Проблеми права відіграють важливу роль в сучасному демократичному суспільстві та правовій державі, якою без сумніву є Україна. Це сприяє тому, що юридична наука займає одне із провідних місць серед інших суспільних наук. Таким чином управління юридичною наукою в Україні, сприяння її розвитку має стати пріоритетним напрямом державної політики на сучасному етапі державотворчих та правотворчих процесів в Україні.
Ефективність державного управління в значній мірі залежить від методів здійснення такого управління. Останнім часом в науці адміністративного права серед широкого кола методів управління виділяється заохочення, як самостійний метод реалізації функцій держави. Актуальність цього питання пов’язана як з новим рівнем демократизації суспільства так і з процесами реформування всієї системи державного управління.
Так, С.Г. Стеценко визначає заохочення, як метод державного управління, що полягає у застосуванні способів впливу на свідомість та інтерес людей та проявляється у використанні моральних і матеріальних заходів із метою адекватного оцінювання правомірної поведінки. Треба зазначити, що С.Г. Стеценко відносить заохочення до методів непрямого впливу на об’єкт управління, тобто через створення механізмів стимулювання та зацікавленості. Він поділяє заохочення на: економічні (премії, пільги, квоти), організаційні (спрощена процедура звітності), соціальні (подяка, грамота, нагорода, компенсація) [12, 174].
Автори підручника з адміністративного права України за редакцією С.В. Ківалова розглядаючи заохочення, як самостійний метод державного управління характеризують його як такий спосіб впливу, який через інтереси, свідомість спрямовує волю людей на здійснення корисних, з точки зору суб’єкта управління дій. Підкреслюючи самостійність заохочення в системі методів державного управління автори наводять перелік притаманних йому ознак, а саме: фактичною підставою для його застосування є заслуга, діяння, яке позитивно оцінюється владним суб’єктом; пов’язане з оцінкою вже вчиненого діяння; є персоніфікованим та застосовується відносно окремих індивідуальних або колективних суб’єктів; характеризується моральним схваленням, наділенням правами, пільгами, матеріальними цінностями та іншими благами [1, 196].
Російський вчений-адміністративіст Н.Д.Бахрах виділяє окремою ознакою заохочення його опосередкований, через інтереси, емоції, свідомість вплив на волю заохочувальних осіб таким чином стимулює їх. Треба зазначити, що Н.Д. Бахрах визначає заохочення найважливішим та найефективнішим видом стимулювання.. До того ж, саме він розглядаючи заохочення як комплексний правовий інститут що регулюється нормами також трудового, конституційного та інших галузей права, приділяє значну увагу дослідженню заохочення, як методу здійснення державного управління. З адміністративно-правової точки зору Н.Д. Бахрах пропонує наступну класифікацію засобів заохочення: за наявністю правової основи (формальне та неформальне); за фактичною обставиною (абсолютне, відносне); за видами заохочувальних суб’єктів (щодо колективних суб’єктів, щодо індивідуальних суб’єктів); за видами суб’єктів що застосовують заохочення (застосовуються загальнодержавною, місцевою, локальною публічною адміністрацією) [2].
Особливу роль відіграє заохочення при здійсненні управління юридичною наукою. Передусім це пояснюється специфікою об’єкта управління, адже роль заохочення вагоміша саме при здійсненні управління творчою діяльністю. До того ж, державне управління, як різновид соціального управління, це передусім управління людьми, а творча людини завжди прагне визнання результатів своєї діяльності.
Заохочення, як метод управління юридичною наукою спирається на нормативну базу національного законодавства. Діючі правові акти закріплюють види заохочень, а також підстави та процедуру їх застосування. Таким чином, окрему увагу слід приділити аналізу нормативно-правових актів, що містять заохочувальні норми в сфері управління юридичною наукою в Україні.
Одним із видів заохочення є державні нагороди, правовою підставою застосування яких є Закон України «Про державні нагороди України». Згідно зі ст.1 зазначеного Закону державні нагороди є вищою формою відзначення громадян за видатні заслуги у розвитку економіки, науки, культури, соціальної сфери, захисті Вітчизни, охорони конституційних прав і свобод людини, державному будівництві та громадській діяльності, за інші заслуги перед Україною [4].
На сферу юридичної науки поширюються наступні види державних нагород: ордени (орден Свободи, орден князя Ярослава Мудрого, орден «За заслуги», орден княгині Ольги); почесне звання (Заслужений діяч науки і техніки України, Заслужений юрист України) [8]; державні премії України в галузі науки і техніки (за видатні наукові дослідження, які сприяють дальшому розвитку гуманітарних, природничих і технічних наук, позитивно впливають на суспільний прогрес і утверджують високий авторитет вітчизняної науки в світі; за роботи, які становлять значний внесок у вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки; за створення підручників для середніх загальноосвітніх, професійних навчально-виховних, вищих навчальних закладів, що відповідають сучасним вимогам і сприяють ефективному опануванню знань, істотно впливають на поліпшення підготовки майбутніх спеціалістів).
