Утвердження України як незалежної держави з багатонаціональним складом населення потребують науково обґрунтованої розробки і практичного впровадження виваженої етнонаціональної політики. В умовах сьогодення етнічність і націоналізм, міжетнічні конфлікти та різноманітні сепаратистські рухи стали потужною силою, яка помітно впливає на формування сучасного світу, структуру і стабільність сучасних держав. Всеукраїнський перепис 2001 р. зафіксував практично всі нові реалії та тенденції у формуванні етнічної структури українського суспільства [1]. Даний перепис — перший всебічний, науково заангажований, об’єктивний образ сучасного українського суспільства, зокрема і його етнічної структури, що відбувся у вільній, незалежній, правовій державі, в якій громадянам не було потреби приховувати свою власну національність.
Важливе значення для захисту прав і свобод української нації, українців за межами держави та національних меншин в Україні мають двосторонні договори України, які згідно з ч.1 ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства. З 1990 р. між Україною і численними зарубіжними країнами укладені двосторонні договори, які врегульовують багато питань національних меншин та гарантують рівність прав та свобод громадянам, які проживають на їх території, незалежно від національної належності, сприяють розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин, гарантують право на вільне виявлення, зберігання та розвиток етнічної культури й констатують, що чинні національні законодавства відповідних країн повністю відповідають принципам і нормам міжнародного права у галузі забезпечення прав національних меншин.
Згідно з декларацією про державний суверенітет, держава гарантує громадянам права та свободи, передбачені законодавством, проголошує рівність всіх перед законом незалежно від мови, расової чи національної належності, забезпечує національно-культурне відродження українського народу, функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя, піклується про задоволення потреб українців, що проживають за межами держави [2, с.533-536].
Однак, аналіз чинного законодавства України щодо забезпечення прав етнічних меншин, його порівняння з відповідними правовими нормами інших країн та загальноєвропейськими стандартами дають змогу виокремити питання, які ще не врегулювані в правовій системі України. На законодавчому рівні ще не визначено правовий статус кожного етнокомпонента українського суспільства – титульної нації, національних меншин, корінних народів, законодавчо не визначено терміни ”депортовані народи” та “місця компактного проживання”.
Законодавча розробка визначення правового статусу народів, які можуть розглядатися як корінні, а також визначення етнічних груп, що до них належать, має спиратися на міжнародно-правові норми, до яких у першу чергу належить Конвенція МОП № 169 „Про корінні народи, що ведуть племінний спосіб життя в незалежних країнах”. У названій Конвенції враховуються інтереси не лише корінного народу, а й держави [3].
Хоча Закон України “Про національні меншини України” вважають одним із найдемократичніших, все ж фахівці вказують на низку недоліків, пов’язаних з недосконалістю та застарілістю окремих положень цього Закону. Тобто, назріла необхідність внесення змін до чинного законодавства, яке має адекватно реагувати на проблеми, що виникають в етнонаціональній сфері та регулювати всі процеси, які відбуваються в цій галузі суспільних відносин.
Література:
1. Про кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року: Повідомлення Держ. ком. статистики України // www. ukrstat. gov. ua.
2. Про державний суверенітет України: Декларація Верховної Ради України від 16 лип. 1990 р.- № 55- ХII // Відом. Верховної Ради України. – 1990. - № 31. - С.533-536.
3. Конвенція міжнародної організації праці №169 “Про корінні народи та народи, які ведуть племінний спосіб життя в незалежних державах” (Женева,7 черв.1989 р.) /http://infopravo.by.ru/fed1991/ch02/akt12932.shtm
e-mail: natalia_marchuk@ukr.net
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
