Актуальність питань, пов'язаних з удосконаленням методів та заходів нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі, обумовлена низкою проблем, найвагомішими з яких є: низька конкурентоздатність національних товарів та послуг, нераціональна структура зовнішньої торгівлі, непідготовленість суб'єктів ЗЕД до високоефективних форм зовнішньоекономічних зв'язків, недостатня визначеність напрямів і недосконалість механізмів. В теперішній час нетарифні бар'єри представляють собою найбільш ефективні засоби дискримінації та блокування доступу до ринків збуту. Вони включають велику кількість протекціоністських прийомів (за підрахунками ЮНКТАД більше ніж 800) [1, p. 38], починаючи від урядових субсидій, кількісних обмежень, введення санітарних і технічних норм і закінчуючи навмисним ускладненням адміністративних процедур. Їхньою метою є створення найбільш сприятливих умов для національних товарів і, у ряді випадків, стимулювання вітчизняного експорту.
У законодавстві України немає чіткого переліку заходів нетарифного регулювання. Така ситуація виникла, перш за все, через різну природу, множинність та постійне формування нових механізмів нетарифного регулювання. Тому при їхньому вивченні велика увага повинна приділятися їхній класифікації й уніфікації.
На сьогоднішній день до цілого ряду товарів, які експортуються з України, як і раніше застосовуються обмеження, що несприятливо позначається на зовнішньоторговельному обігу. Це також властиво торговельним відносинам з ЄС, на які частково поширюються норми СОТ, зафіксовані в Угоді про партнерство та співробітництво.
З перших кроків європейської інтеграції держави-члени зіткнулися з необхідністю створення економічного співтовариства та гармонізації заходів нетарифного регулювання.
Правове регулювання використання нетарифних заходів у ЄС створено таким чином, щоб ефективно вирішувати два основні завдання: по-перше забезпечити свободу пересування товарів усередині ЄС – однієї із чотирьох свобод, проголошених в установчих актах Європейських Співтовариств і необхідної ланки для створення й функціонування загального ринку та, по-друге, забезпечити застосування єдиних норм і тарифів у торговельних відносинах із третіми країнами [2, p.12]. Це два життєво важливих положення, без яких було б неможливо створення митного союзу та наступного інтеграційного розвитку.
Наявність загальних міжнародно-правових основ, застосування загальних принципів міжнародного права в питаннях застосування нетарифного регулювання в торгівлі створить сприятливу основу для зближення законодавств, зокрема України і ЄС. Таким чином, відбувається поетапна інтеграція українського зовнішньоторговельного права в діюче міжнародне законодавство в питаннях використання нетарифних заходів.
Подібна практика сприяє приведенню національного законодавства України відповідно до діючих міжнародних норм і правил.
Проведений аналіз дозволяє зробити висновки про те, що в існуючих умовах регулювання ЗЕД в Україні необхідним вважається систематизувати, та закріпити на законодавчому рівні усі види заходів нетарифного регулювання. Цьому питанню може бути присвячений розділ у Господарському кодексі України.
Література:
1. Jarvis M. A. Application of the EC Law on the Free Movement of Goods by the National Courts of Member States. Oxford, 1998.
2. Farmer P., Lyal R. EC Tax Law. Oxford, 1994.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter