ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ РОЗУМІННЯ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ
11.11.2009 19:27
Author: Жаровська Ірина Мирославівна, кандидат юридичних наук, доцент Львівської комерційної академії
[Theory and history of the state and law. History of political and legal studies. Philosophy of law]
В найширшому розумінні влада - це здатність впливати на події та явища. В такому широкому значенні говорять не тільки на відносини між людьми, але й на взаємодію людини з навколишнім світом (кажуть про владу людини над природою) чи навіть природних явищ між собою. Однак перш за все влада розглядається як соціальна категорія і стосується стосунків між людьми.
Влада передбачає осмислений цілеспрямований процес, що визначає цілі, шляхи й засоби розвитку суспільства, організує відповідну діяльність його членів. Влада необхідна насамперед для організації суспільного виробництва, яке немислиме без підкорення всіх його учасників єдиній волі, необхідна для підтримки цілісності та єдності суспільства.
Існують різні концепції влади: марксистська, біхевіористська, реляціоністська, системна, телеологічна, структурно-функціональна, психологічна та ін. [1].
Марксистська концепція влади виходить з того, що природа владних відносин пов’язується з виявленням соціально-політичної ролі власності, поділом суспільства на антагоністичні класи з протилежними інтересами. Марксистська теорія вирішального значення в реалізації політичної влади надає народним масам, класам та соціальним групам. Характерною ознакою цієї доктрини є те, що держава розглядається як головний чинник політичної влади, а форми правління — як специфічний спосіб забезпечення класового панування.
Біхевіористська концепція влади. Розглядає владу як об’єкт спілкування між людьми, субординацію керівного та підлеглого в різних її виявах.
У реляціоністських концепціях влади остання постає як можливість і здатність одних індивідів управляти процесом прийняття рішень на локальному чи національному рівні, без огляду на активний чи пасивний опір інших індивідів чи соціальних груп.
Системна концепція влади розглядає її на макро- (як атрибут макросоціальних систем), мезо- (на рівні конкретних систем — сім’ї, організації), мікрорівні (влада як взаємодія індивідів у рамках специфічної соціальної системи).
Телеологічна концепція влади розглядає останню як результат здійснення певних цілей та одержання раніше запланованих результатів.
Структурно-функціональна концепція стверджує, що влада є виявом ієрархічної побудови суспільства та особливим видом відносин між підлеглими й керівниками.
Психологічна концепція влади виходить з того, що ставлення індивіда до політики зумовлюється психологічним механізмом його особистості. Для прихильників цього напрямку (З. Фрейд та ін.) проблема влади — це проблема панування підсвідомості над людською свідомістю та поведінкою.
Отже, велика різноманітність підходів до вивчення влади свідчить не тільки про великий інтерес у світі до проблеми влади, а й про різноманітність типів, видів влади та можливостей багатопланового дослідження. Проблематика владних відносин є об’єктом дослідження політологів, соціологів, філософів, спеціалістів у сфері управління і, безумовно, юристів. Об’єктом останніх зазвичай виступає державна влада, її правова природа та механізми функціонування її інститутів та органів.
В.Ф.Халіпов визначає державну владу як вищий тип влади, котрий створений людиною та громадськими співтовариствами в давнину, при пошуках організованого спільного виживання людського роду та забезпечення харчами і створення безпеки в умовах тяжкості навколишнього середовища[2]. Кожна віха історії збагачувала роль державної влади шляхом введення різного роду інститутці й з особливими повноваженнями та можливостями функціонування.
Державна влада на відміну від інших видів політичної влади, що має монопольне право видавати закони, обов’язкові для всього населення, що спирається на спеціальний апарат примусу як на один із засобів для виконання її законів та розпоряджень. Державна влада означає як певну організацію, так і практичну діяльність для здійснення цілей і завдань цієї організації.
Влада створюється й функціонує в суспільстві на кількох взаємозв’язаних та взаємодіючих рівнях: макрорівні вищих центральних політичних інститутів, вищих державних установ та організацій, керівних органів політичних партій та провідних суспільних організацій; середньому, або проміжному, рівні («мезорівні» в західній політичній термінології), тобто в регіональних, обласних та районних масштабах, і на мікрорівні відносин між людьми, малими групами та всередині них, котрі створюють загальну картину політичних відносин, настроїв, рухів у суспільстві і сферах його політичного та суспільного самоврядування. Середній рівень влади зв’язує два інші системою органів управління, через нього проходять конкретні рішення вищих інстанцій влади і він же сприймає відповідні реакції суспільства на них. На цьому рівні концентрується основна кількість політичних посадових осіб та основні кадри політичного управління [3].
Можна стверджувати, що державна влада характеризується такими основними ознаками:
а) верховенство державної влади над усіма іншими видами влади (економічною, військовою, в сфері духовності й культури).
б) легітимність державної влади, яка в межах конкретної держави становить єдину офіційну законну владу і має повні та законні повноваження на застосування примусу й сили. Легітимність влади є у прямій залежності від рівня підтримки даної форми й режиму громадянами і підданими держави.
в) організованість державної влади, що прямо відображає рівень впорядкованості даного суспільства.
г) публічність влади полягає в тому, що вона має переважне право звертатися до громадянства від імені системи та держави, всього суспільства.
д) державна влада побудована й функціонує за вертикаллю та достатньо чіткою підпорядкованістю і субординованістю.
е) рішення державної влади мають нормативний, імперативний та системний характер.
є) політична влада володіє багатоманітними ресурсами як силовими так і позасиловими засобами.
Література:
1. Брегеда А. Ю. Основи політології: Навч. посібник. / А. Ю. Брегеда— [Вид. 2-ге] — К.: КНЕУ, 2000. — 312 с.
2. Халипов В. Власть: основы кратологии./ В. Халипов.- М.: Луч, 1995.-304с.
3. Политология: Краткий энциклопедический словарь / [ред. И.Д. Коротца.] М..1997.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