Наступним способом заохочення в сфері управління юридичною наукою є премія. Так, Постановою Верховної Ради України з 1 січня 2008 року заснована премія Верховної Ради України найталановитішим молодим ученим в галузі фундаментальних і прикладних досліджень та науково-технічних розробок. Ця премія запроваджується для молодих вчених які отримали вагомі наукові здобутки при проведенні фундаментальних і прикладних наукових досліджень, при цьому відкрито раніше невідомі закономірності, отримано принципово нові наукові результати, розроблено нові наукові теорії і концепції, що одержали практичне підтвердження і (або) визнанні в Україні та (або) за її межами [9]. Таким чином, якщо розглядати державне управління в широкому сенсі, тобто управління що здійснюється всіма державними органами, премія Верховної Ради України є суттєвим заходом стимулювання, що сприяє розвитку юридичної науки в Україні.
Також, починаючи з 2001 року в Україні присуджується Щорічна премія Президента України для молодих учених за видатні досягнення в галузі природничих, технічних та гуманітарних наук, які сприяють дальшому розвитку науки, суспільному прогресу і утверджують високий авторитет вітчизняної науки у світі (у тому числі дослідження теми Голодомору 1932-1933 років в Україні) [11].
Окрему увагу варто приділити такому способу заохочення в сфері управління юридичною наукою, як стипендія. В Україні на загальнодержавному рівні, згідно з нормами чинного законодавства встановлені наступні види стипендій: іменні стипендії Верховної Ради України для найталановитіших молодих учених, які успішно пройшли захист докторської дисертації, або підготували матеріали докторської дисертації, що прийняті до розгляду спеціалізованою вченою радою для захисту докторських дисертацій [3]; стипендії Президента України для найбільш талановитих молодих учених [6]; державні стипендії видатним діячам науки, освіти та культури які встановлюються з метою стимулювання їх творчої праці та засвідчення їх видатних особистих досягнень [5]; стипендії Кабінету Міністрі в України для молодих учених які успішно проводять наукові дослідження, здійснюють актуальні науково-технічні розробки і вже досягли визнаних результатів [10].
Крім зазначених вище, важливим заходом заохочення в сфері управління юридичною наукою в Україні може вважатись щорічні гранти Президента України для підтримки наукових досліджень молодих учених [7].
Таким чином, заохочення у сфері управління юридичною наукою – це метод непрямого безпосереднього впливу через свідомість та інтереси на наукову діяльність юристів, який виявляється у застосуванні моральних та матеріальних засобів такого впливу, спирається на матеріальні та процесуальні норми адміністративного права та спрямований на стимулювання творчої праці діячів юридичної науки та засвідчення їх досягнень.
Управління в сфері юридичної науки буде значно результативнішим, якщо пріоритетним методом такого управління стане заохочення.
Література:
1. Административное право Украины: Ученик / Под общей ред. С.В.Кивалова. – Х.: Одиссей, 2005 – 880 с.
2. Бахарах Д.Н. Поощрение в деятельности публичной администрации. / http://law-news.ru/up/u2/page_296.html
3. Про встановлення іменних стипендій Верховної Ради України найталановитіших молодих учених: Постанова Верховної Ради України від 16.03.2007 року. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=774-16
4. Про державні нагороди України: Закон України від 16.03.2000 року. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1549-14
5. Про державні стипендії видатним діячам науки, освіти та культури: Указ Президента від 14.02.1996 року. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=128%2F96
6. Про державну підтримку наукової діяльності Академії наук України: Указ Президента від 22.03.1994 року. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=100%2F94
7. Про додаткові заходи щодо підтримки молодих учених: Указ Президента від 09.04.2002 року. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=315%2F2002
8. Про почесні звання України: Указ Президента України від 29 червня 2001 року. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=476%2F2001
9. Про Премію Верховної Ради України найталановитішим молодим ученим в галузі фундаментальних і прикладних досліджень та науково-технічних розробок: Постанова Верховної Ради України від 16.03.2007 року. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=775-16
10. Про стипендії Кабінету Міністрів України для молодих учених: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1994 року. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=560-94-%EF
11. Про щорічну премію Президента України для молодих вчених: Указ Президента від 12.06.2000 року. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=779%2F2000
12. Стеценко С.Г. Адміністративне право України: Навчальний посібник. – К.: Атака, 2007. – 624 с. – С.426.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
