерпує.
Дискусійним є також теоретичне визначення «корпоративних прав».
Н.С.Глусь вказує на те, корпоративне право в суб`єктивному значенні - це сукупність прав, які виникають у акціонера чи учасника корпорації внаслідок набуття ними відповідного права власності на акції, права власності на частку в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю та товаристві з додатковою відповідальністю і які закріплені в чинному законодавстві України та внутрішніх нормативних актах самої корпорації. Автор пов’язує наявність корпоративних прав з часткою в статутному капіталі господарського товариства[5, с. 10].
В.М.Кравчук визначає корпоративні права як сукупність правових можливостей учасника певної юридичної особи, зміст яких визначається її організаційно-правовою формою. На його думку, корпоративні права не слід пов’язувати тільки з господарськими товариствами, а також вони виникають у засновника(учасника) щодо будь-яких юридичних осіб незалежно від того, чи формується статутний(складений) капітал[6, с. 261].
Як ми бачимо, у вчених існують принципові розходження з приводу того, щодо яких саме юридичних осіб стосується суб’єктивне корпоративне право. Думки розходяться з приводу того, чи корпоративні права можуть належати тільки учасникам таких юридичних осіб, статутний (складений) капітал яких поділений на частки, або ж вони також виникають у засновників приватних підприємств, дочірніх підприємств та інших господарських організацій незалежно від організаційно-правової форми, статутний капітал яких не поділяється.
На нашу думку, найбільш влучним є визначення В.А.Васильєвої, яка зазначає, що: «Корпоративне право в суб’єктивному розумінні треба розуміти як право особи, об’єднуючи зусилля та капітал, бути учасником корпорації (юридичної особи)»[4]. В даному випадку наявність корпоративних прав пов’язується з організаційним оформленням юридичної особи у вигляді корпорації.
Таким чином, як бачимо, проблема визначення корпоративних прав є суттєвою і потребує першочергового вирішення для подальших наукових досліджень у галузі корпоративного права.
Література:
1. Господарський кодекс України. // Відомості Верховної Ради. – 2003. - № 18-22. – Ст. 144.
2. Про акціонерні товариства: Закон України від 17 вересня 2008 року № 514-VI // Відомості Верховної Ради . – 2008. - №50-51. – Ст. 384.
3. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 22.05.1997 // Відомості Верховної Ради. – 1997 - №27. – Ст. 181.
4. Васильєва В.А. До питання про поняття корпоративного права // http://www.lawyer.org.ua.
5. Глусь Н.С. Корпорації та корпоративне право: поняття, основні ознаки та особливості захисту // автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук: спец. 12.00.03: цивільне право та процес; сімейне право; міжнародне приватне право / Н.С.Глусь – Київ, 2000. – 16с.
6. Кравчук В.М. Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики. – К.: Істина 2005. – 720с.
e-mail: koro.if@gmail.com
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter